Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



Герої козацького руху

С.В.Цапенко -

Герой козацького руху

Отаман Американських козаків, генерал-лейтенант козацтва Сергій Володимирович Цапенко удостоєний найвищої нагороди Всеукраїнської акції "Лідер народної довіри" - звання "ГЕРОЙ КОЗАЦЬКОГО РУХУ"!

 




Підтримайте Нас!

Приймаються благодійні внески на розвиток і підтримку "Нової Січі" та журналу "Музеї України".

Кошти, в доларах США, можна надсилати сюди:

 №0223  / 262041113535 Trygub Viktor Viktorovych
Open Joint Stock Company RAIFFEISEN BANK AVAL Kiev, Ukraine S.W.I.F.T. code
AVALUAUKCKB

 




НЕП



Запрошуємо відвідати сайт Народної Екологічної партії!

Інформаційне забезпечення - журнали "Нова Січ" і "Музеї України"

 www.nep.org.ua




Музеї України

Передплатіть "Кращий музейний журнал СНД", унікальний часопис "Музеї України"!

20 народних депутатів у редакційній раді!

Журнал виходить раз на два місяці. Ми у каталозі у кожному поштовому відділенні! поспішайте! Вийшов черговий номер!




Пошук






Друзі і музеї

Універсальна газета

CanadaUA-news

http://nato-uainform.do.am/

Журнал "Музеї України"

Лідер народної довіри

Стародубська республіка 

http://heute.do.am/  

Музей В.Тригуба

Секунда - газета

Булат НВР

http://mazepa.do.am/ 

Музей "Поляна казок"

Вишгородський музей

Музей Дубно

Битва за Київ у 1943 році

НЕП 

Музей гетьманства

Яготинські музеї

Кубанська газета

Музей К.Стеценка

Музей Садиба Попова

Село Осикове

Ігровий журнал

Музей І.Козловського 

Канівський музей

Музей Г.Кочура

Музеї Переяслава

Музей Г.Сєдова

Музей І.Труша

Березова Рудка

http://ivanchenko.do.am/

Сайт К.Стасюка

http://mazepa.do.am/

Антикварна біржа

http://frk.do.am/ 

Сайт Фонду розшуку культурних цінностей

http://mpssng.do.am/

http://isv.at.ua/

http://pravda-sng.moy.su/

http://donechyna.at.ua/

http://rukas.at.ua/

http://snayper.do.am/

http://lutckzam.do.am/

http://kazahd.do.am/

http://novpetr.do.am/

http://bulat-museum.do.am/

 http://beldn.do.am/

http://kurilex.at.ua/

http://getmanps.at.ua/

http://nasamomdele.do.am/

http://sledopit.do.am/   

http://novpetr.do.am/




ЄУ





 




Сторінки: 1 2 3 4 5

Зброя з невідомих колекцій

Віктор Тригуб

Зброя з невідомих колекцій

Міжнародна каста колекціонерів живе таємничим життям. Про цих людей майже нічого не відомо. Довкола них і їх колекцій постійно відбуваються загадкові події. Розгортаються цілі міжконентальні шпигунські детективи.

Старовинні речі, а особливо, зброя, мають якусь незрозуміло потужну енергетику. Як правило, ці експонати побували у руках визначних людей своїх епох, стали мимовільними свідками історичних подій...

Цікава, а часом і неймовірна, їх подальша доля. Війни, революції. Життя нових власників. Країни.

Сталося так, що під час нашумілої "Операції "Козацькі регалії", доля звела мене з отаманом Американського козацтва генералом Сергієм Цапенком. Отаман, колишній киянин, фанатичний колекціонер козацької старовини, маючи бурхливу біографію, багато років тому, перебрався до США, зумів зробити бурхливу карєру. Нині - високопоставлений дипломат ООН. Шеф-редактор  газети "SecondUSA".

Крім того, власник кількох  старовинних колекцій зброї, амуніції, монет, книг, ікон...

Сергій Володимирович постійно співпрацює з такими відомими аукціонними будинками як "Сотбіс", "Крістіс". Постійно відвідує і консультує різноманітні торги в багатьох країнах.

За два роки віртуального знайомства через інтернет, ми часто не бажаючи того, стали свідками і учасниками кількох захопливих пригод, про які написано кілька книг, знято чимало теле і радіопрограм, створено сотні статей.

Несподівано, я зрозумів, що в архівах сайтів журналів "Нова Січ" і "Музеї України", зібралося чимало фотографій раритетної зброї, якісь описи, історії. Все це публікувалося на багатох ресурсах. Але, якось розрізнено, безсистемно.

Так і виникла ідея цієї книги. Старовинна зброя з невідомих колекцій.

Як справедливо зазначають мої нещадні критики, кількість неймовірних пригод, слідів багатьох спецслужб, пошукових детективів, гучних прізвищ, астрономічних сум, керівництва багатьох країн, зашкалює.

