fdf

Музика | Новини | Фотогалерея | Спілкування

Від імпровізованих „квартирників" до сольних концертів

„ К402": „Ми хочемо давати людям чесну музику"



Ви починали грати у гуртожицькій кімнаті. на репетиціях завжди купа народу. Щось у стилі „квартирника" 70-80-х років. Що ж наспраді відбувалось на таких відкритих репетиціях?


Ми починали у гуртожитку. А це постійні святкування чогось або і просто посиденьки. Нас постійно запрошували. Ми грали тоді не свої пісні, а перегравали вже відомі композиції. При чому це не квартири, а кімнати. Тому я не знаю, чи можна назвати це квартирником. Але атмосфера нагадувала саме такі дійства. Люди просто сиділи і слухали, підспівували. Це важко назвати квартирником у загальноприйнятому значенні. Але у наш час набагато легше організувати виступ у клубі. Та й людей, яким потрібно подібне, не так вже й багато. Вдома, коли займаємось, люди постійно приходять, щоб послухати, але це звичайна відкрита репетиція.

Чим відрізняються виступи в клубах, відкритих майданчиках від, так званних „квартирників"?

По-перше на клубних концертах ти граєш програму, ти обмежений в часі, тоді як на „квартирнику" можна робити довільні перерви, виконувати те, що ти хочеш. На концертах ти повинен виконати завдання – віддати себе публіці, донести до слухачів ідею своєї творчості, і люди дуже чутливі до твого настрою. А на „квартирнику" атмосфера невимушена, та й люди, які приходять слухають пісню, її ідею, врешті текст. Концерт – це драйв.

У вашій чоловічій компанії одна дівчина. Просто багаторазово чула, що жінки не можуть бути музикантами. Як загалом складаються ваші стосунки?

За той час, що ми граємо разом, ми стали не просто друзями, а сім'єю. Справа не у різниці статі. Просто ми свої люди, ми рідні і близькі душею. Коли Юля тільки почала з нами грати, у нас були сумніви чи їй напрaвду подобається це робити. Для нас головне, щоб ця музика приносила задоволення нам. Та й не дуже хочеться грати з людиною, якій це не подобається.

Як ви ставитесь до українського шоу-бізнесу?

Це сфера бізнесу, сфера розваг. Віднести це до культури досить складно. Але все ж це відносять до культури. Тоді із сумом доводиться визнавати, що сьогоднішня культура дуже бідна. Я вже не кажу про те, щоб називати це мистецтвом. Звісно, трапляються хороші, якісні речі, проекти. Але усі вони короткочасні, а потім вони ще довго мозолять нам очі вже зовсім іншим – штучним. Шоу-бізнес- це гроші, піар і вся його продукція штучна. А ми хочемо давати людям чесну музику. Це головне спрямування нашого гурту. Ми можемо співати і про брудні шкарпетки і про вічні почуття, але це все чесно.

Ви починали свою музичну кар'єру в Львові. Як склались стосунки з цим містом? Чи сприйняло воно вас?

Львів дає сотні можливостей. Напевно, завдяки тому, що у цьому місті багато приїжджих людей. Це направду культурний центр України. Львів нас ще не прийняв. Люди знають, слухають. Нас не закидають гнилими помідорами, але дорогу трояндовими пелюстками не застеляють. Ми мали лише два сольних концерти в актовому залі лісотехнічного університету на 400 чоловк. Вже після другого почали підходити за автографами... :)

Які стосунки з львівськими гуртами?

Ми позитивно до всіх ставимось. Є один львівський гурт „4ервоне", з яким дуже добрі стосунки.

Можна музикою виховувати?

Це головне її завдання. Людину неможливо перевиховувати. Але навчити її чомусь новому – ми це ставимо перед собою. Ми описуємо свої життєві ситуації, свій досвід, свою думку, а це вже особиста справа кожного слухати і розуміти, чи ні.

Як ви ставитесь до сьогоднішньої молоді?

Сьогодні зовсім інша ситуація, ніж колись. У свій час я приїхав з провінції з ідеєю, а нічого не отримав, окрім штучності. Теперішня молодь більш освіченіша. Це тішить. Ми дружимо з ними. А субкультури – це лише зовнішність, це лише стиль життя. Сьогодні вони панки, завтра – емо, а післязавтра – звичайні менеджери середнього класу.

Що ви хочете донести до людей своєю музикою?

Тільки особисті погляди. Ми не вигадали нічого нового. Співаємо про те, що пережили, що бачимо, що нас турбує. Музика у нашому житті – це не метод, це результат.

А хто стоїть за кермом гурту?

У нас лідерства, як такого, немає. Просто тексти пише Сергій, тому і відповідає за них перед слухачами. Якогось контролю однією особою на фініші немає. А за музику відповідаємо всі разом.

Чи потрібен вам допінг?

а гарно попоїсти – це допінг? (сміються) Як кожна нормальна людина, можемо випити пива. Наркотики не вживаємо. Вони нам не потрібні.




                                                                                                                                                                                                      4 липня 2008

м. Хмельницький, розмовляла Марія Турчина