Щороку експерти з Інституту вищої освіти Шанхайського університету Цзяо Тун аналізують досягнення більш ніж тисячі вищих навчальних закладів світу та оприлюднюють рейтинг п’ятисот найкращих. За результатами аналізу 2007 року, до 100 найкращих університетів увійшли 52 американських, 11 британських, 6 німецьких, 6 японських та 25 університетів з інших країн. Серед країн СНД у першу сотню потрапив лише Московський державний університет. На жаль, жоден український вищий навчальний заклад не увійшов навіть до п’ятисот найкращих університетів. Оцінка базується на кількох індикаторах: якість викладання (кількість випускників, які отримали Нобелівську премію або інші нагороди), якість викладацького складу (кількість викладачів, які отримали Нобелівську премію або інші нагороди та кількість часто цитованих вчених),  дослідницький внесок (кількість публікацій в Nature та Science, а також  індекс цитування), академічні досягнення у співвідношенні до розміру університету.

    Але існує ще одна цікава особливість найкращих університетів світу. Як показує наш аналіз, провідні університети світу свідомі своєї суспільної ролі і не лише забезпечують найвищий рівень освіти, а й стають лідерами запровадження принципів сталого розвитку.

    Сталий розвиток – це гармонійний процес, який забезпечує збалансоване економічне зростання, збереження природно-ресурсного потенціалу, гарантує екологічну безпеку з метою задоволення життєво необхідних потреб людей і суспільства в цілому.  Очевидно, що нинішнє збільшення кількості населення на планеті, надмірне споживання ресурсів та стрімке погіршення якості навколишнього середовища ставлять під загрозу можливість наступних поколінь жити і задовольняти свої потреби хоча б на сучасному рівні. А тому, сталий розвиток з 1992 прийнятий світовою спільнотою як глобальна концепція виживання людства.

  За результатами дослідження, проведеного групою членів Ініціативи «Сталий розвиток НаУКМА», серед перших ста університетів, 93 запроваджує принципи сталого розвитку, а зі ста останніх - 84. В багатьох з них створені так звані «збалансовані студентські містечка» (“Green Campus”), працюють робочі групи або навіть підрозділи, які займаються запровадженням принципів сталого розвитку на інституційному рівні (наприклад, в Гарвардському, Єльському, Колумбійському, університеті Індіани тощо). Варто зазначити, що більшість університетів активно і якісно інформують про свою діяльність для сталого розвитку та про її результати.

    Не зважаючи на те, що така діяльність і не входить до числа критеріїв Інституту вищої освіти Шанхайського університету, реалізація принципів сталого розвитку є своєрідною нормою серед найкращих університетів світу. Що і не дивно, бо прогресивні організації-лідери різних сфер, що, зважаючи на сучасні тенденції розвитку людства, бажають і надалі зберегти свої позиції, вже давно почали перехід до «сталих» практик. Свої стратегії сталого розвитку впроваджують уже не тільки уряди всіх розвинених держав і ряд міжнародних організацій, а й менеджмент багатьох найбільших корпорацій, таких як British Petroleum, Shell, Toyota, Sony, Johnson & Johnson, Xerox та багато інших. Стратегії сталого розвитку мають і найкращі університети, наприклад, Гарвардський.


Повна версія