Чесно кажучи, іноді перечитуючи всі ті матеріали, сам дивуюся. Занадто бурхливе, на погляд пересічного громадянина, життя у нас виходить. Мало не фантастика. Чи детективний роман. На жаль, майже все відбувалося насправді в кількох країнах. І група козаків і українських журналістів, опинилася в епіцентрі. Більше того, кілька скандалів, ми необережно спровокували самі... Так вийшло... Хто ж знав!

Отож, про все коротко. І про козацькі регалії, шаблю Мазепи, різноманітну зброю, що на короткий час вигулькнула з одних приватних колекцій, потрапивши в інші, на багато років, зникнувши з очей громадськості...

Ще раз нагадаю про операцію «Козацькі регалії». Історія повністю документальна. Дійсно, у 1918 році, козацькі святині вивезли з Кубані до Сербії. Потім – США. Музей у Ховеллі.  Спільна боротьба українських журналістів і Американського козацтва з шовіністичною владою Кубані за колекцію. Висадка у США секретної групи спецназу ГРУ РФ. Пограбування музею. Вивезення експонатів до Генконсульства РФ. Міжнародний скандал. І таємна переправка краденого до Москви і Краснодару. Про це багато писала преса. Нагадуємо. Даємо світлини булав і прапорів. Невідомо, де вони нині і в якому стані…

Епопея довкола шаблі Мазепи продовжується. Після знайденя реконструкції шаблі Гетьмана в Канаді, довелося провернути цілу спец операцію, аби пробитися в секретні фонди Ермітажу, якими опікується ФСБ. Але, росіяни і тут залишилися вірними собі – показали нам копію шаблі, видавши її за оригінал! Зараз ми цікавимося Оружейной палатой Кремля і ще кількома музеями…

Ну, а про іншу зброю, треба читати. І дивитися фотографії…

Основу книги склали статті, опубліковані в Інтернеті. Можливо, вдасться вирішити питання з спонсорами, і книга побачить світ і в паперовому варіанті… Це – Інтернет-версія.

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»

                                     Операція "Козацькі регалії"

Ця історія почалася після розгрому Запорізької Січі. Моральні цінності запорожців - ікони, грамоти, булави, книги, зброя, були врятовані козаками. Їх перевезли на Кубань, подаровану українцям Катериною. Скарби зберігалися в Соборі О.Невського до 1918 року. Рятуючи від комуняк, регалії перевезли до Сербії. Потім Німеччина. З кінця сорокових років, скарби переправили до США, де в Ховеллі, штат Нью-Джерсі, діє музей Кубанського козацтва.

Влада Кубані намагалася видурити регалії в американських кубанців. Ті не погоджувалися.

З весни 2006 року, від дослідниці козацтва із Запоріжжя Людмили Маленко, про неймовірну історію регалій дізналися  журналісти з часописів "Нова Січ" і "Музеї України". Заручилися підтримкою отамана Американського козацтва, колишнього киянина Сергія Цапенка. Вирішили спробувати чесно розділити регалії - предмети українського періоду повернути в Київ, кубанські - до Краснодару. Несподівано, благородна культурологічна ініціатива перетворилася на крутий шпигунський детектив.

До процесу долучився губернатор Кубані Ткачов і отаман Кубанського козацтва Громов. Ця солодка парочка вже гриміла з дурнуватою геополітичною ініціативою побудови безглуздої дамби на Тузлу. Ткачов вирішив балотуватися у президенти Росії, і гучна піар-акція з поверненням регалій була дуже доречною.

В інтернеті розпочалася ціла ідеологічна битва. Кияни залучили до справи депутатів Верховної Ради, діаспору, журналістів багатьох країн... Сергій Цапенко провів велику роботу в козацьких організаціях США.

Українську ініціативу підтримала переважна більшість козаків США, керівники Донського козацтва (в Ховеллі лежать прапори донців), ряд козацьких структур Росії і України, у тому числі, прогресивно налаштовані козаки Кубані...

Тоді, в надрах кубанського ФСБ визрів сміливий план. До США відправили спецназ у складі 9 чоловік! Американські спецслужби, які відслідковують подібні операції, насторожилися.

У цей час в Кубанському козацтві США відбувся розкол, проросійських керівників відсторонили. До суду подали скаргу. Суд Нью-Джерсі постановив опломбувати музей і заборонив будь-які дії довкола регалій.

Краснодарський спецназ це не спинило. В жовтні 2006 року, під Покрову, спецгрупа на трьох автомобілях, один з яких виявився інкасаторським броньовиком, вночі прибула до Ховелла, зірвала пломби, зламала замки і ПОГРАБУВАЛА американський музей, вилучивши частину регалій. Під пильними поглядами спецгрупи контррозвідки ФБР, росіяни відвезли крадене в Генконсульство Росії в Нью-Йорку.

