Мистецький, художньо-дослідницький та освітній центр
„Майстерня пісні”
Влаштована за принципом середньовічного цеху, «Майстерня» розгортає свою діяльність на перетині театру та традиційної музики.
Це традиційний погляд на світ, пісню і людину як майстерню творення, форма самоусвідомлення і метод роботи на територіi безпредметного. Через роботу з традиційними формами співу ми знаходимо ясну, віками ходжену дорогу до власного, унікального і дорогого, того, що можемо передати іншій людині. Традиційна пісня є живим доступом до першоджерела, носієм знання, вона може вчити, зцілювати, змінювати життя.
«Майстерня пісні» досліджує і втілює закони Традиціi, принципи ii існування, організаціi, ритуалу в передачі Майстер – Учень, в формі зустрічі, свята як звершення, здійснення культури. Святкування – набування, святкування на різних рівнях, святкування як містерія, можливість організаціi Свята-Храму. Це новітня антропологія, яка базується на стародавніх законах і формах і здійснюється в сьогоднішньому просторі і часі.
На особистій територіi Майстра нема розділень на культурні формати. Через особистість Майстра і територію Пісні як майстерні, через модель театру як універсальну форму перетворення невидимого у зриме і місце зустрічі актора-провiдника (перформера) зі свідком (глядачем-слухачем) мистецтво знову виникає як особисте, а не масове.
На фестивалі «Майстерня пісні» представить концерт проекту RASA, в рамках якого її учасники працюють над музичним матеріалом і рухом, що походять з українських жіночих ритуалів, а також ритуалів Річного циклу, фокусуючись на ролі жінки. Учасники Майстерні досліджують вибрані пісні з різних регіонів України — особливо з Вінничини, Полтавщини і Полісся — в світлі ритуалів, які група намагається віднайти в піснях і через пісні.
«Неділя, рано...» — мить буття, коли прокидається свідомість, світанок, тільки-тільки зійшло сонце, час не-дiяння, час присутності Часу — НЕ-ДIЛЯ, Свято. Вільне i неподільне існування душі, що освячене Вічністю.
Ритуал – це завжди співвідношення з часом. Українські пісні дівочих ритуалів Року, на яких будується вистава, прийшли до нас пам’яттю нашої плоті. Вони не питали нас, чи хочемо ми їх співати, чи розуміємо їх невибагливу простоту, чи маємо ми підстави для цього священного співу. Ми вже пішли звідти, де ці пісні народились. Та, можливо, ми передостанні люди, які ще взмозі сприйняти Знання, що йде з глибини віків, з глибини самого Часу. У будь-якому випадку, сьогодні ці пісні не мають жодного прагматичного значення, хіба що допомагають нам жити. Можливо вони i є біль Землі або ж сама наша Земля, що йде вслід за нами.
У виставі немає розповідного сюжету. Це Історія Часу Древа Пісень.
Дівочий сюжет од вiку один i той же:
Вона жде, Він їде, їде все життя.
У неділю рано йде сніг.
I власне фабула — «У неділю рано... на кладочці стояла...»
Сергій Ковалевич
