Вячеслав Хаврусь: Будинок майбутнього

додано: 21-11-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1227261764.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Європа • Довкілля •

Перебуваючи в Німеччині, я не оминаю нагоди знайти корисні цікавинки, які можна було б застосувати десь в Україні. От і в минулий вихідний завдяки пораді вчительки німецької мав нагоду відвідати садибу її знайомого, який безмежно закоханий в різні речі, пов’язані з несправедливо забутою в Україні відновлюваною енергетикою.

Cадиба розташована за 15 км від центру Дрездена в селі Weixdorf, куди я без проблем доїхав великом по велосипедній доріжці. На відміну від новочасної еліти України з маєтками за 3-метровими парканами, всі будинки в Німеччині виставлені напоказ за невеличкими чисто символічними парканчиками чи кущовими огорожами. Тож помітити будинок мого нового знайомого, Alf Reinhard, можна було ще здалеку завдяки досить примітній споруді, яка складалася з великої кількості фотоелектричних панелей.

Заїджаю в двір, знайомимося. Невисокий і не надто говіркий дядько був готовий до мого візиту, тож відразу веде до свого дітища – установки для генерації фотоелектрики. По дорозі показує на своєму будинку (див. на фото зліва) ряд сонячних панелей загальною потужністю близько 1 кВт, які одночасно відіграють роль українського піддашка та в літній час не дозволяють перегріватися будинку. Сама установки для генерації фотоелектрики являє собою 45 фотоелектричних панелей під товстим склом для уникнення пошкодження градом. Панелі покривають поверхню не повністю, сонячне світло частково пропускається, тож господарі мають змогу відпочивати в бесідці в літній час. Номінальна потужність наведеної на фото установки близько 4 кВт, збудована вона була десь в 2000 році фірмою SolarWatt. Господар очікує відповідно до обіцянок фірми, що установка слугуватиме не менше 20 років. Вся згенерована енергія після проходження конвертера через спеціальний лічильник передається в загальну електричну мережу, і це дуже вигідно, оскільки тариф закупівлі фотоелектрики десь вдвічі перевищує звичайний тариф постачання е/е.

Поки говорили, на старезному на вигляд автомобілі, але чомусь зовсім беззвучно, в двір повернувся старший син господаря – Mark. Як виявилося, причина тихої ходи дуже проста – машина їздить на електриці. Але поки що знайомство з автомобілем ми відкладаємо на пізніше.

Йдемо разом в бік будинку, підходимо до його задньої стіни, де з підвалу виходять труби та йдуть в землю. Що це? – Тепловий насос, або холодильник навпаки, за його допомогою обігрівається будинок. Принцип роботи дуже простий – газовий теплоносій на виході з будинку розширюється в спеціальному пристрої, і через те завдяки законам фізики охолоджується. Холодний газ йде по трубам всередині грунту на глибині трохи більше 1 метра, але оскільки має температуру, нижчу за температуру грунту, то поступово нагрівається і повертається в будинок вже трохи нагрітим. Після цього теплоносій додатково стискається в компресорі, його температура стає достатньої для обігріву приміщення, і таким чином тепло грунту надходить в приміщення, грунт охолоджується, а приміщення нагрівається. Всупереч скепсису декого, поверхово знайомого з законом збереження енергії, на 1 кВт-год витраченої на ці операції електроенергії припадає в кілька разів більше згенерованого тепла. Охолодження грунту в описаній системі не має великого значення, оскільки замерзання грунту довкола труб з теплоносієм не відбувається завдяки великій масі та постійному теплообміну. Будинок дуже добре утеплений, тож для підтримання комфортної температури достатньо теплового насоса з потужністю в 2.5 кВт. Господар пишається тим, що витрати електроенергії на тепло і гарячу воду в будинку (близько 4 тис. кВт-год/рік) дорівнюють кількості згенерованої фотоелектрики. Але фотоелектрику він віддає в мережу по подвійному тарифу, а купує для побутових потреб по звичайному, тож має зі своєї затії ще й деякий зиск. До речі, в Німеччині ціна на електроенергію залежить від часу доби, тож можна додатково зекономити, переносячи свої енергетичні витрати на найбільш дешевий період.

