"Мертвий Півень" & "БуБаБу" в пивному клубі "Майдан". "Феноменально" й "фантастично". (частина перша, Півняча)


У Міська Джагера зі Стоунз (тезки героя моєї сьогоднішньої оповідки) є пісенька "Старі звички помирають у тяжких муках". Добре, що у нашому клубі такі старі-престарі звички і традиції мають тенденцію не до мученицької смерті, а лише до постійної й стрімкої народжуваності з подальшим набуттям зухвалої, рішучої життєздатності. Яскравий приклад тому - практика проведення літературно-музичних вечорів. Перший млинець не лише вдався смачнючим і соковитим, а й зміг залишити по собі стійку перспективу до появи інших, не менш вдалих концертних млинців. Мова йде про спільний виступ в пивному клубі "Майдан" гурту "Мертвий півень" та двох яскравих представників сучасної української літератури, бубабістів і взагалі, як на мене, найбільш рок-н-рольних письменників - Юрка Андруховича та Олександра Ірванця. На жаль, Віктор Неборак не зміг взяти участь у концерті, але, за твердженням своїх побратимів, астрально перебував саме у цій точці земної кулі. Отже, не про "м'ясо", а про дух, який обрав Небораковий Джульбарс, герой відомої нам пісеньки. Цього разу усе справді було трішки інакше і по-новому. Майже родинний, теплий, як завжди, прогнозовано класний концерт Півнів ще більше підігріли, ба, навіть, добряче підсмажили своїми віршами двійко неперевершених, вічно молодих і вічно зухвалих бубабістів - Юрко Андрухович (музично-розважальне інтерв'ю з патріархом читаймо у другій частині статті) та Олександр Ірванець. Читали хлопці небагато, але зачепили і пройняли своїми творами усіх і кожного. Олександр зарядив публіку своїм рафінованим, фірмово Ірванцевим почуттям гумору. А Юрко, теж прочитавши кілька поезій, потім вийшов на сцену і склав Півням компанію у виконанні кількох композицій. Я вже давно зареклася описувати подібні дійства, хто не був присутній на цьому літературно-музичному святі 30 жовтня у нас, най так і лишається темним неофітом, а для тих, хто був чи, принаймні, може собі уявити, яке це тягуче морально-естетичне задоволення - довершений синтез поетики і рок-н-ролу, вар'ятської музики й гумору, вселенської любові, рівності, свободи і братерства, бла-бла-бла… (дані емоції можна порівняти лише з файною дозою файного допінгу спраглому і покрученому душевною й тілесною ломкою "курвою радіо, телебаченням, пресою" наркоману) пропоную свою коротеньку розмову з Міськом, записану після концерту. І хоча він знову буде не багатослівним, і знову не знатиме що розповідати, виправдовуючись:" Ми ж вже з тобою стільки тих інтерв'ю записали, що то страшне, і я відвідувачам вашого Журналу набрид, як гірка редька. Вони втомилися читати про нас, вони вже холонуть і нервово тягнуться до цигарок й чарки, коли бачать фразу "а тепер інтерв'ю з фронтменом Півнів "Міськом Барбарою". Хоча на питання "яку музику ти зараз слухаєш?" він безапеляційно відповість: "ранні Флойди", "ранні Цеппеліни" і, звичайно, творчість Девіда Боуі, феноменальної і фантастичної постаті на світовій рок-сцені. Все одно це буде цікава і зворушлива бесіда. І я знаю, якщо хтось і потягнеться за спиртним, то лише, щоб випити за здоров'я цих файних і вільних рок-н-рольних птахів ...