Дипустанова була блокована, закрилася на три дні. Спецназ терміново евакуювали. Сайт журналу "Нова Січ" детально поінформував про терористичний акт однієї ядерної держави, на території іншої. Вибухнув скандал міжнародного рівня.

Справа дійшла до Президента США Джорджа Буша, який особисто телефонував Путіну. Як виявилося, російський Президент нічого не знав про самодіяльність підлеглих. Росія пообіцяла врегулювати конфлікт.

Українські журналісти нагородили Д.Буша і Кондолізу Райс.

Обурені українські козаки і журналісти зробили ефектний контрхід - розпочали відновлювати Кубанську Республіку, нагадавши, що Кубань колись належала Україні, і дарча Грамота цариці Катерини, це підтверджує. Ідея дуже припала до душі багатьом кубанцям.

Почався новий скандал.

Стало відомо, що з Ховела викрали і таємничу скриньку з зашифрованими кодами до скарбів запорожців, які вони ховали на чорний день. Плюс зашифровані коди до скарбів Махна, Григор*єва і інших ватажків часів Громадянської війни, а також якісь записи, стосовно загадок Гетьманату Скоропадського.

Ось на це вже зреагували якісь спеціальні люди з України. В якихось там глибинах, якихось служб, створили суперсекретний відділ пошуків скарбів, який очолив суперпрофі полковник В-о А.К.

До Москви навіть їздила офіційна делегація на чолі з дуже поважним генералом. Велися перемовини, результати яких нам невідомі.

В грудні 2006 року, під скаженні гарантії росіян, чесне слово одних перших осіб, іншим, регалії таємно були вивезені з Генконсульства Росії в Нью-Йорку до Москви. Журналісти часописів "Нова Січ" і "Музеї України" про все це знали, але дали слово не повідомляти в ефір. Нічого ми не писали і про Кубанську Республіку...

 За цей час, стосунки між США і Росією, дуже зіпсувалися. В Україні продовжувався керований хаос між відділом ФСБ, який засів в уряді, і сектором ЦРУ з Банкової. "Казли, які заважають жити" нормальним людям, ділили владу, бабки і ще щось.

Ніхто на офіційному рівні не робив реальних кроків з повернення регалій запорожців з Москви. Адже регалії запорізького періоду, з Москви можна було забрати ще на початку 2007 року! Чому ніхто не переймається цією проблемою ні в Секретаріаті Президента, ні в МЗС, ні в Мінкульті?

В державі просто немає органу, який би займався розшуком і поверненням наших культурних цінностей, розкиданих світом. Всі намагання журналів "Нова Січ" і "Музеї України", створити відділ розшуку культцінностей при МЗС, Мінкульті, навіть окрему службу - проігноровано. Росіяни довго чекали хоч якихось спроб офіційного Києва з повернення регалій.

Регалії зберігалися в секретному сховищі російського МЗС. Їх таємно возили до Кремля, де зі скарбами ознайомилися особисто Путін, Сліска, Жириновський і Ткачов.

-Вся ця історія зіпсувала імідж Російської Федерації у світі, - заявив генерал-полковник козацтва Петро Аброскін, - Адже всі ті речі можна було отримати звичайним бюрократичним шляхом. Україна у цій історії виглядає дуже достойно. Звичайно, оцінювати безграмотність і бездіяльність деяких чиновників з МЗС, Мінкульту і Секретаріату Президента, повинні слідчі, але, враховуючи черговий етап, чергової революції, це просто ніхто не зробить... Головне, ми створили красиву ситуацію, яка вже стала легендою. Суспільство зацікавилося українською історією. Згодом, будуть зроблені нормальні державницькі кроки з повернення. Все буде добре!

Нам стало відомо, що Президент США нагородив групу офіцерів ЦРУ і ФБР іменними золотими годинниками. За Ховелльську справу. Їх спецслужби спрацювали чітко, отримавши незаперечний факт незаконної діяльності Росії в інших країнах. Нагадуємо, що суд штату Нью-Джерсі просто призупинено. І що випливе на судових слуханнях - невідомо...

Президент РФ нагородив членів спецназу, керівників одного південного управління ФСБ, за ініціативність, мужність у поверненні духовних символів. Простив губернатора Кубані. Показав світу, що політика Росії сильно змінилася.

Козацькі реліквії вціліли і прибули на козацьку землю. Їх охороняє 50(!) міліціонерів. На честь козаків буде створено новий музей. Виникла красива легенда, яка буде жити віками. В принципі, все нормально.

Майже вся викрадена колекція з Ховеллу, переправлена до Краснодару. Більше того, одну з цінних булав, подарували недоброї пам*яті отаману Кубанського козацтва Громову, коли проводжали на пенсію. Де нині перебувають безцінні експонати - невідомо. І в якому стані - теж. ми продовжуємо відслідковувати ситуацію!!!