Крім електроенергії в будинку також ощадливо ставляться і до води. Наприклад, стічні труби для дощової води влаштовані таким чином, аби фільтрувати воду. Одна частина разом з листям та іншим брудом виходить на вулицю, а інша йде в підземний резервуар, звідки закачується для користування туалетом. Використані тепла вода і повітря з будинку не йдуть відразу на вихід, а проходять через теплообмінник, в якому підігрівається повітря з вулиці, що йде на вентиляцію будинку.

На обійсті стоїть 2 будинки: один будинок, про який йшлося вище, і інший будинок батьків мого нового знайомого. Раніше вони опалювали його скрапленим газом, і нізащо не погоджувалися на встановлення у себе теплового насосу для опалення. Але після того, як побачили, що все це абсолютно реально працює, погодилися у себе також на встановлення теплового насоса з однією відмінністю – він з повітряним охолодженням. Одна біда – в опалювальний сезон поруч з теплообмінником завжди холодніше, ніж довкола. Зате коштів на опалення тепер витрачається вдвічі менше, ніж це було раніше при опаленні скрапленим газом.

Повертаємося до гаража з електромобілем, про який згадувалося раніше. В Дрездені є деякий досвід роботи з подібними речами, Mark демонструє постер, який він виготовив ще в школі, щодо історії використання автомобілів з електроживленням. Всі зацікавлені можуть спитати поради та приєднатися до діяльності клубу InteressenGemeinschaft ELektrofahrer Sachsen (IGEL). Тож завдяки знавцям цього клубу ще в 90 роки Alf Reinhard переробив старий безиновий автомобіль на електричний, який їздить і до цього часу. Головна проблема – це акумулятори. Раніше на автомобілі з власною вагою близько 800 кг вони ставили дуже важкі та громіздкі акумулятори загальною вагою понад 200 кг, з купою недоліків, головний з яких – невелика кількість циклів зарядки-розрядки, яка була в районі кількох сотень, тож життя акумуляторів вистачило б лише на пару років активного користування. Нещодавно за порадою колег з клубу були придбані нові компактні літій-залізо-фосфатні акумулятори загальною вагою 45 кг на якійсь китайській фірмі (!), яка гарантує, що кількість циклів зарядка-розрядка є не меншою 3 тисяч. Очевидно, що в цьому випадку можна розраховувати вже на десяток років активного користування подібним автомобілем. Alf Reinhard пропонує проїхатися по околицям на автомобілі. Це реально незабутні враження. Головне з них – це майже цілковита тиша руху! Коли ми їхали, то почали запотівати вікна, і господар ввімкнув вентилятор. Вентилятор в салоні працював чи не голосніше, ніж сам двигун. Інші тактико-технічні характеристики електромобіля хоч і не вражають, але доволі прийнятні для повсякденного життя – на ньому без підзарядки можна проїхати 60 км, максимально можлива швидкість по рівній дорозі - 62 км/год. Якби не Дрезденські пробки в центрі (зауважу, що їм далеко до Київських), то Alf їздив би кожного дня на своєму автомобілі на роботу, а так доїздить лише до найближчої зупинки трамваю, де паркує машину, і далі їде громадським транспортом. Останній має пріоритет на дорогах, тож всередині міста в години пік до місця призначення можна доїхати скоріше, ніж на власному авто.

Після повернення в двір автомобіль заганяють в гараж і ставлять на підзарядку. Мої нові друзі кажуть, що начебто на 1 зарядку йде 5 кВт-год електроенергії. За українськими цінами це не більше ніж півтори гривні за 60 км. А Ви вірите цьому?

додано: 21-11-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1227261764.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.