Закон України «Про акціонерні товариства» набирає чинності 29 квітня 2009 р. З цього дня радикально зміниться статус корпоративного секретаря акціонерного товариства, що, у свою чергу, відкриває нові можливості для професійної реалізації адвокатів.

Згадаємо, що хоча термін «корпоративний секретар» не був передбачений Законом, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) достатньо довго наполегливо рекомендувала його емітентам. Принципи корпоративного управління, затверджені ДКЦПФР ще у 2003 р., рекомендували запровадити посаду корпоративного секретаря. Мета – ефективне організаційне й інформаційне забезпечення діяльності органів товариства, належне інформування акціонерів і зацікавлених осіб. 

Статус корпоративного секретаря

Щодо компетенції корпоративного секретаря Закон України «Про акціонерні товариства» надзвичайно лаконічний. Так, відповідно до ст. 56 Закону корпоративний секретар є особою, яка відповідає за взаємодію акціонерного товариства з акціонерами та (або) інвесторами. Стаття 78 вказує, що саме корпоративний секретар (якщо він є в акціонерному товаристві) зобов’язаний надати акціонеру копії документів на письмову вимогу. Ось фактично і все. Докладніше повноваження корпоративного секретаря описані в документах ДКЦПФР, хоч усі вони і затверджені до прийняття Закону України «Про акціонерні товариства».

Перш ніж перейти до власне прав і обов’язків корпоративного секретаря, слід звернути увагу на певну неоднозначність у розумінні його статусу. Відповідно до Принципів корпоративного управління корпоративний секретар є посадовою особою товариства, яка призначається наглядовою радою та їй підпорядковується. А в тексті Типового положення про корпоративне управління відкритого акціонерного товариства (затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 2 липня 2008 р.) комісія йде ще далі і визначає, що корпоративний секретар – одноосібний незалежний орган товариства, що здійснює правове, організаційно-технічне забезпечення та координацію роботи органів товариства, а також обмін інформацією між ними та акціонерами.

У Законі «Про акціонерні товариства» використано терміни «посадові особи органів акціонерного товариства», «посадові особи органів товариства», «посадові особи акціонерного товариства», «посадові особи товариства». Однак новий Закон не відносить корпоративного секретаря до жодного з перерахованих різновидів посадових осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства – фізичні особи – голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Тобто перелік посадових осіб органів акціонерного товариства залежить від змісту статуту.

Наскільки правильний висновок про те, що посадовими особами товариства є лише члени передбачених статутом органів? Однозначну відповідь дати важко. Наприклад, чи вважатиметься посадовою особою головний бухгалтер, якщо він не є членом виконавчого чи іншого передбаченого статутом органу?

Питання не марне. Наприклад, відповідно до ст. 75 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи товариства зобов’язані забезпечити доступ незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства. У той же час ст. 77 покладає відповідальність за зберігання документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності на головного бухгалтера. Отже, якщо ми визнаємо тотожність термінів «посадові особи органів товариства» та «посадові особи товариства», чи не означатиме це, що головний бухгалтер, який не є членом жодного зі статутних органів акціонерного товариства, не зобов’язаний виконувати вимоги ст. 75 Закону України «Про акціонерні товариства»? Тому, на думку автора, було б правильно розуміти під «посадовими особами товариства», на відміну від «посадових осіб органів», не тільки членів передбачених статутом органів, але й інших осіб, наділених організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що, хоча корпоративний секретар відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» і обирається наглядовою надою, а його робота оплачується із загального бюджету наглядової ради, корпоративний секретар не обов’язково має бути членом наглядової ради чи взагалі посадовою особою органів товариства.

Такий висновок, зокрема, підтверджує зміст ст. 73 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якої не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізором): 1) член наглядової ради; 2) член виконавчого органу; 3) корпоративний секретар; 4) особа, яка не має повної цивільної дієздатності; 5) члени інших органів товариства. Тобто законодавець вирізняє корпоративного секретаря з числа посадових осіб органів акціонерного товариства, як вони визначені у ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про акціонерні товариства» обрання корпоративного секретаря – право наглядової ради, а фінансування діяльності корпоративного секретаря здійснюється з коштів, виділених акціонерним товариством на утримання наглядової ради. Статус і компетенція корпоративного секретаря відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» можуть біти визначені декількома способами:

• загальними зборами акціонерного товариства у статуті акціонерного товариства;
• загальними зборами акціонерного товариства в положенні про наглядову раду або іншому внутрішньому документі;
• наглядовою радою акціонерного товариства своїм рішенням (положенням, затвердженим наглядовою радою).

