|
У казанку
підготувала Наталія КОЛОДІЙ, фото: Олесь КАЧМАР
«Ну, просто згущена енергія вівсянки»
Від Наталії Карп'юк
Це дуже добра штука. По-перше, смачна. По-друге, поживна. Ми варимо її, щоб «підзарядитися» перед тривалим переходом, перед штурмом вершини, якщо треба швиденько кудись «добігти» і не буде часу зупинятися на обід. Отже, це сніданок. «Тримає» годин шість їсти не хочеться, тільки пити. Тому варіть багато чаю що не вип'єте, беріть із собою.
Ми цю страву називаємо «вівсянка на згущенці».
Беремо крупу «Геркулес», будь-яку, але ліпше швидкого приготування. На п'ятьох чоловік трилітровий казанок. Вода закипає, вкидаємо дрібку солі, всипаємо кашу (пропорції крупи і води «домашні» склянка до двох) і нехай собі булькає. Коли вже майже готова, висипаємо туди банку згущеного молока (можна й дві це на любителя), вимішуємо і знімаємо з вогню. Одразу їмо. Деколи докидаємо в кашу родзинки, чорнослив, курагу.
Поки люди вилизують тару, робимо чай. Ми любимо «лісовий» заварюємо його (будь-який сорт чорного) із листками й молодими гілочками чорниці, малини, ожини. Вже не цукруємо! Потім потроху відліплюємося від місця й рушаємо. Головне у перші хвилин десять, коли настає блаженна ситість і лінь, перемогти себе піднятися і йти. Вже у наступні десять хвилин фізично відчуваєш, як усі кілокалорії стають енергією ну, просто згущеною енергією вівсянки.
«Сушіть картоплю!»
Від Івана Якубовича
Звичайно меню планується на довгі переходи. Придатні всі каші, які є на базарі, навіть ті, що не дуже їдяться вдома пшенична і ячнева. Береться з розрахунку: на один раз 75 грам сухої крупи на людину. Пшоняна й кукурудзяна каші наварюються більше, вистачає 60 грамів на кожного. Квасоля, горох звечора намочив, зранку зварив. Олію не беру. Ліпше тушонку: половину банки перекинув у кашу звечора, решту зранку. Сало, звісно. Так, щоб шкварки з цибулькою до каші. Картоплю на рагу. От якраз про це.
Картопля тяжка, нести її важко, багато в рюкзак не візьмеш. Тому її треба сушити. Варимо вдома стару картоплю в мундирах без солі, майже до готовності. Чистимо і ріжемо на скибки. Які загрубі? Десь на пів сантиметра. Плястерки складаємо на деко і в духовку. Вогонь середній. Сушимо до світло-коричневого кольору. Так, щоб картопля стала «дзвінка». Коли її поскладати в склянку банку і потрясти посудиною, то картопля торохтить. До речі, в банці вона може стояти рік і не зіпсується. Як ідемо в гори, перекладаємо її в полотняний мішечок (скляних баньок у поході краще уникати).
Сушена картопля дуже легка, її можна багато взяти і багато з неї зварити. Що саме? Передовсім зупи (супи авт.), різні рагу картоплю тушкувати з цибулею, тушонкою, шкварками. Зупу завжди варимо на вечерю переважно з пакетів і брикетів. Рідка гаряча їжа після дня переходу конче потрібна людина втрачає рідину, це слід компенсувати. Коли у казані закипає вода, кидаємо жменьку сушеної бараболі трохи менше, аніж на домашню зупу. Кипить хвилин зо п'ять. За цей час картопля набухає і стає звичайною вареною, але дуже доброю. Тоді всипаємо пакет зупи, доварюємо за його інструкцією. Беремося за ложки.
Є й десерт. Назбирати дорогою ягід у казанок і вилити туди банку згущеного молока. До чаю чи кави. Рекомендую!
«Божественні ковбаски»
Від Олександра Іващенка
Що таке особливе можна знайти в поході, чого зовсім немає вдома? Це ватра. Людина тисячі років грілась біля багаття, готувала їжу на відкритому вогні. В поході я намагаюсь використати вогнище максимально.
Дома можна зварити все те саме, що і на багатті. А от, щоб засмажити або підкоптити, конче потрібні грань та дим. Смажу практично будь-який харчовий продукт, який можна настромити на патичок. Якщо це зробити вправно, то отримаємо смакоту.
Ковбаса буває смачною, але засмажена на вогні вона божественно смачна. Єдине зауваження з мого досвіду: це не мають бути ковбаси типу «Дрогобицької». Вони містять мало жиру, а смаження на вогні практично не змінює їх смакових властивостей.
Скибочку хліба можна перетворити на чудову грінку. Для цього бажано крапнути на неї олії або помастити маслом. Нанизуєте на патичок і тримаєте над гранню до утворення хрусткої шкоринки. Про всяк випадок нагадую загальновідому істину смажити краще не в полум'ї, а саме на жару. Контакту вогню з їжею, яка смажиться, слід уникати.
М'ясні продукти, такі як ковбаси, шинки, грудинки, можуть зіпсуватись задовго до кінця походу. Вибираючи їх для мандрівки, варто надавати перевагу тим продуктам, в яких менше води копченішим, сухішим і жирнішим. °х треба загортати в папір, у поліетилені такі речі псуються швидше.
Коли я підозрюю, що ковбаса може «не дотягнути» і зіпсуватись раніше, ніж її з'їдять, то на кожному привалі, коли догорає вогнище, підкопчую її.
на початок
| |