Шабля Мазепи

На початку 2007 року, журнал "Нова Січ" отримав унікальні фото зображення шаблі Івана Мазепи. Це - точна копія, зроблена з оригіналу. Зберігалася в Канаді.

Фото надіслав отаман Американських козаків Сергій Цапенко. Як нам вдалося дізнатися, українські патріоти знайшли креслення і детальний опис шаблі Мазепи, в польських музеях, частина фондів яких, опинилася за океаном. Після вивчення, один з козаків зробив точну  реконструкцію. Вдячні нащадки змогли побачити справжню зброю Гетьмана Мазепи.

Довкола старої козацької зброї, скарбів, розгортається справжня ідеологічна битва...

Шаблею зацікавилися спеціальні структури з Санкт-Петербургу, які вирішили викупити канадську реконструкцію. Через Ермітаж, де теж зберігається подібна шабля, передати її вищим українським владоможцям, аби виторгувати певні політичні поступки, чи підтримати когось проросійського на виборах.

В Канаді висадилася дивна група "колекціонерів". Почалося полювання. Було багато інтриг. Шаблю, на добу раніше, вихопили американські козаки.

Після того, українські журналісти, пробилися до секретних сховищ ермітажу, і сфотографували, як нам сказали росіяни, ОРИГІНАЛ шаблі Гетьмана. Було написано книгу.

Потім, відомий зброяр з Києва, Володимир Остапович, зробив експертизу і довів, що показана росіянами зброя - лише копія.

Пошуки запасниками і секретними сховищами музеїв РФ тривають.

А фотографії як канадської реконструкції, так і копії з Ермітажу друкуємо.

От тільки, де оригінал?

МОРСЬКИЙ ПРАПОР ЗАПОРОЖЦІВ

Українські журналісти знайшли ще одну сенсацію Ермітажа!

Мова піде про основний морський прапор Січі.

Розмотуючи клубок довкола загадок запорожців, зосереджених у секретних фондах Ермітажу, ми виділили одну, яка породила кілька легенд і красивих романтичних історій кохання.

Отож, незадовго до знищення останньої Січі, козаки виготовили один з головних своїх прапорів – морський козацький прапор. Разом з іншими козацькими регаліями, він потрапив до закритих фондів Ермітажу, де стараннями російських музейників, гарно зберігся, хоча, чомусь, недоступний звичайним відвідувачам і українським дослідникам. Але, то інша тема. Відразу наголошу, що не буду вимагати повернення – хай зберігається у прекрасних умовах, чекаючи свого часу… Більше того, ми хочемо нагородити керівників Ермітажу спеціальними відзнаками – за збереження історичних реліквій українського народу.

На початку минулого століття, у Петербурзі жив свідомий українець і щирий патріот Микола Макаренко. Ця людина здійснила справжній громадянський і науковий подвиг. Працюючи в Ермітажі і інших музеях, він знайшов і описав чимало українських речей. Як повідомила директор Музею гетьманства Галина Ярова, у 1917 році Макаренко, описав, сфотографував і видав книгу про 14 унікальних козацьких прапорів Ермітажу. У тому числі – морський козацький прапор.

Ми проконсультувалися з відомим істориком, заступником директора Національного заповідника «Хортиця» Максимом Остапенком, який знайшов і оприлюднив сенсаційний наказ Сталіна №2, про передачу незалежній Україні козацьких регалій з музеїв Росії, з переліком. Дуже ймовірно, що до появи того наказу був причетний Микола Макаренко, бо на той момент він був найобізнанішою людиною у тій справі. Та і діяльність Українського революційного комітету Петербургу, чекає своїх дослідників…

-Скоріш за все, десь у ті роки, за ініціативою Макаренка, було зроблено кілька висококласних копій козацьких прапорів.- впевнена шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Свого часу, Ермітаж їх щедро роздарював регіональним музеям.

Далі пішли детективи і легенди.

Років з 50 тому, тодішнє керівництво Державного історичного музею України, отримало дозвіл на виготовлення копії морського прапора запорожців. Хоч і не дуже точну, копію зробили. Її можна побачити в Києві.

Десь у восьмидесятих, за наказом партії, можливо, за втручання Щербицького, Ермітаж з помпою, передав музею на Хортиці, дві майстерно виготовлені копії запорізьких прапорів, один з яких – морський козацький прапор! Будете в Запоріжжі – зайдіть, гляньте.

Ну, а західноукраїнська історія, просто вимагає екранізації!

