В предыдущем выпуске мы с Вами начали рассматривать судебный порядок признания права собственности на недвижимое имущество за определенным лицом и определились с тем, в какой суд следует обращаться, какие требования предъявляются к исковым заявлениям и в каком размере уплачивается государственная пошлина.
Далее хотелось бы обратить Ваше внимание на то, что истец обязательно должен указать в исковом заявлении обстоятельства, которые подтверждают изложенные исковые требования и предоставить доказательства того, что его права нарушены, в противном случае иск будет возвращен заявителю без рассмотрения. Далее рассмотрим, в каких же еще случаях исковое заявление возвращается без рассмотрения заявителю.
В гражданском судопроизводстве:
«Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.»
В хозяйственном судопроизводстве:
«Стаття 63. Повернення позовної заяви
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;
3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;
4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;
6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;
10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»
Исходя из вышеизложенного, следует сказать о том, что заявленные исковые требования о признании права собственности на недвижимое имущество за конкретным лицом, необходимо будет подтвердить надлежащими доказательствами. Итак, что же является доказательствами в судебном процессе и какими они бывают.
Доказательствами являются какие-либо фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, которые подтверждают требования и возражения сторон, а также обстоятельства, которые имеют значение для вынесения решения по делу. Такие данные устанавливаются на основании пояснений сторон, третьих лиц, их представителей, допрошенных как свидетели, показаний свидетелей, письменных доказательств, вещевых доказательств, в частности звуко- и видеозаписей, выводов судебных экспертов.
Особую роль в судебных процессах в отношении объектов недвижимого имущества играют письменные доказательства. Основными письменными доказательствами права собственности на объект недвижимости являются правоустанавливающие и правоподтверждающие документы.
Рассмотрим, что же такое правоустанавливающие документы и какими они бывают. К правоустанавливающим относятся документы, устанавливающие право собственности на объект недвижимого имущества. К таким документам можно отнести следующие:
- свидетельство на право собственности на объект недвижимости (дом, квартиру, здание, нежилое помещение и т.д.);
- государственный акт на право собственности на земельный участок;
- договор дарения объекта недвижимости;
- договор пожизненного содержания;
- договор купли-продажи;
- договор мены;
- договор ипотеки, предусматривающий переход объекта недвижимости в собственность либо управление кредитора;
- договор о замене кредитора или должника в обязательстве, если предметом такого договора является недвижимость;
- договор управления объектом недвижимого имущества, если он предусматривает право распоряжения таким имуществом;
- решение суда.
К правоподтверждающим документам относятся те, которые могут выступать доказательствами наличия права собственности на объект тому или иному лицу. Примерами таких документов являются:
- выписки из Реестра прав собственности на недвижимое имущество, выдаваемые БТИ;
- выписка из реестра ипотек;
- выписка из реестра совершенных сделок (укр. - правочинів);
- акт приема-передачи недвижимого имущества в уставный фонд предприятия и др.
Также к правоподтверждающим документам можно отнести (часто встречающиеся в практике) договора купли-продажи недвижимости в простой письменной форме. Такой договор является недействительным с точки зрения закона, но в судебном процессе может быть признан действительным.
Кроме искового производства, в котором обязательно наличие двух сторон – истца и ответчика, а также спорных правоотношений, признание права собственности на объект недвижимого имущества за физическим лицом возможно путем установления юридического факта в отдельном производстве (укр. – окреме провадження).
Что – же такое отдельное производство. Откроем Раздел IV, Главу І, ст. 234 Гражданского процессуального кодекса Украины:
Стаття 234. Окреме провадження
1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.»
Следовательно, для признания права собственности в порядке отдельного производства не требуется наличие ответчика, а также хотелось бы обратить Ваше внимание на то, что рассмотрение дела в порядке отдельного производства возможно только в суде общей юрисдикции в отношении физического лица.
Валентина Панасевич, заместитель генерального директора «АРХИТЕК-СЕРВИС»
Обсудить в форуме >>>
|
