Довго збирався, і ось нарешті це сталося! Я завів блог. Свій перший запис хочу присвятити, як це не дивно, радіо :-).
Зловивши машину, зробив учора 2 відкриття, якими спішу поділитися з читачами сайту «Молодого». По-перше, виявляється, що у авто магнітолах є USB-входи – водій, який мене віз, якось раптом вигнувся, а за мить я вже побачив, як він вставляє у гніздо «флешку». Чи я продуплив, чи магнітоли з USB справді нещодавно з’явилися. Але цікаво, що музика з флешки теж залунала буквально за секунду – компу щоб роздуплитися значно більше треба.
А друге моє відкриття стосується музики з тієї флешки. Якби я не спостерігав за водієм, жодної зміни я б не помітив! Тобто із флешки лунала абсолютно та сама підбірка, що й на радіо – якийсь такий мейнстрім з російських і англомовних сюсі-пусі та тиц-тиц приблизно порівну.
Цей окремо взятий водій привів мене до банальної думки – оту всю однакову дрєбєдєнь, якою забиті наші радіохвилі народ справді слухає! Бо оце коли читаєш, чи тим більше обговорюєш радіомузику за пивом у якому-небудь «Купідоні» - складається враження, що радіостанції – це монстри, які монополізували вуха наших громадян, а ті слухають теперішні станції за принципом «хіба хочу? мушу!».
Якби їм дати вибір – на флешах більшості було б те саме, що крутять зараз на «Нашому радіо», «Хіт ФМ» чи «Люксі».
І тут ми такі самі, як і Штати, Німеччина, чи будь-яка інша країна – нема чого нарікати.
Але єсть і велика різниця. У інших країнах якщо на твоїй флешці джаз, реггі чи важкий рок – є імовірність, що ти відшукаєш свою хвилю на приймачі.