Десь після війни, музейників одного красивого міста Л., відправили до якогось російського міста, скажімо, К., за досвідом. У складі делегації була дуже красива, але національно свідома, українка. В Росії, між нею і керівником місцевого музею,козаком, спалахнуло неймовірне кохання. Очевидці стверджують, що обоє буквально збожеволіли. Це було щось фантастичне! А в тому російському музеї, в запасниках, лежала копія морського прапора запорожців, яка росіянам просто була непотрібна. Закоханий директор, був готовий подарувати національно свідомій галичанці, весь всесвіт, не то, що якийсь прапор… Так третя з відомих нам копій, потрапила до одного галицького музею, взята на облік і захована у далекі закапелки, до кращих часів. Дійові особи тієї історії давно померли, а прапор і легенда залишилися. Чесно кажучи, ми не знаємо, чи виставили львівяни той прапор в експозицію, чи так і лежить у запасниках. В принципі, здається нам, що до такого експонату, масово підуть молодята. Бо той прапор вже є чимось більшим. Бойова історія, шалене кохання, національна ідея, ризик, жертовність, романтика. І блискуча перемога в фіналі! Супер! Просимо львівських колег провести розслідування, знайти прапор і оприлюднити ім*я героїні.

Це ще не все!

Років з тридцять тому, ЦРУ США, проводило надсекретну операцію з вербовки якогось дуже важливого радянського вченого. Чи військового. Чи моряка… Не могли підступитися. Почали обробляти родичів. А хтось з них працював в Ермітажі. Аби посадити людину на гачок, хитрі американці дали їй міні камеру, гроші і попросили фотографувати закриті фонди Ермітажу. Так ЦРУ стало власником купи унікальних історичних знімків з фондів всесвітньовідомого музею. Як там пройшла вербовка, не знаємо. А от фотографії цікавих експонатів Ермітажу, в тому числі козацької доби, в архівах ЦРУ збереглися. Нагадуємо, в Ермітажі діяв спецхран КГБ. Нещодавно, американці зняли гриф секретності з тих знімків. Справа в тому, що в архівному управлінні ЦРУ, працював один національно свідомий українець…

-Такі події скоріш за все, відбувалися в реальності, - сказав генерал-полковник козацтва, колишній радянський офіцер і національно свідомий українець, Петро Аброскін, - Дуже схоже на стиль американських спецслужб. Правда, ми розуміємо, що термін секретності ще продовжується. Тому, щось довести документально, важко… Але, ймовірність цієї історії, дуже висока!

Якимось чином, фотографія, як ми розуміємо, ОРИГІНАЛУ морського козацького прапору з Ермітажу, опинилася в руках співробітників журналів «Музеї України» і «Нова Січ». Не питайте, як. Взяла, і опинилася! Ми почали власне розслідування. Підняли багатьох істориків, деяких серед ночі, в результаті, дізналися дуже багато нового. Історики теж…

Все. Кінець фільму. Фотографію друкуємо. Насолоджуйтеся!

Перековані козацькі шаблі

 

Перші документальні згадки про шаблю датуються десь Х століттям.

Ця зброя з‘явилася на Сході. Кочівники швидко поширили моду на шаблю багатьма регіонами.

Виготовляли шаблі у кількох країнах. Але, найбільших успіхів досягли майстри Туреччини і Персії.

Ніж, шабля, пістоль були основними бойовими знаряддями козаків.

Часто козаки ходили напівголими, голодними, але з розкішною зброєю.

Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда, та здобути в бою.

Чим відомішим та заможнішим був козак, тим дорожча у нього була шабля.

Саме через Запоріжжя, козацтво, шабля прийшла у Московщину.

Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, що багато років вивчає зброю і історію козацької епохи, надіслав унікальні знімки нагородної, ЖАЛУВАНОЇ, шаблі, яка була надана царатом Донським козакам.

Мабуть під час першої хвилі еміграції, клинок опинився в США. Ймовірно, після смерті старих власників, діти чи онуки, продали зброю.

Дослідивши кілька подібних жалуваних екземплярів, отаман зрозумів, що всі вони перековані!

Якимось чином отримавши зброю, росіяни нанесли на леза свою символіку, написи…

Так козацькі шаблі перетворилися на жалувані. До речі, чимало росіян, що брали участь у розгромі Січі, були озброєні колишніми козацькими шаблями, що стали жалуваними!

У козаків існувало чимало спеціальних ритуалів для зброї.

Шабля повинна була прийняти козака. Воїн повинен був відчувати зброю.

Використовувалися магічні обряди язичників, характерників. Шабля проходила крізь вогонь, воду, землю… Задіювали якісь трави, древні заклинання і молитви…

Вороги відзначали, що козаки б‘ються як заговорені.

«Боплан звернув увагу на козаків-характерників - на Січі їх зазвичай було не більше п'яти-шести чоловік. Еліта війська Запорізького, вони володіли здатністю у прямому розумінні слова творити дива. «Заговорені» характерниками козаки-запорожці відважно розправлялися із закутим в лати військом супротивника — їх не брали ні меч, ні куля. Силою погляду характерник міг повернути назад ворожий загін і за допомогою стародавнього замовляння наповнити вітром вітрила козацької «чайки» при повному штилі. – пише Ю.Шилов.

