Новини

I Новий рік, і професійне свято для електроенергетиків щоразу є часом підсумків і проектів. 2007 рік обіцяє колективу ВАТ “Полтаваобленерго” принести особливі зміни. В.о. голови правління ВАТ “Полтаваобленерго”, депутат обласної ради Володимир Чернявський відкрито розповідає про проблеми, перемоги і сподівання компанії.

– Свято енергетика співпадає із закінченням року. З якими підсумками “Полтаваобленерго” закінчує рік?

– Головний підсумок року традиційний – “Полтаваобленерго” залишається одним із лідерів електроенергетичної галузі України. За результатами роботи у 2006 році ми входимо, як мінімум, у трійку кращих електроенергетичних компаній. За окремими показниками займаємо перші місця. Ми в цьому році в межах доведених обсягів успішно виконали інвестиційну програму з оновлення і реконструкції електричних мереж. Вдалося, хоч і незначною мірою, замінити застарілий транспорт у транспортному підрозділі. Традиційним предметом нашої гордості протягом останніх років є найнижчий в Україні рівень втрат в електромережах, якого досягаємо завдяки цілеспрямованій, ефективній, сумлінній роботі всього колективу ВАТ “Полтаваобленерго”, усіх шести тисяч працівників. До складу “Полтаваобленерго” входить Кременчуцька ТЕЦ, про яку треба сказати окремо. Це краща теплоелектроцентраль в Україні. Крім виробничої, її працівники несуть на своїх плечах велику соціальну вагу. Бо Кременчуцька ТЕЦ не тільки виробляє електроенергію, це ще й велика котельня для лівобережної частини наддніпрянського міста.

– З якими проблемами ви сподіваєтеся розпрощатися у 2006 році?

– Я сподіваюся, що у новому році – і енергетичному, і календарному – у нас закінчиться період корпоративних конфліктів і закінчиться психоз, в якому майже два роки перебуває колектив. Ідучи сюди, ви бачили ту кількість охорони, яка цілодобово охороняє територію обленерго. Можу запевнити, що це не додає оптимізму. Окрім того, ми вимушені відволікати великі кошти на утримання охорони. Але це безрадісна необхідність. Дуже хочеться побажати і своїм працівникам, і собі особисто, щоб у цій проблемі, якщо не в цьому, то в наступному році, було поставлено крапку.

– Торік ви казали, що заборгованість споживачів перед обленерго була дуже значною. Тепер говорите, що практично не залишилося споживачів, які б не зрозуміли, що електроенергія – це товар, за який треба платити. Заборгованість зменшилася?

– Рівень такого розуміння якщо не стовідсотковий, то принаймні значно вищий, ніж було кілька років тому. Що стосується боргів, то цього року вони не зросли. За деякими категоріями споживачів вони зменшилися. Проте в цілому несуттєво, бо залишилися переважно неліквідні борги – за тими суб’єктами, в яких, крім вивіски, печатки і місця прописки, нічого не залишилося. Рано чи пізно частина цих боргів буде зарахована як збитки.

– Чи й досі дошкуляють крадіжки дротів, трансформаторів?

– Це саме та проблема, яку хотілося б залишити у 2006 році, але, на жаль, вона переходить із нами і в наступний. Обсяг крадіжок обладнання, трансформаторного масла, дротів залишається з року в рік стабільним і завдає щорічних збитків на суму не менше 2 мільйонів гривень. Більше того, як ніколи зросли крадіжки трансформаторного масла. Раніше вони мали сезонний характер, активізувалися лише перед посівною і жнивами. Тепер крадуть у всі пори року. Для нас вартість тонни трансформаторного масла становить 7 тисяч гривень, а крадуть десятками тонн. Та проблема ще в тому, що крадіжки призводять до пошкодження трансформаторів і необхідності ремонтів, що значно дорожче масла, а часто – і до неможливості їх подальшої експлуатації та заміни. Це проблема дуже серйозна, попри наші спільні зусилля з правоохоронцями, подолати її ми поки що не можемо.

– Який багаж позитивних змін берете у 2007-й?