- Місько, розкажи, будь-ласка, що поробляють зараз Півні. Які у вас нові творчі ідеї, плани, проекти? Чим живете і про що мріється?
- Ідей у нас, як завжди, багато. Одна з них виникла після виходу нової книжки Сергія Жадана. Тобто, є бажання записати з Сергієм такий альбом, як з "Піснями для Мертвого Півня" Андруховича. А друга ідея, це, власне, як не дивно, ми дуж довго цього остерігалися, але мабуть все таки ми запишемо альбом повстанських народних пісень. Це настільки слизька і непроста тема і багато хто на ній спекулював, тому ми постійно віддистанційовувалися від подібних спроб. Але ось зараз так склалося, що зробили одну пісню і вже кілька разів виконували її на концертах. Я думаю, що це буде трішки інший погляд на повстанські пісні і на народні, загалом. Ну, і знову ж таки, "Гуцулку-Ксеню" ви мали змогу сьогодні чути, тому можете скласти свою думку і зробити висновок, наскільки це цікаво - народна творчість з уст Мертвого Півня.

- Але це справді було дуже гарно. Місько, а як щодо інформації (здається, вона прозвучала вчора з вуст Ромка) стосовно плану перевидання усіх речей "Мертвого Півня" на вірші Юрка Андруховича..
- Так, такі наміри існують. Якби ще зробити це все під такою пафосною назвою "Колекційне", було б дуже добре. Насправді ми хотіли б не те, що перевидати усі пісні на Юркові тексти, а перезаписати їх заново, зіграти наново усі старі речі, щоб вони трішки інакше зазвучали. І там виходить матеріалу навіть не на один диск, а на цілих три.

- Але, наскільки я розумію, ця ідея поки що ще не досягла процесу реалізації і перебуває на ранній стадії задумки?
- Сама знаєш, для зміни стадій і станів перебування ідей потрібно, як завжди, найменше, тобто гроші, і за тиждень усе буде зроблено.

- Буквально кілька днів перед майданівським концертом ви приймали участь у святкуванні дня народження інтернет-видання "СУМНО". Я, на жаль, не потрапила на це свято, тому поділися, будь - ласка, своїми власними враженнями від дійства.
- Ну що я можу сказати. Там було весело. Було весело, а не сумно. (сміємося) Усе було насправді фантастично, хоча й разом з тим це був перший досвід проведення такої великої акції на кілька тисяч людей. Звичайно, ніхто не уникнув проблем зі звуком, організацією, але це такі технічні аспекти, які не можуть затьмарити чогось важливішого. Величезний зал мистецького "Арсеналу" в Києві, на вулиці, завдяки протягам, оскільки це все фінансується державою, відповідно вибиті вікна і т.д. - плюс п'ять і десь так само в залі. Намагалися зігріти і себе і людей, насправді було дуже гарно.

- Місько, а що нового зараз відбувається у вашому театрі "Арабески"? Над чим працюєте, кудись можливо їздили зі своїми виставами?
- Ми щойно повернулися з фестивалю у Словаччині, неймовірний фестиваль і я усім завзято розказую, що побачив там найкращу, найфантастичнішу у своєму житті виставу. Словацький театр, що перекладається на українську як "театр з пасажу" чи "в пасажі". Цей театр незвичайний перш за все тим, що актори у ньому - люди з особливими потребами, хворі люди на ДЦП, хворобу Дауна, аутизм. І вони фактично самі спільно з режисеркою створили виставу, що називається "Небічко", українською це можна було б перекласти як "маленьке небо". Я особисто після перегляду цієї вистави плакав, це було неймовірно, дивовижні відчуття, які неможливо передати словами. Страшенно хочеться привезти "Небіжко" до України. Я думаю, що актори і режисери з театрів Шевченка, Франка, Лесі Українки та інші "каменярі" після того, як це побачать, відчують гостру потребу піти приймати грязьові ванни і звикати до землі. А з "Арабесками" ми починаємо репетирувати нову виставу, що матимеме назву "Червоний Елвіс". Це буде спектакль не на велику сцену, а камернішого характеру. Але, оскільки ми ще тільки починаємо роботу, мені важко розповісти щось докладніше. Загалом, це має бути вистава про соціальну адаптацію самотніх вагітних домогосподарок.

- Ги, зрозуміло. А я чомусь подумала, що вона матиме безпосереднє відношення до "короля рок-н-ролу".
- Ну а як же без цього? Без нього не обійдеться. Елвіс - він завжди з нами. Його, насправді, викрали прибульці, але час від часу повертають на землю. Тому повторюся - без нього, як то кажуть, "кіна не буде".