Умів характерник і «відв'язувати від мертвяка». За козацькими повір'ями, убитий в бою ворог переслідував воїна, що потім уражав його, в житті, насилав на нього хвороби і невдачі. Тому перш, ніж почати лікування пораненого, характерник відправлявся в світ мертвих і давав убитому козаком ворогові викуп...

Щоб дізнатися, чи переможе Запорізьке військо супротивника, напередодні дальніх походів і великих битв маги-характерники удавалися до геомантії — ворожіння на землі: піднімалися на вершину найвищого в окрузі кургану, стежили за зміною напряму вітру і польоту птахів, роблячи лише самим зрозумілі висновки. У народі характерників інакше, ніж чаклунами, не називали: вважалося, що козак може обдурити самого біса. Як тут не пригадати колоритних гоголівських персонажів або героїв «Чорної Ради» Пантелеймона Куліша...
»

Шабля стала головною героїнею багатьох легенд, пісень, дум, казок…

Перероблені козацькі шаблі, після знищення козацтва, стали дуже цінною нагородою, яку використовували в Російській Імперії багато років.

Зрозуміло, росіяни налагодили власний випуск холодної зброї. Але, всі подібні вироби мали чіткі знаки заводів і майстрів.

Жалувані ж шаблі, зроблені в маленьких майстернях , в основному, Туреччини, ніяких знаків не зберегли. Всі зображення, нанесені козаками, були затерті. Залишилися лише імперські.

Враховуючи цю інформацію, треба трохи під іншим кутом, глянути на доступні нам фотографії старої зброї.

Відкрили дуже важливу і цікаву сторінку історії.

Що буде далі?

Шабля Наполеона

Зброя Наполеона стала справжньою сенсацією.

Як виявилося, була в приватній колекції. Власники виставили на аукціон. Продана за 7600000 доларів! Це в три рази більше, ніж оцінили експерти!

До речі, в антикварних колах шириться невдоволення діяльністю великих публічних аукціонів. Робота відомих оцінщиків піддається гострій критиці. Але, ці фахівці, як правило, окремо один від одного, вказують орієнтовну салонну ціну – для досвідчених колекціонерів. Аукціони, як правило, відвідують просто заможні люди, які купують раритети не на продаж, а для власних колекцій, щоб задовільнити певні амбіції.

Якщо справа стосується подарунку для відомих політиків, президентів, експертна оцінка не має ніякого значення. Головне – аби експонат був оригіналом! А ціна перетворюється в якусь умовність…

Шабля має славну історію.

Наполеон носив її під час битви з австріяками в Італії. Потім подарував брату Джерому. Зброя зберігалася в сім‘ї як реліквія. Нарешті, прийшов час нащадків, для яких гроші важливіше символів.

Франція. Париж. Аукціон.

Спеціалісти змогли побачити і сфотографувати зброю, яка, ймовірно, знову буде недоступна для огляду.

Збереглася чудово!

Золота робота по клинку у стилі Золінген або Златоуст. Нещодавно ми писали про ніж, виконаний у цьому стилі, проданому за 42 тисячі дол.

Виготовлена в збройовому Арсеналі майстрами Версалю. Автор – Ніколас Ноель Бутет.

Цікава особа анонімного покупця. Ефектна жінка на високих підборах, ідентифікувати яку не вдалося. Пояснила, що це подарунок для чоловіка. Всі зразу повірили…

Згідно французькому законодавству, експонат віднесено до переліку національної гордості країни. Вивіз за кордон заборонено. Нам би такий закон…

Як завжди, в торгах взяли участь 8 колекціонерів з Росії і два з України.

Зрозуміло, в кулуарах моментально поширилися чутки, що невідома красуня підставна особа якоїсь розвідки, а шабля призначена для подарунку одному президенту, термін якого закінчується, але рівень підвищується. Мало не до Наполеонівського…

Знаково, що в групі експертів була команда з Оружейной палати Кремля…

Помітили фанатичного збирача зброї Митрофанова…

Як завжди, заходи такого рівня, привертають увагу професійно цікавих людей, що прислуховуються до розмов, заводять знайомства і роблять певні висновки.

Цього разу, чомусь, дуже часто згадували Росію.

Варто поговорити про меч та пістолі Наполеона.

Але, про це іншим разом…

Орден святого Олександра Невського

В світі залишилося мало оригінальних нагород Російської Імперії. Постаралися більшовики, що безжально переплавили ордени на золото і срібло. Дикі

перекупники, що вивезли залишки у часи перебудови… Сталося так, що найбільш повні колекції збереглися у сім‘ях емігрантів. Старші покоління, які намагалися утримувати якісь традиції, померли. А покоління пепсі безжально понесло сімейні реліквії на продаж…

Фанатичний колекціонер козацьких речей, нагород, монет, зброї отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, надіслав чергову порцію фотографій нагород Російської Імперії.

