"Зачищення" ВНЗ або боротьба за якісну освіти?

10 Жовтня 2006

У 90-х роках недержавні ВНЗ виростали, як гриби після дощу - одержати ліцензію на надання такого роду послуг особливих зусиль не потребувало.

Цьому, у першу чергу, сприяв високий рівень корупції.

Як наслідок - освітній процес в Україні поступово перетворився в звичайне заробляння грошей: зявилася величезна кількість недержавних навчальних закладів, особливо філій, ВНЗ набирають більше студентів, ніж дозволяють ліцензії, університети й академії "обростають" популярними спеціальностями і піднімають плату за навчання.Над цим "феноменом" задумалося Міністерство освіти.

От уже кілька років воно веде війну з "псевдонавчанням", посиливши - у першу чергу - процедуру ліцензування й акредитації українських ВНЗ.

Воно підсилило контроль і навіть закрило кілька відділень, філій і цілих навчальних закладів - переважно приватної форми власності.

Причини очевидні: незадовільна якість викладання і, як наслідок, низький рівень знань студентів.Битва до знищення?Олії у вогонь недавно підлило і керівництво Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП).

Воно винесло на загальне обговорення останній конфлікт із Міністерством освіти."Близько двох років тому ми зясували, що академія захотіла на дві тисячі дипломів більше, ніж їй пналежить відповідно до ліцензії, - розповідає заступник міністра освіти і науки Михайло Степко.

- Тоді МАУП уникла проблем.

У травні зявився новий лист, підписаний ректором МАУП, у якому академія звертається з проханням додатково видати в 2006 році 241 диплом студентам, що припиняли навчання, але були відновлені.

Що цілком можливо - вони повернулися на інші курси й у результаті може бути перевищення ліцензованих обсягів .

Ми усі перевірили і вирішили видати 188 дипломів.

Але нагадали, що перевищення ліцензованого обсягу тягне за собою навіть кримінальні наслідки - якщо ВНЗ, наприклад, перевірить податкова адміністрація і МВС, і знайде, що податки навчальний заклад платить з однієї суми, а фактично одержує набагато більше.

Отже, ми подумали і видали їм дипломи.

Але вже наприкінці липня ми одержали інший документ: "лист-вимога".

Було потрібно, ні багато- ні мало, а ще 4655 диплома! Для порівняння скажу, КПІ усього видає близько 3600 дипломів...

Так що було вирішено усе перевірити.

Ми створили комісію.

Зясувалося, більш ніж у 20 підрозділах МАУП ліміт студентів перевищувався, а в чотирьох узагалі не було ліцензій.

До того ж виявилося, деякі діти одночасно училися й у школі, і ВНЗ, а в більшості студентів були скорочені терміни навчання з 4,6 роки до 2,9.

У результаті Державна акредитаційна комісія (ДАК) прийняла рішення відмовити у видачі дипломів цієї академії".Філії недержавних вузів - от що викликає найбільший сумнів.

Чому більшість авторитетних державних вузів не має ні філій, ні відділень, ні представництв і консультаційних пунктів? "Так, МАУП - найбільші навчальний заклад в Україні і може готувати 50 тисяч студентів, - продовжує пан Степко.

- Але в Національного університету імені Тараса Шевченко немає жодної філії, у Київського національного економічного університету тільки один у Кривому Розі, у КПІ - теж один, у Славутичі, і те, за рішенням уряду".Недержавні вузи ж активно плетуть подібну путину, вважаючи, що навчання в райцентрі може коштувати дешевше за столичне або обласне.

До того ж, це зручно як для студентів, так і для їхніх батьків.Незабаром після інциденту з Міжрегіональною академією поповзли слухи: держава, мовляв, таким чином, усуває конкуренцію на ринку освіти і не розуміє переваг існування філій."Міносвіти намагається знищити МАУП, - вважає Микола Головатий, ректор академії.

- Воно провело три спеціальні перевірки МАУП, у результаті яких було прийняте рішення відмовити ВНЗ у видачі дипломів державного зразка для випускників 2005-2006 навчального року, мотивувавши це перебільшенням ліцензійних обсягів ".Секретар Наглядацької ради МАУП Василь Короткін називає ці обвинувачення безпідставними і незаконними.Ректори і деяких інших приватних ВНЗ у цьому питанні невблаганні: "Головна проблема сучасної освіти - вирішення всіх питань методами, властивими соціалістичній системі".