ДКЦПФР (Рішення від 6 жовтня 2008 р. «Про внесення змін до зразкового Статуту відкритого акціонерного товариства») вважає доцільним встановлювати порядок обрання та компетенцію корпоративного секретаря, а також вимоги до кандидатів у Положенні про корпоративного секретаря.

Зрозуміло, що залежно від способу визначення статусу і компетенції, а також від змісту конкретних рішень корпоративний секретар може бути:

• окремим органом акціонерного товариства, передбаченим статутом, а отже, і посадовою особою органів управління акціонерного товариства;
• посадовою особою органів управління акціонерного товариства – членом наглядової ради;
• особою, яка не має статусу посадової особи органів управління акціонерного товариства. 

Одна посада – два договори

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» між товариством і посадовими особами органів можуть укладатися трудові договори, а за винятком членів виконавчого органу – і цивільно-правові. Тут теж є певна суперечність, адже в Кодексі законів про працю України термін «посада» зазначається як синонім терміна «місце роботи». Однак, оскільки Закон дозволяє укладення цивільно-правових договорів, так тому й бути.

Тому корпоративний секретар цілком може бути як працівником акціонерного товариства, так і особою, яка виконує свої функції на підставі цивільно-правового договору. Хоча, аби уникнути непорозумінь, доцільно чітко визначати, який саме договір укладається між акціонерним товариством і корпоративним секретарем (трудовий чи цивільно-правовий), у внутрішніх документах товариства та в тексті самого договору. 

Ідеальна кандидатура

Якщо поєднати функції корпоративного секретаря, передбачені різними документами ДКЦПФР (Принципами корпоративного управління, Типовим положенням про корпоративне управління ВАТ), отримаємо такий перелік:

• забезпечення організаційно-технічних та юридичних дій щодо скликання та проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради, виконавчого органу та ревізійної комісії, організації голосування на них (у тому числі шляхом опитування членів цих органів товариства), ведення та зберігання протоколів засідань цих органів;
• контроль за виконанням рішень наглядової ради, аналіз їхньої дієвості та ефективності;
• виконання обов’язків секретаря загальних зборів акціонерів;
• забезпечення обміну інформацією про діяльність акціонерного товариства між членами наглядової ради, виконавчого органу, акціонерами та іншими зацікавленими особами, робота зі скаргами та зверненнями акціонерів;
• забезпечення розробки проектів статуту, внутрішніх документів товариства, змін і доповнень до них,
• участь у провадженні процедур для уникнення конфлікту інтересів посадових осіб товариства тощо.

Вимоги, що їх ДКЦПФР у своїх рішеннях вважає правильним висувати до кандидатів на позицію корпоративного секретаря, лаконічні і цілком розумні. А саме: корпоративний секретар повинен мати необхідні для виконання своїх завдань знаннями, бездоганну репутацію, а також користуватися довірою в акціонерів.

Все вищенаведене було обґрунтуванням очевидного висновку: саме адвокати є ідеальними кандидатами на позицію корпоративного секретаря акціонерного товариства. Адже функції корпоративного секретаря, перераховані в напрацьованих ДКЦБФР документах, цілком відповідають видам адвокатської діяльності, передбаченим ст. 5 Закону «Про адвокатуру». Адвокати за визначенням повинні мати необхідні для виконання завдань корпоративного секретаря знання та мати бездоганну репутацію. Крім того, обрання корпоративним секретарем адвоката надає акціонерному товариству й акціонерам додаткові переваги.

По-перше, адвокати зобов’язані керуватися Правилами адвокатської етики, дотримуючись принципів незалежності, домінантності інтересів клієнтів, неприпустимості представництва клієнтів із суперечливими інтересами, дотримання законності, конфіденційності, компетентності та добросовісності, чесності та порядності. По-друге, Закон передбачає професійні права і гарантії адвокатської діяльності, які можна ефективно використовувати при виконанні функцій корпоративного секретаря.

Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Стаття 10 Закону України «Про адвокатуру» забороняє будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Отже, інформація про діяльність адвоката як корпоративного секретаря акціонерного товариства буде захищена адвокатською таємницею.

Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» документи товариства зберігаються в акціонерному товаристві за його місцезнаходженням або в іншому місці, відомому і доступному акціонерам. Отже, документи акціонерного товариства можуть зберігатися в адвоката, обраного корпоративним секретарем. І таким чином вони будуть захищені від огляду, розголошення чи вилучення.