– Життя компанії має два аспекти. З одного боку, ми ефективно працюємо. За рівнем втрат в електромережах і за темпами зниження втрат ми перші. І за впровадженням методів організації ефективної роботи і досягненні значимих результатів ми – серед лідерів. Інший бік життя компанії – ми постійно протягом останніх років розширюємо обсяг соціальних програм для працівників “Полтаваобленерго”. Традиційно допомагаємо своїм колишнім працівникам, а нині пенсіонерам, яким за рахунок коштів компанії щомісяця надається доплата до пенсії, а їх у нас 1360. Проводимо одноразові виплати з приводу урочистих і сумних подій, при захворюваннях. Продовжуємо програму навчання у вузах дітей наших працівників, які пропрацювали на підприємстві 10 і більше років. Щорічна допомога на освіту становить 2 тис. грн. Але ми вважаємо, що також несемо відповідальність за студента. Якщо за підсумками курсу в нього є оцінки нижче четвірки, допомога припиняється. Я хочу підкреслити, що для нас не принципово, де вчиться дитина, це не навчання спеціалістів для підприємства, а стимулювання наших працівників, прояв вдячності за сумлінну роботу. З огляду на фінансові можливості продовжуємо допомагати працівникам також у будівництві або придбанні житла. Предметом гордості компанії, принаймні більшості працівників, є культурно-розважальні заходи. Минулого року ми відродили конкурси професійної майстерності й були приємно здивовані ентузіазмом наших фахівців, які взяли в них участь. Продовжуємо проводити конкурси дитячого малюнка, дитячої творчості, художньої самодіяльності працівників “Полтаваобленерго”, “Пані обленерго”. Вперше провели конкурс команд КВК. Фінал відбувся у театрі ім.Гоголя, який був заповнений вщент. Це було яскраве шоу, в якому несподівано для нас наші колеги перетворилися у майже професійних акторів. Протягом трьох годин я жалкував тільки за тим, що кількість глядачів обмежена. Переконаний, що наша команда не загубилася б і на тлі української ліги КВК.

– Торік ви проаналізували рівень послуг, які надає “Полтаваобленерго”, і дійшли висновку, що споживачі від підприємства чекають більшого. Що ви запропонували додатково?

– Ми збільшили обсяг надання послуг. Їх понад 180 видів – від вкручування лампочки, контрольно-вимірювальних послуг до проектних, монтажних робіт і будівництва підстанцій та ліній електропередач. Вийшли на конкурентний ринок, і наші переваги очевидні – професійні навички, специфічні знання, якими володіють тільки наші працівники.

– Наступного року держава планує виставити на продаж свої 25-відсоткові пакети акцій обленерго. Отже, “Полтаваобленерго” стане повністю приватною компанією. Як це може вплинути на тарифну політику? Чи матиме на неї вплив держава, як це було досі?

– Справді, відповідне рішення прийняте Верховною Радою. Але сьогодні компанія і так не державна, тож вплив держави на роботу компанії мінімальний. Але тільки не в галузі тарифів. Офіційно тарифи встановлює державний орган – Національна комісія регулювання електроенергетики України, і цієї функції держава не віддає. Жорсткий контроль і регулювання цієї діяльності завжди буде в НКРЕ. Продаж 25-відсоткового пакета акцій ніяк не вплине ні на відношення з НКРЕ, ні на рівень тарифів, ні на напрямки розвитку компанії. Інша справа, що продаж пакета визначить нарешті власника більшої кількості акцій, корпоративний конфлікт перейде у правову площину через проведення зборів і буде знято ті проблеми, які накопичилися у зв’язку з тим, що останні чотири роки ми не могли провести збори – весь час відсутній кворум.

– Тому ви й досі виконуючий обов’язки голови правління?

– І так буде до проведення зборів акціонерів. Після зборів або зникнуть ці букви – в.о. поряд із моїм прізвищем, або з’явиться нова людина на цій посаді, але вже не в.о.

– Збори будуть можливі після продажу?

– Залишається надія, що компроміс буде досягнуто до продажу акцій. Якщо ні, то після – напевно.

– Тоді відпаде і проблема рейдерства?

– Очевидно.