Вони стверджують, що дотепер існує нерівність стосовно державних і приватних ВНЗ, а останні, до слова, виникають не просто як альтернативні навчальні заклади, а інноваційні, активно розвивають дистанційну і заочну форми навчання.У Міністерстві освіти усе заперечують.

"Ми не беремо ніякої участі в конкуренції на ринку освітніх послуг.

Ми лише даємо держзамовлення державним вузам і видаємо ліцензії приватним.

А раз так, то ми і повинні контролювати.

За два роки ми скасували ліцензії 104-м окремим структурним підрозділам.

Це учбово-консультаційні пункти, філії, факультети, підрозділи, що створюються на базі технікумів і готують бакалаврів і навіть фахівців, на що не мають права.

З них - 45 окремих структур державних ВНЗ.

Так що ніякий це не напад на приватну освіту! Ніякої упередженості, що стосується форми власності, немає.

Треба обєктивно оцінювати, скількох фахівців навчальний заклад може готувати, скільки в ньому аудиторій, який професорський склад, є чи підручники", - запевняють там.І ні про які "чорні списки" кандидатів на закриття мова йти не може.

Чиновники реагують на одиничні сигнали: не вистачає викладачів, не проводяться заняття, немає умов для навчання."Буває, перед приїздом нашої комісії для перевірки ВНЗ, зі стін навчального закладу знімається вивіска, як тільки ми їдемо - знову зявляється", - говорить Василь Шинкарук, начальник Управління ліцензування й акредитації Міносвіти."Не можна сказати, що введення нових правил - це боротьба з приватними ВНЗ, що впроваджують якісь інноваційні технології, - вважає Олександр Ястремський, проректор з наукової праці Українського державного університету економіки і фінансів.

- Таких у нас узагалі мало.

Жорсткість правил ліцензування й акредитації - прагнення держави скоротити неякісну освіту.

Не повинно бути такого: студент платить гроші приватному ВНЗ, майже не навчається, але одержує диплом.

За ці ж гроші можна було б поступити й у державний ВНЗ, але там же треба вчитися!"Стандартні обмеженняАле все-таки головне питання - рівень освіти як у державних ВНЗ, так і в комерційних.

Якщо люди вже довірилися навчальному закладові, то повинні одержувати той рівень освіти, що передбачений державними стандартами, адже в нас у країні видаються дипломи тільки державного зразка.

Чи можуть деякі філії забезпечити належний рівень, вирішує ДАК.

Вона ж видає акредитації і ліцензії ВНЗ, надає вчені ступені викладачам.

До слова, у Європі цим займаються недержавні компанії, що поєднують професіоналів у тій або іншій області."Відповідно до документів, в останні роки для одержання ліцензії або акредитації Міністерство освіти висунуло більш серйозні вимоги, - впевнений пан Ястремський.

- Наприклад, закон про освіту передбачає роботу не за міжнародними стандартами, а тільки за національним.

Я думаю, жорсткість правил ліцензування в цілому приведе до поліпшення якості освіти в країні і до основної маси навчальних закладів вимоги держави справедливі.

Звичайно, необхідно, щоб були і кваліфіковані викладачі і пристосовані для навчання приміщення.

Але при цьому деякі навчальні заклади все-таки мають право на свою модель.

Можу привести приклад.

Найкращий економічний факультет у колишньому Радянському Союзі був у Новосибірськом університеті.

Але там був тільки один штатний викладач - декан факультету, всі інші - наукові співробітники Академії наук СРСР.

За умовами нинішнього ліцензування, такий ВНЗ ніколи б не одержав ліцензію.

Так що, можна сказати, іноді страждають передові організації, що уже вийшли вперед.

Наприклад, Міжнародний християнський університетів-Київ або Києво-Могилянська Академія.

В останній, до речі, з великими проблемами була акредитована, згідно з міжнародними стандартами магістерська програма з економіки.

