Жили собі троє товаришів. І Ремарк тут ні до чого. Хоча… Можливо, й до чого. Адже «Троє товаришів», так само, як Кокотюшин «Зоопарк», залишили нам зліпок цілої епохи і головне – поставили проблему існування вічних людських цінностей у політичному суспільстві. У Ремарка – це ранній німецький соціалізм, у Кокотюхи – пізній радянський. Але про все по черзі. Жили собі троє товаришів – Мавпа, Заєць і Свиня. Вчилися у восьмому класі провінційної школи, нічим особливим не вирізнялися, поки не спіткало їх те, що називається «засада», або «попали», або ж просто таки справжній «капєц». Настільки справжній, що довелося в одну мить тікати світ за очі. Язик доведе до Києва – твердить народна мудрість. І троє восьмикласників без грошей і документів опиняються у столиці УРСР, де на них чекають усі принади дорослого життя – вокзали, міліція, повії, пограбування та зрада. Чистий дитячий погляд на світ, який весь час пробивається з-під фальшивого юнацького цинізму, надійно захищає автора і читачів від радянської «чорнухи». А пробудження у головному героєві чоловічого начала стає основним стрижнем розповіді. Перетворення хлопчика на чоловіка – яка тема може бути цікавішою для літератури? Саме на цьому зламі, немов у краплині води, можна побачити цілком наш світ і переоцінити себе самого та своє місце у житті.

Ми, українці, не в тім'я биті. Ось, наприклад, один хлопець довго вештався світами, навчився усіляких див, а потім осів у Англії та взявся учити тамтешнє жіноцтво латиноамериканських танців. Та настільки добре, що до нього потяглися молоді бразилійки, аргентинки… Одне слово, талановитий був хлоп. Латинські танці передбачають мінімум одягу, легкі рухи, легку музику, легкий секс. І от серед усього цього карнавалу до хлопця раптом приходить справжнє кохання. Автор роману Ріо Кундер – насправді наш український поет Семен Либонь. Зараз він дійсно живе в Британії, і дійсно викладає сальсу. А про інші паралелі ми можемо тільки здогадуватися. Як фахівець, Семен твердить, що сальса – танець закоханих, у той час, коли танго – це спогад про кохання. Спробуйте станцювати сальсу разом із героями Кундера Либоня і зануритися в кохання у всіх його виявах – від легкого поверхневого аж до глибоко психологічного. Перед вами один з рідкісних випадків, коли секс є не гарніром чи ілюстрацією, а головною темою, сюжетом та пружиною дійства. Секс – це танець. Танець – це кохання. Кохання – це сальса. Сальса – це секс. Коло замкнулося, і у вас немає виходу.

Щастя – примхлива птаха. І особливо – жіноче щастя. Дві подруги вирушають на заробітки до Лондона, одній вдається зачепитися за життя, друга, менш успішна, зосередилася на домашньому господарстві та вихованні сина подруги. А навкруги – чужа мова, чужі люди, чуже кохання, чуже життя. Заробітчанство – складна наука. Сьогодні її долають мільйони наших співвітчизниць. Але життя складається не тільки з грошей. Кожній хочеться тепла, хочеться кохання, хочеться сексу, хочеться родини, дітей. Як поєднати усе це? Як вижити і зберегти свою жіночність? Про це тонкий і вишуканий психологічний роман Катерини Хінкулової. Працюючи в Лондоні на Бі-бі-сі, авторка не з чужих вуст знає про життя наших емігрантів. Неймовірно стильна авторська мова допомагає нам проникнути в душу героїнь, у яких ви впізнаєте і себе – адже всі ми українці, й усі прагнемо щастя.