Орден святого Олександра Невського. З приватної колекції.

Робота майстрів «Keibel». Золото 56 проби. Срібло – 84 проби.

Збереглося буквально кілька примірників. Мається на увазі імператорська робота періоду 1890-95 років.

Орден було засновано у 1725 році Катериною І.

Нагороджувалися, переважно, військові, починаючи з чину генерал-лейтенанта.

Орден був третім, заснованим Імперією.

Як нам вдалося вияснити, було нагороджено десь біля трьох тисяч чоловік, у тому числі, багатьох царів, королів, видатних полководців…

Останнє нагородження відбулося перед революцією 1917 року. Хоча, білогвардійці вручали нагороду і під час Громадянської війни, потім в еміграції…

За відродження козацтва, було нагороджено і С.Цапенка…

Нагородний комплект складається з срібної зірки і знаку у вигляді червоного хреста. Якийсь час, у ХІХ столітті, знак робили у чорному кольорі. Однак, потім, відмовилися від цієї ідеї.

Як не дивно, світлини ордену різних років, дуже відрізняються. Ручна робота, різні матеріали, авторське уявлення майстрів про дизайн…

Часто, в оформленні ордену використовували діаманти та інше коштовне каміння.

В російських музеях вціліли, в основному, ордени, зроблені у ХХ столітті. Певна їх кількість – в колекціях  королівських сімей Європи.

Орденом нагороджувалися польські королі Август ІІ і ІІІ. Король Данії Фредерік ІУ. Король Прусії Фрідріх ІІ. Цар Картлі…

Для нас цікаво, що орден мав і останній козацький Гетьман Данило Апостол. Дуже ймовірно, що гетьманська нагорода збереглася. Може десь тихо лежати або в полтавських музеях, або в таємному сховищі у підземеллях Великих Сорочинців, про які ми вже писали…

Ідею створення ордену висунув Петро І.

30 серпня 1724 року, з Володимира у Санкт-Петербург, перевезли прах Олександра Невського, перепоховавши у монастирі, який назвали «Александро-Невской Лаврой».  З того часу образ О.Невського активно використовується у військово-патріотичній пропаганді Росії.

Навіть комуністи зробили свій орден Невського…

В нинішній, путінській Росії, до Невського особливе ставлення. І не дивно…

Як би там не було, світлини унікальної нагороди друкуємо.

Вивчайте! Порівнюйте! Аналізуйте історію! Адже, все, в принципі, повторюється…

Зброя онука генерала Бабича

Продовжуються дивні події довкола імені онука колишнього отамана Кубанського козацтва Михайла Павловича Бабича – Валерія. Нагадаємо, що навесні 2007 року, пан В.Бабич раптово дивно захворів, впавши в кому. Перебував він у Пушкінському домі в США. До його сестри втерся в довіру такий собі пан Миронов, що отримав доступ до архіву Бабича, який довгий час очолював службу безпеки Казаческого народного освободительного движения, певних колекцій. У тому числі, старої зброї.

Потім були спроби російських спецслужб вивезти архів і колекцію. На заваді стали спецслужби США і України. Архів заарештували. Нині він повинен прибути в Україну…

Чимало питань викликає доля колекції зброї Валерія Бабича.

Як виявилося, там теж не все так просто.

Нам стало відомо, що деякі речі виплили в Росії! Більше того, пройшли через кілька аукціонів і вже опинилися в певних приватних колекціях!

Як таке могло статися?

Тільки нині, американські козаки звернули увагу на деяких  людей, яких обґрунтовано підозрюють у співпраці з НКВД-КГБ-ФСБ. Ось цитата з дивної статті, що вигулькнула одночасно на кількох козацьких форумах.

«В Рейхе случайностей не было по отношении к военнослужащим красной армии, а был закон один для всех - Arbeit macht Frei.

Видимо развед. органами НКВД всё это учитывалось и принималось во имя будущих целей.

А цели были таковы:

Получить любой ценой личные записи атамана Науменко, в которых хранились шифры захоронений золота Кубанской рады, а также заполучить регалии казаков, на которых имелись также пометки и ключи к расшифровке золотоносных карт.

Средства же были следующие:

Для выяснения достоверной информации о причастности генерала Науменко к захороненным сокровищам, были направлены на немецкую Кубань ряд агентов, выясняющие все движения всех кто мог, так или иначе, быть причастным к захоронению, произведённому в 1918 году. Одним из таких агентов был вышеупомянутый Николай Дубовский, который в будущем несколько раз почти что добирался до регалий, но бдительность казаков, которой были окружены регалии, не давала ему возможности осуществить своё задание.