– Чому в Україні не вводять погодинної тарифікації споживання електроенергії для населення? Адже у нічні години електроенергія значно дешевша.

– Є така тарифікація і для населення. Причому у двох варіантах – двозонному і тризонному. При двозонному тариф нічний, з 23-ї години до 7-ї, становить 70 відсотків від діючого денного. При тризонній тарифікації вночі діє коефіцієнт 0,4, а вдень у напівпікові години діє повний тариф, у пікові – з коефіцієнтом 1,5, тобто підвищений. Якщо в когось є потреба перейти на такі види тарифів, будь ласка. Але перехід потребує спеціальних лічильників, вони доволі дорогі, виплати з їх придбання і встановлення повинен здійснювати сам споживач. Та й наскільки це вигідно – ще питання.

– Нещодавно великий житловий масив Полтави – Левада – близько доби був без електроживлення. Це одна з тих аварійних ситуацій, яких, за вашими словами, за будь-яких обставин не уникнути?

– Аварійні ситуації будуть завжди, про це свідчить досвід Америки, Європи. Але в нас ситуація близька до катастрофічної. Рівень фізичного зносу обладнання і мереж в області – 70 відсотків, він далекий від критичного, він вже позакритичний. І всі наші зусилля, аби привести мережі до належного технічного стану, не підкріплені відповідним обсягом фінансування, марні. За оцінкою технічного незалежного аудиту, ці заходи потребують вкладення більше 600 млн грн. Ми щороку витрачаємо максимум 40–50 млн грн. У нас в державі НКРЕ встановлює рівень тарифів, воно ж встановлює і рівень витрат енергокомпанії. Можете порахувати, протягом якого часу за нинішніх темпів фінансування ми виконуватимемо роботи з реконструкції, ремонту й заміни обладнання та мереж. І треба зважити, що за ці 15–20 років кількість обладнання, що й далі виходитиме з ладу, буде тільки збільшуватися. Є побоювання, що без кардинальної зміни, в першу чергу інвестиційної політики, ця ситуація не покращиться.

– Щоб її покращити, треба вводити інвестиційну складову у тарифи чи держава повинна взяти інвестиційне забезпечення на себе?

– Я не можу давати рекомендації уряду. Але переконаний, що без змін нинішня ситуація призведе до колапсу. Аварія на Леваді – це один із дзвіночків. Там було одночасне пошкодження чотирьох кабельних ліній, прокладених у землі, через фізичний знос плюс зростання споживання електроенергії.

– За діяльністю підприємства оцінюють професійність керівника. Судячи з того, що ваша компанія – один з електроенергетичних лідерів України, ви – успішний керівник. Яких іще успіхів прагне керівник ”Полтаваобленерго”?

– Аби компанія залишалася успішною і збільшувати відрив лідера. Та це не спортивні змагання. Але ми бачимо подальші шляхи розвитку, удосконалення. Планів і проектів дуже багато. Першість при цьому не є самоціллю, це – наслідок злагодженої роботи колективу.

– Яким може бути подальший кар’єрний ріст ще молодого за віком керівника такого великого підприємства, як ”Полтаваобленерго”? Ви часом не думаєте податися в політики?

– Сьогодні та політика, яку бачимо, не тільки не стимулює симпатії або бажання нею займатися, а викликає відразу, чесно кажучи. Поки що мені подобається і цілком влаштовує робота в компанії. До числа тих першочергових цілей, які стоять перед компанією і особисто мною, на першому місці – забезпечення належного рівня життя, роботи працівників компанії. Сьогодні середня заробітна плата в компанії нижча від середньої в економіці області. Професіонали йдуть від нас вже не одиницями, а десятками.

– Торік ви говорили, що влаштуватися на роботу до вас важко.

– Влаштуватися на некваліфіковані посади і тепер важко. Але проблема в тому, що йдуть найкваліфікованіші працівники. Трудовий колектив на межі конфлікту з адміністрацією тільки через одну причину: низький рівень заробітної плати. І погрожує вдатися до страйку. А ми не можемо задовольнити вимог працівників, бо зарплата виплачується з тарифу на електроенергію, а тариф встановлює НКРЕ. І всі наші зусилля переконати НКРЕ збільшити заробітну складову не дали результату. Але я запевняю, що ми зробили все, що могли. Така ситуація в усіх обленерго. Я сподіваюся, що держава схаменеться.

