Переважну більшість дозвілля я проводжу у читанні культурних новин. Мені цікаво що відбувається, і як на це реаґують. За цими новинами стежу вже не перший рік, навчився розпізнавати тенденції й особливості. От, наприклад, звичним є зимнє завмирання нашого культурного простору, на свята це завмирання переростає в запійні стани різного роду - це теж цікаво, але до культури прямого стосунку не має. Тому як і більшість, я чекаю весни. Дочекався.
І починає мені видаватися, що не весна наступила. Щастя, що не цікавлюся всіма новинами, инакше б остаточно увірував у настання другого апокаліпсису, але й те, що останніми тижнями відбувається на культурному фронті дає поживу для роздумів. Спочатку ця комісія з питань моралі забороняє мультсеріял "Сімпсони", потім - визнає нову книгу Олеся Ульяненка за порнографічну і зупинятися явно не збирається. Видавництво, в якому вийшла книга Ульяненка складає лапки - отже маємо прецедент - книгу ми тобі випустимо, а якщо що - сам викручуйся. Інтеліґенція, стурбована таким виявом цензури, пробує опиратися, поки без особливих успіхів. Знаний перекладач з німецької Тимофій Гаврилів недвозначно наїжджає на иншого відомого перекладача з німецької Юрка Прохаська, той змушений писати відповідь... А вчора побили відомого арт-журналіста Анатолія Ульянова, причому ці люди вихваляються даним фактом. І є чітке розуміння, що це лиш початок, що криза фінансова явно переростає в кризу у головах. Що роки незалежности нас нічому й не навчили. Що моя хата скраю, а здохла в сусіда корова - то хай ще хата згорить. Що всі сусідські анекдоти про дурних хохлів мають підґрунтя і - ось воно... 
Хочу весни. Хочу, щоби все лайно, котре повиповзало з-під снігу переродилося на зелень. І щоби читаючи новини мені не було соромно за людей, про яких там ідеться. І щоби ми всі не забували про гідність. Її зараз найдужче не вистачає.