Чому? Невідповідність національним стандартам".Акредитація ВНЗ - процес досить тривалий.

Експертні комісії перевіряють ВНЗ, кожну спеціальність, знання студентів.У першу чергу якість навчання повинні забезпечувати висококваліфіковані викладачі: доктори наук і професори, а також кандидати наук. І це одна з умов ліцензування або акредитації - наявність певної кількості викладачів з науковим ступенем.

Зрозуміло, що на таку кількість вищих навчальних закладів (а них в Україні більш трьохсот) їх не вистачає.

Тому одних фінансова ситуація змушує працювати в декількох ВНЗ одночасно, від чого страждає якість викладання - вони не те що не встигають належним образом готуватися до лекцій, а і добиратися вчасно з одного ВНЗ в інший.

Інших - "клонувати" трудові книжки.

Адже деякі ВНЗ за збереження професорських "трудових", а зовсім не за роботу, виплачують солідні щомісячні "грошові премії".

Особливо вигідно це викладачам-пенсіонерам.

Вони, одержавши наукову пенсію, ще і ВНЗ допомагають створювати псевдобазу вченого складу.Але й отут Міносвіти, як виявилося, не дрімає - уже вирішено створити базу докторів і кандидатів наук, щоб відстежити їхню "міграцію"."Ми хочемо створити базу всіх професорів.

Подібно до "Летучого Голландця", у нас є і "летучий професор", що усюди роздав свої трудові книжки і числиться скрізь", - говорять у Міносвіти.Наступна умова видачі ліцензії - гідне матеріально-технічне забезпечення ВНЗ.

Ні для кого не секрет, що тільки одиниці мають своє навчальне приміщення, не говорячи вже про розвинуту інфраструктуру - медпункти, кавярні, спортзали, бібліотеки, гуртожитки.

Деякі філії в регіонах, особливо в невеликих містечках, туляться в...

звичайних квартирах.

Залишається здогадуватися, як їм вдається підготувати 200 випускників, нехай і заочної форми навчання?Ще одна проблема, над якою бються кращі розуми вітчизняного освітнього процесу - велика (за європейськими мірках) кількість ВНЗ.

Чиновники згадують не більш сотні в розвинутій країні Європи, ректори недержавних ВНЗ наполягають: чим менше в нас буде ВНЗ, тим вище в них конкурси, вище рівень корупції і менше людей з вищою освітою...Колись наші батьки говорили, що рівень освіти в їх країні був високий: викладачі - вимагали, студенти - вчили.

З розвалом СРСР і розвитком ринкових відносин, стало зрозуміло: на освіті можна і потрібно заробляти гроші.

Пройшло якихось пятнадцять років, але конкурентної боротьби між навчальними закладами, схоже, не виходить.

ВНЗ тільки зявляються і розширюються.

Але їхня робота повинна ж контролюватися! І якщо чиновники усе-таки вживуть належних заходів, то споживачі, тобто ми з вами, зрадіємо - учорашніх студентів не треба буде переучувати в процесі трудової діяльності, і...

зникне корупція.Тетяна Катриченко

Джерело: http://www.mpravda.com | Версія для друку

це цікаво

WSJ: Правляча коаліція України розпалася

Прозахідна українська коаліція офіційно розпалася, поглиблюючи політичну кризу, яка затьмарює перспективи країни приєднатися до військового альянсу НАТО, пише Ендрю Осборн в американській газеті Wall ... ...

Ринки: Чи чекає нас стабілізація?

У середу, 17 вересня, за ситуацією на 13:30, серед більшості компаній, за цінними паперами яких пройшли угоди, зафіксований різноспрямований рух котирувань, повідомляє FundMarket.... ...

Світовий банк: Росія може відбити всі удари

Російська Федерація добре підготувалася до можливих криз, нагромадивши істотні резерви, вважає Світовий банк.... ...

The Independent: Співорганізаторам Євро-2012 загрожує догана від УЄФА

Головний футбольний орган Європи – УЄФА - наступного тижня знову винесе догану Польщі та Україні через недостатній прогрес у підготовці до Євро-2012, але до того, щоб забрати у країн право на проведен... ...