После знаменательного разговора Николая Дубовского с Валерием Бабичем в 1969 году, Николай пропал на 20 лет, и появился только после смерти атамана Науменко и смерти супруга Натальи Вячеславовны, близ неё. К тому времени уже престарелая Наталья была рада появлению человека, который был свидетелем тех событий формирования казачества в Америке второй, послевоенной волны, в которых она принимала участие уже на территории США».

Дуже швидко фігуру Валерія Бабича ідентифікували з карколомними подіями довкола музею Кубанського козацтва, пограбованого у 2006 році, спецслужбами Росії. Більше того, стало зрозуміло, що Бабич збирав інформацію про золото Кубанської Народної республіки, захованого у 1918 році козаками! Коло замкнулося! Знову цитата.

«Правда товарищ Громов (отаман сучасного Кубанського козацтва, причетний до будівництва дамби на Тузлі), вероятно не учёл тот факт, что к моменту передачи архивов атамана Науменко на Кубань, в доме Натальи Вячеславовны побывал тот самый казак КНОД - Валерий Бабич, в своё время так проницательно выкупивший мутный рассказ Дубовского. Уже престарелый казак, понимая на какое преступление против всего казачества идёт дочь атамана, не нашёл никакого другого способа, как выкрасть личные записи атамана Науменко из дома Натальи Вячеславовны, и перебрав все документы, забрать все те зашифрованные записи, которые и являются ключами к расшифровке карт захоронений сокровищ. Для того чтоб Наталья Вячеславовна посчитала Валерия Бабича обычным вором, им были взяты и некоторые вещи атамана, которые были им возвращены Наталье, после тщательной ревизии шифров.

Валерий Бабич, работая много лет экспедитором по казачьему музею Ховвела, так же знал все те пометки, имеющиеся на самих регалиях, которые сложив с шифрованными записями и применив полученный результат на имеющиеся карты, не явилось трудом, но

это полагаю история уже будущих лет.

Наталья Вячеславовна, с полной уверенностью, что Валерий Бабич вернул похищенные им у неё документы из-за страха перед правосудием, продолжила свой триумфальный путь отдачи документов и вещей на Кубань» http://www.predistoria.org/index.php?name=Forums&file=viewtopic&t=923.

Мабуть слід сказати кілька слів про останнього царського отамана Кубанського козацтва Михайла Павловича Бабича.

Народився 22 липня 1844 року в станиці Нововеличківській Чорноморського війська. Кубанський козак. Закінчив Михайлівський Воронезький  кадетський корпус. Був на Кавказькій війні – отримав Георгійський хрест. Учасник Російсько-Турецької війни. Ахал-Текінської експедиції. У 1897 році призначений отаманом Єкатеринодарського відділу Кубанського Козацького війська. Отримав чин генерал-майора.

Зробив багато добрих справ, спорудив монумент Чорноморським козакам.

У 1914 році став генералом від інфантерії. 26 березня 1917 року, звільнений Тимчасовим Урядом і відправлений у відставку.

У серпні 1918 року, генералу Бабичу, більшовики, перебили прикладами, руки і ноги, знущалися, і ще живого, закопали у землю…

В квітні 1919 року, прах генерала перепоховали у Єкатерининському військовому соборі. Однак, більшовики, підірвали Собор… Його іменем названа вулиця у Краснодарі.

Як виявилося, трагічна доля очікувала і онука отамана – Валерія. Вічна йому пам‘ять!

Судячи з усього, детективи довкола деяких експонатів музею Кубанського козацтва, секретних козацьких архівів, козацьких регалій тривають. Спецслужби кількох країн ведуть безпрецедентне полювання на скарби Кубанської Народної республіки, загадки Запорізьких козаків. Скарб КНР продовжують вперто оцінювати у 150 мільярдів доларів…

 


Сторінку прочитано: 429 раз

Сторінки: 1 2 3 4 5
Повернутися назад


Годинник




Опитування
За кого будете голосувати на наступних виборах до парламенту?
Партія регіонів
БЮТ
Народна самооборона
Наша Україна
КПУ
Блок Литвина
СПУ
ПСПУ
Партія "Свобода"
КУН, націоналісти...
Маленька партія снайперів



Всього голосів: 2358
Результати опитування



Оновлений сайт "Музеї України"

Кращий музейний журнал СНД "Музеї України" пропонує ексклюзивну інформацію з життя  галузі. Міжнародні розслідування, шпигунські скандали, повернення і розшук культурних цінностей, боротьба з ворогами України - все на сторінках і на сайті!

Передплатіть часопис! Індекс 09829.  Створюємо сайти музеям! Завітайте на сайт!

 




Музей "Битва за Київ у 1943 році"!
Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році"  Підтримайте музей! Зайдіть на сайт і залиште запис у гостьовій книзі!



Лічильники



Разробка сайту: Ростислав Саєнко Система: SmallNuke ©
Генерація сторінки: 0.530 с. Всього 8 запитів до бази.