– Володимире Олександровичу, ви добре вчилися у школі, вузі і ваша професійна самореалізація – логічне продовження серйозного ставлення до справи взагалі? Чи ваш потенціал тепер дивує ваших вчителів?

– У мене золота медаль і диплом з відзнакою. На жаль, з вчителями ми рідко спілкуємося, і дехто з них вже не з нами. Чи дивуються вчителі, важко сказати. Але радіють – це напевно.

– Ваші діти нагадують вам вас?

– Сподіваюсь, що в чомусь вони мене вже перевищили. Моя донька, якій 11 років, спілкується англійською на тому рівні, якого я, боюся, ніколи не досягну. Син навчається в інституті, йому подобається. Хочу вірити, що в нього складеться все добре і по закінченні інституту.

– Син іде слідами тата і дідуся?

– На жаль, ні. Він вирішив, що технічний напрямок навчання – не його, обрав економіку.

– На якому виді транспорту ви в’їдете у 2007 рік?

– В’їду на службовому транспорті, бо не тільки будні, а й інколи вихідні стають робочими днями. А дружина сподівалася в’їхати на власному автомобілі. Ми півроку тому придбали ”Пежо-407”. Але так трапилося, що через кричущий непрофесіоналізм і хамство працівників офіційного дилера ”Пежо” в Полтавській області в’їзд на цьому авто не відбудеться. Автомобіль нам дуже подобається, але ставлення до клієнтів у представництві вже викликає відразу і до машини. Це той випадок, коли кадри вирішують все – на жаль, негативно. А тому співчуваю і собі, й іншим власникам автомобілів “Пежо” у Полтаві.

– ”Полтаваобленерго” постійно підтримує дух творчості своїх працівників, про що ви вже говорили. А ви – співаєте, танцюєте, граєте на скрипці, малюєте?

– Колеги, друзі періодично намагаються спровокувати мене на якийсь прояв пісенно-танцювальної творчості. Але я не готовий. Та чотири роки тому, коли на День енергетика ми запросили Таїсію Повалій, я не зміг відмовитися і півкуплету якоїсь пісні проспівав із нею. Не впевнений, що на слухачів це справило позитивне враження (Сміється – Авт.).

– А в КВК, який вам так сподобався, не жартували?

– Я намагався жартувати у підсумковому слові журі. Судячи з реакції учасників КВК і глядачів, ці намагання зрозуміли як жарт. А щоб жартів було більше і настрій в колективу був хороший, ми краще допоможемо іншим чином. Взагалі я під час КВК мучився питанням – а чим я особисто допоміг такому прояву талантів? І зрештою зрозумів – я не заважав.

– Де ви буваєте у вільний від роботи час – граєте в азартні ігри, любите театр, подорожі, серйозну літературу чи книги, які не змушують інтелектуально напружуватися?

– Вільний час віддаю сім’ї і друзям. На виставі був давно, і це недолік. А книги читаю, хоч, може, десь і соромно зізнатися, ті, що не примушують поринати у філософські роздуми героїв, бо ступінь серйозності проблем і питань, які треба вирішувати протягом робочого дня, викликає дещо зворотну реакцію у післяробочий час. Подобається творчість Акуніна.

– Ваше найулюбленіше місце у Полтаві?

– Подобається затишна частина Полтави від парку Петровського до вулиці Пролетарської. Я виріс на Подолі, до того ж ці місця несуть у собі історичний дух.

– Що побажаєте нашим читачам – вашим абонентам на ваше професійне свято, напередодні Нового року і Різдва Христового?

– Напередодні Дня енергетика хочеться побажати усім тепла і світла в оселях, безперебійного електропостачання, щоб на нашу адресу було менше нарікань і всі очікування людей ми максимально виправдовували. Напередодні свят бажаю здоров’я, щастя, успіхів, гарного настрою, незважаючи на погоду, на безсніжну зиму. Бажаю нормального життя.

«Зоря Полтавщини»

Людмила Самойлова