- Так само як без концертів "Півнів" в нашому клубі не пройде жоден концертний сезон? Обіцяєш?
- У нас на рахунок цього вузлики на усе подальше життя зав'язані, єдине що мабуть я зі своїми теревенями набрид страшенно усім користувачам вашого ресурсу.

- Навіть і не сподівайся, не дочекаєшся такого! Ну що ж, дякуємо вам за чудовий виступ. І до наступних зустрічей!
- Щасти!

Серед усіх українських музикантів я не зустрічала більш приємного і більш небагатослівного співрозмовника, аніж Місько Барбара, в сенсі "краще менше, але краще" або ж, типу, "мовчання - золото", особливо, коли, здавалося б, слова, вигуки і маніфести мають вилітати з рота такої людини-митця рішуче й гучно, як кулі з гармати. Його інтерв'ю в друкованій та мережевій пресі можна без вагань відшукувати за визначеннями "феноменально" й "фантастично". Так музикант характеризує усе, що любить і про що говорить з захопленням і цікавістю. Ці два епітети можна застосувати і до нього самого і не помилитись та не передати бочці меду. Місько передбачувано натхненний і передбачувано творчий, і це не може не захоплювати. Хоча, йому є що сказати, ба, навіть багато-хто прагне його слів, адже за стільки років музикування Півні ні разу не зрадили своїм рок-н-рольним і мистецьким ідеалам, на них можна рівнятися, обожнювати, вчитись і переймати досвід виживання і пристосування (не плутаймо з пристосуванством) до будь-яких часів, всевладь та умов, присвоювати звання "легенд української рок-музики" і не боятися, що комусь із них то вилізе зірковою хворобою, або ж творчою кризою. Півні самодостатні і, здається, так буде завжди, що вони щороку приїжджатимуть у наш пивний клуб "Майдан", гратимуть свої нові та старі пісні, дівчата оргазмуватимуть від Міськових викрутасів і танців біля шеста, а розгойдана і зігріта пивом публіка до болю стесуватиме долоні об оплески, і, якщо не танцюватиме біля сцени, то, принаймні, підскакуватиме кращими частинами тіла на стільцях й лавках та гучно ревітиме: "Старенький харрррлєєєй", "Францууааа", "Мало!!", "Ще-Ще", "Мертвий Півень-Мертвий Півень". Їхні концерти стали у нас старою-доброю традицією, доброю рівно настільки, щоб вистачало розуму після других і третіх "на бісів" таки відпускати втомлених і "виграних" більш як двохгодинним концертом музикантів зі сцени. І старою, але без перспективи перерости у звичку й намагання вхопити один одного в палкі клубні сімейні обійми і залишити біля себе назавжди. Місько завжди буде загадково посміхатись, зізнаватись у вічній любові та приязні до "Майдану", Ромко сипатиме жартами, а Джон, Юрко та Мар'ян серйозно й зосереджено перебиратимусь струни своїх гітар. За це ми їх і любимо…

автор Galochka Blackbird
автор фото - Zeppelin
Обговорити статтю

Афіша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

Про Заклад
Rock'N'Roll - не робота, але...
Екскурсія по закладу
Фотогалерея, перший зал
Фотогалерея, новий зал

КОЛЕКЦІЇ
Колекція афіш
Колекція картин
Колекція примочок
Колекція пивних етикеток

МЕНЮ
Для тіла
Для душі

ВЕЧОРНИЦІ
ФОТОгалерея
Фотозвіти 2008
ФОТОзвіти 2007
ПОДІЇ 2006
Архів "Фотоальбом вечорниць", "Гості"
Золоте підпілля + mp3

КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ
ГОСТЬОВА КНИГА
King Size + mp3
Стара Шухляда + mp3
Чорні Черешні + mp3
Команда Кусто + mp3

Поліське літо з фольклором
Еротик-шоу
Віскула + mp3
Тенета
Княжий Градъ + mp3
Яка існує + mp3

На хвилях Світязя

Володимир Камінський - книги анекдотів,афоризмів та просто цікавих думок...