День Воскресіння Ісуса Христа — Великдень — одне з най-святіших, найрадісніших і найбільших свят у християн. У дохристиянські часи це було свято весняного сонця і пробудження природи до нового життя, перемоги її над смертю. Ісус Христос своїм Воскресінням сповістив про перемогу Божої правди над злом. «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос, і ти провалився. Воскрес Христос, і життя панує», — так писав св. Іван Золотоустий.

Масляна (Масниці, Масляниця, сирна неділя) - давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила Масляну у свій календар: масляний тиждень напередодні Великого посту (кінець лютого - початок березня за старим стилем), проте вона так і не набула релігійного змісту.

На Україні Масляна не мала такого широкого розмаху, як, приміром, у центрально-россійських областях. Але й тут дорослі та молодь катились на конях, ходили в гості, влаштовували банкети у складчину. В деяких місцевостях Масляну зображувала заміжня жінка, яку під жарти возили на санчатах односельці. Широке розповсюдження мав звичай колодки (колодія) відомий у кількох варіантах.

Ще лютує зима хуртовинами, ще лежать сніги і тріщать мо­ рози, а в повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надо­лужити прогаяний час, але дарма. «Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур», — кажуть у народі. З приводу назви місяця Я. Головацький у своїй праці «Поділ часу у русинів» писав так: «В лютім — лють, студінь, люта зима. А найчастіше по великій люті попускають морози, і відволож наступає, і дорогу псує, а броди, відтанувши, пускають, і зима ніби перемагається, що народ називає казибрід, казидорога і к тому приговорює: «На Стрітення стрілася зима з літом».

Другим святом, яке належить до циклу різдвяних, є свято Нового року (Василія Великого). Ще цей день є днем обрізання Господнього і надання Йому імені. «Як сповнилось вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел перше, ніж Він почався у лоні», — описує євангеліст (Лука, 2:21). В ізраїльському народі обрізання було законом від Авраама (для дітей чоловічої статі). Воно мало для них велике значення, тому що було символом їхнього союзу з Богом. Старо-завітнє обрізання було прообразом новозавітнього хрещення.

Різдво Христове — одне з найбільших і найвеличніших свят в Україні. Це свято не лише слов'янських народів. Воно свят-кується в усьому світі, і кожен народ вкладає в це свято свій зміст, свою форму. Це свято поєднало у собі давні вірування наших предків та елементи християнської культури.
У давнину святкували свято Корочуна. З цього часу ніч ко­ротшала, а день ставав довшим. Це було свято народження но­вого сонця, адже в цей час сонце повертає на весну. Своїми пісня-ми-колядками наші предки возвеличували бога Сонця, щедрів­ками і магічними діями, пов'язаними з ними, намагалися на­кликати гарний урожай, приплід худоби, добробут у господарстві.

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року на Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Наймовірніше Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців.  Свято отримало назву "Нове Літо".

У народі кажуть: «У грудні що не день, то празник».

Свята Варвари (17 грудня), Сави (18 грудня), Миколи (19 грудня) називають «Миколаївськими святками».

13 грудня у західних та східних християн вважається днем мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного.

У староукраїнському літописі XII ст. описано, що Андрій проповідував у Синопі, а потім у Корсуні, звідти по гирлу Дніпра дійшов до місця, де з^раз знаходиться Київ. Вийшовши на один із пагорбів, він сказав до своїх учнів: «Чи бачите ці гори? Щ цих горах засяє благодать Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І, поблагословивши ці горі, поставив хрест.

Хоч Андрій Первозваний — християнський святий, але в народній, традиції звичаї та обряди цього свята мають стародавній, дохристиянський характер, відгадування майбутньої долі, ритуальне кусання кадити.

З давніх давен в ніч перед Андрієм дівчата ворожать.

24 листопада - свято Долі. За народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів.