Новини

Проблема малокомплектних шкіл на Полтавщині - актуальна і болюча. Для багатьох сіл  - це робочі місця. Сільська громада і вчителі, певна річ, не хочуть, щоб ці навчальні заклади були втрачені. Та є такі школи, де в початкових класах вже  немає дітей.
  Демографічна статистика на найближчі роки у сільській місцевості свідчить, що потенційна кількість дітей не зростає, а й надалі зменшується. Тому органи влади забезпечують сільським громадам  підвезення  дітей до повнокомплектних шкіл. Варто зазначити, що утримання малокомплектних шкіл тягне за собою додаткові бюджетні витрати. Повноцінна школа - це мобілізація ресурсів, матеріальних і інтелектуальних. Про цю, та інші нагальні для нашої області проблеми в освітянських закладах говоримо з заступником голови облдержадміністрації Надією М'якушко.
       - Надіє Семенівно, як Ви оцінюєте проблему малокомплектних шкіл, у сільських районах?
       - Нещодавно, з метою вивчення стану соціально-гуманітарної сфери, ми об’їхали багато районів. Основне, що нас цікавило, - це мережа освітянських  закладів та рівень надання в них послуг. Протягом багатьох років ми говорили: «Якщо в селі є  школа -  її треба зберегти!» Та зберегти стіни – це ще не все. Ми побачили, що є такі школи, де навчаються 6, 12, до 20 учнів. Усі розуміють, який рівень знань, часто, забезпечують  ці малокомклектні школи. Вони не дають дітям бути конкурентноспроможними у жорстокому сьогоднішньому світі. А коли випускники цих шкіл вступають до ВУЗів, їм важко конкурувати з іншими. До того ж, більшість з таких дітей мають ряд комплексів, які шкодять їм розкрити себе належним чином.
 - Який же вихід?
 - Потрібно, враховуючи думку батьків і вчителів, удосконалити мережу  освітянських закладів.  Слід чітко розуміти, що Закон діє, і найпершим завданням держави є навчити дитину, дати їй відповідний рівень знань. Що в комплектній, що в малокомплектній, що в столичній, що в сільській школах  дитина повинна за визначені державні гроші отримати однаково якісні освітянські послуги. Тому стратегію обираємо таку: батькам слід показати альтернативу, що за 4 – 5, максимум 10 кілометрів, є повнокомплектна, добре оснащена школа, куди їхніх дітей відвезуть, і, звідки привезуть безкоштовно, за рахунок бюджету.
      Власне, останніми роками ми дивилися на освіту, ніби очима тільки вчителя, рятуючи, так би мовити, те, що тріщало: його зарплату, доплати, зайнятість. Але настав час поглянути на ситуацію і з точки зору інтересів дитини.
- Що мається на увазі під розширенням можливостей повнокомплектних шкіл?
 - Усі ми пам'ятаємо часи, коли діти ходили до груп продовженого дня. З середини 90-х років ці групи  фактично скасовані. І де блукають наші діти після 13-14-ої години, коли на школі висить замок? На вулиці, в барах, біля гральних автоматів, де завгодно! Прикро говорити, але в області ми маємо жахливі випадки дитячого насильства! До того ж, багато школярів, на жаль, проживають у неблагополучних сім’ях. Все це, та багато інших факторів, спонукає нас відновлювати в школах групи продовженого дня. Зараз в області 500 таких груп уже працює, і ми вимагаємо зробити це в кожній школі.
      Ще одне завдання:  у кожному загальноосвітньому навчальному закладі, де є понад 50 дітей, повинен бути шкільний психолог, хоча б на півставки. Сьогодні настільки складні стосунки між батьками і дітьми, між самими дітьми, між учнями й учителями, що без допомоги фахівця не обійтися.
 - А за рахунок чого це буде відбуватись? 
- Ви маєте рацію, додаткових грошей на це немає, але ми можемо переглянути ефективність використання освітянських коштів. Так, майже в кожній школі, як правило, є завгосп, слюсар, оператор, сантехнік і т.д.  В багатьох випадках працюють вони на повні ставки. Чи не простіше залучати вищеперерахованих спеціалістів  за договорами про найм, економлячи на цьому кошти? Таким чином,  можна збільшити кількість ставок для вчителів, аби вони вели групи продовженого дня та розгортали гурткову роботу. Адже,  відповідно до Закону України  «Про освіту», ми повинні першочергово надавати ефективні послуги освітянські, а не забезпечувати господарників. Продовжуючи тему економії коштів, вважаємо перспективним і раціональним  створення  комплексів типу дитячий садок - школа. Адже тоді у нас буде один директор, одна медсестра, один сторож, оператор котельні і т. д.
 - І ще до однієї проблемної теми:  харчування дітей в закладах освіти. Нещодавно  на черговому засіданні державної надзвичайної протиепідемічної комісії назвали ситуацію, що склалася на Полтавщині в цій сфері «кричущою». Прокоментуйте, будь-ласка.
- Так, зовсім недавно  обласна комісія перевірила 49 міських і сільських дитсадків – це десята частина діючих в області, і в жодному з них кількість, якість і різноманітність їжі, яку отримували малюки, не відповідала нормам. Окрім того, чимало продуктів харчування були   непридатні до вживання, або, взагалі, без маркування і будь-яких документів про походження.  Більшість оприлюднених перевіркою фактів порушень і зловживань стосувалася дитсадків Кременчука. Також у Карлівському, Лубенському, Новосанжарському районах деякі дошкільні заклади не мали постачання холодної чи гарячої води, був відсутній холодильник, матеріально-технічна база закладів не відповідала елементарним нормам, а продукти харчування містили шкідливі консерванти та барвники. Подібна ситуація і в школах області.
 - Чому так сталося, і що роблять зараз для стабілізації ситуації?
- Ми наводимо порядок в цій системі. У нас маса претензій до дитячого харчування - від якості продуктів до стану, в якому їх  подають дітям. Зокрема, на якість продуктів впливають  згубна практика завезення продуктів харчування з віддалених районів та непрозорість проведення тендерів із закупівлі продуктів. Так, в ціну дитячого харчування, часто закладають і витрати на їхнє транспортування. Все це зараз переглядається і, нещодавно  на колегії освітян разом з лікарями СЕС чітко були  поставлені завдання щодо врегулювання недоліків в системі харчування. Це і конкретні вимоги до норм харчування та приміщень їхнього зберігання, і налагоджена система перевірок продуктів , які надають у школи та дитячі садки місцеві господарники. До речі, раніше, чомусь, не особливо звертали увагу на те, що продається в шкільних буфетах, їдальнях і на пришкільній території. Чіпси, сухарики, анчоуси - усе це тепер заборонено законом. Групи відповідних фахівців за окремим планом уже почали відпрацьовувати райони області, і на кінець навчального року у нас уже буде чітка картина недоліків і досягнень у цій сфері.
прес-центр управління інформації та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації