This version of the page http://www.useti.org.ua/pages/30/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-08-16. The original page over time could change.
Антикорупційний потенціал незалежного тестування
на головну мапа сайту пошук на сайті
Новини Про USETI Заходи Преса про нас Форум FAQ
   

Антикорупційний потенціал незалежного тестування

Впровадження обов’язкового незалежного зовнішнього тестування породжує в суспільстві упередження, побоювання та міфи. Як, зрештою, й будь-яка масштабна реформа.
Тому дискусія не дивує. Не випадкові й спроби корумпованих груп посіяти паніку серед батьків та нав’язати власні інтереси сотням тисяч абітурієнтів, життєвий успіх яких залежатиме від здатності конкурувати в умовах європейської економіки знань, а не постсовкової економіки блату.
Громадяни країни, які пережили травматичний досвід "шоку без терапії" 90-х років, глибоко переконані – будь-які зміни неодмінно погіршують життя. Саме звідси походить сумно відома формула "Україна не готова до …".
Далі – на вибір: запровадження системи пенсійного страхування; приватизації ЖКГ; адміністративно-територіальної реформи; чи того ж таки зовнішнього незалежного оцінювання.
Чому ж постійно лунають голоси про поспішність, недостатню підготовленість, потребу зупинитися, порадитись, ще раз обговорити усі "за" та "проти" тощо?
Окреслимо основні складові антикорупційного ефекту ЗНО. Насправді він не обмежується вступною кампанією до вищих навчальних закладів. Коло опосередкованого антикорупційного впливу є значно ширшим та глибшим і поширюється як на середню, так і на вищу школу.
Впровадження тестування спричинить зміни глибинних настанов та мотивацій учнів, студентів та їхніх батьків.

По-перше, у випадку якщо прийом на навчання до ВНЗ здійснюватиметься за бальними сертифікатами, а не за медалями чи "середнім балом атестату", поступово у свідомості батьків зникатиме потреба "гнатися" за високими поточними та підсумковими шкільними показниками – оцінками та медалями, і, відповідно, задобрювати вчителів та адміністрацію середніх навчальних закладів.

По-друге, тест – один для всіх, результати ЗНО є чудовим критерієм оцінки якості освіти, яку дають ті чи інші середні навчальні заклади. Можна легко спрогнозувати, що у батьків поступово слабшатиме мотивація "домовлятися" з освітянськими чиновниками та адміністрацією "елітних" шкіл, ліцеїв, гімназій, що засвідчують свою елітність переважно побутовим та декоративним облаштуванням приміщень, про влаштування туди своїх чад.

По-третє, поступово занепадатиме "репетиторство" викладачів ВНЗ, різних підготовчих курсів як прихованої форми корупційної ренти.
По-четверте, ті хто став студентами на основі сертифікаційних балів, очевидно, будуть менш схильними вирішувати проблеми складання сесій шляхом різноманітних "підношень" своїм викладачам.

Навіть студентам-початківцям в галузі освіти та державного управління зрозуміло, що цим переліком можливий антикорупційний ефект не обмежується. Так само очевидно, що заходи державної політики мають бути узгоджені між собою. У цій сфері ситуація коли "одна рука не знає, що творить інша", неприпустима. Здійснення кроків в одній сфері має вплив на суміжні й здатна нейтралізувати, а іноді – й призвести до прямо протилежних наслідків.

У цьому важко не погодитись з матеріалом "Міфи зовнішнього незалежного оцінювання і корупційна пастка для влади" Олександра Сушинського. На думку автора, нові "Умови прийому до вищих навчальних закладів України" дають занадто велике поле для корупційного маневру адміністрації ВНЗ.

Але професіоналам очевидно: жоден окремий крок у сфері державної політики не є антикорупційною панацеєю. Будь-які реформи або збільшують корупційний потенціал системи прийняття рішень, або зменшують його.

ЗНО – це безумовно другий варіант. Адже, навіть якщо не брати до уваги зазначені вище чотири антикорупційні ефекти, без мінімальної кількості сертифікаційних балів відтепер ніхто не зможе потрапити до вітчизняної вищої школи. Навіть за великий хабар.

Звісно, це лише один з можливих елементів, який зменшує "хабароємність" вступної кампанії. Тому, перш ніж намагатися віднайти антикорупційні міфи й боротися з ними, варто спробувати максимально скористатися наявним антикорупційним потенціалом в ході подальших реформ.

Також важко погодитись, що будь-яка можливість ВНЗ самостійно "визначати профіль свого студента" є обов’язковою частиною університетської автономії, рух до якої Україна проголосила пріоритетом своєї освітньої політики, зводить нанівець антикорупційний потенціал ЗНО.

Радше, має йтися про певне співвідношення. Варіантом може бути пропозиція експерта Лілії Гриневич: окрім сертифікатів про проходження незалежного тестування, підставою для вступу до ВНЗ мають бути й інші фактори. Формула їх співвідношення має бути відкритою, а питома вага ЗНО у такій формулі – складати не менше 80%.
Звісно, опонентів не бракуватиме за будь-якого співвідношення. Взагалі не можна позбавляти будь-кого права повернутись в минуле, принаймні у власній уяві. Врешті-решт, по-людськи можна зрозуміти тугу старої школи за радянською молодістю.
Але навіть Володимир Ленін казав "вчитись, вчитись й ще раз вчитись", а джерела, які б містили публічні заклики Ульянова "брати, брати, й ще раз брати", авторам не відомі.
Утім, грати в гру, правила якої намагаються визначити освітянські корупціонери та непоінформовані реакціонери, й дискутувати про (не)доцільність незалежного тестування – марнувати час й зусилля.
Краще давайте зважати на реальність: експертам у галузі освіти потреба запровадження тестування очевидна, відповідне державно-політичне рішення уже прийнято.
Тому на часі серйозна розмова про подальші заходи та інструменти освітньої політики, які дозволять витиснути суспільно-пізнавальний максимум та реалізувати антикорупційний потенціал, який містить зовнішнє незалежне оцінювання.
Пошук й обговорення таких оптимальних рішень заради успішного майбутнього сьогоднішніх абітурієнтів, конкурентноздатних не тільки на українському ринку економіки знань, та, зрештою, заради гідної України – справді вартує часу й зусиль.
Кобець Роман, кандидат філософських наук, аналітичний директор ГО "Ідеальна Країна", Дмитро Потєхін, Група європейської стратегії, для УП
 

 


Версія для друку