Минулого тижня нагороджували переможців VI Міжнародного дитячого музичного фестивалю "Золоті зернята України". Директор фесту Аркадій Аеров — професійний скрипаль, соліст Національної філармонії України. Він і розповів "Хрещатику", що унікальність дійства полягає в тому, що в ньому може взяти участь кожен молодий українець, який відвідує музичну школу.
Фестиваль “Золоті зернята України” проводили у Києві в квітні під патронатом Посольства Чехії та Чеського культурного центру за сприяння національного заповідника “Софія Київська” і Міжнародного благодійного фонду “Україна-3000”. У фінальній частині конкурсу, що відбулася на території “Софії Київської”, взяли участь понад 600 дітей. Найбільші досягнення продемонстрували вихованці з Києва, Сум, Первомайська та Харцизська. Отож 15 жовтня цього року хор столичної 10-ї музичної школи матиме змогу взяти участь у міжнародному фестивалі в Празі, а ще двоє дітей поїдуть до Чехії на конкурс “Усті над Лабою”. Причому, за словами пана Аерова, юні українці мають усі шанси на перемогу. “Колись учні музичних шкіл України могли виступати тільки на невеличких конкурсах. Тепер вони підкорюють широку аудиторію, виходять на міжнародний рівень”,— радіє пан Аеров.
Скрипаль розповідає, що ідея започаткувати конкурс для звичайних дітей, а не нащадків олігархів, належала українському підприємцеві Сергію Рябухіну. Однак його смерть завадила цьому. Корінний киянин Аркадій Аеров підхопив прапор Рябухіна і скерував усі сили на розвиток “Золотих зернят”. Гроші для конкурсу артист заробляє сольними концертами в Великій Британії, Німеччині, США, де грає твори Баха, Шуберта, Брамса, Лятошинського. Завдяки тісній співпраці із Чехією учасники конкурсу на початку 2009 року супроводжуватимуть вступ цієї країни у головування в Європейському союзі. “Отож іноземні держави вкрай зацікавлені у відкритті талантів у сусідніх країнах. Дуже хотілося б, щоб і наша держава активніше підтримувала вітчизняних віртуозів”,— сказав Аркадій Аеров.
На якому музичному інструменті ви мріяли грати у дитинстві?
Лері ВІНН, співак:
— Чесно кажучи, я навіть не мріяв про це. Але за збігом обставин навчився грати на барабанах і гітарі. Просто опинився у потрібний час і в потрібному місці. У моєї родини з’явився новий знайомий — режисер-постановник, а за колишньою термінологією, художній керівник самодіяльності заводу “Кристал”. Моя мама розповідала йому про мій слух і музичні дані, і він, протестувавши мене, запропонував навчити грати на гітарі за три місяці. Це було як наркотик. За деякий час він посадив мене за барабани. У музичній школі я свого часу закінчував ще й клас з контрабасу, але серйозно до цього ставитися не варто. Взагалі, музика, на мою думку,— це форма існування енергії, така ж сама, як і час. Музиканти живуть на своїй хвилі, у них все по-іншому. Музика — моя форма існування на Землі.
Юрій ВАРИВОДА, дизайнер:
— У дитинстві я мріяв і грав на піаніно, як і багато хто з моїх ровесників. Мені це подобалося до першого іспиту! Грав і на баяні, акордеоні. В дитинстві у нас був вокально-інструментальний оркестр, в якому хтось грав на скрипці, хтось на баяні, барабанах... А мені чомусь дали таку дощечку ( досі не знаю, як називається), як для прання, з паличкою. Нею я десь півгодини-годину мав грати, і лунали звуки: р-р-р, р-р-р... Також я дуже мріяв про скрипку — це наймузикальніший і найдушевніший інструмент, особливо для творчої людини. Ніколи не пробував на ній грати, такого гуртка не було, але мрія була сильною!
Олег ТЯГНИБОК, лідер ВО “Свобода”:
— Хотів навчитися грати на гітарі, та не склалося. Дід учив мене грати на акордеоні, він мав музичну освіту. Зрештою не я, а брат закінчив клас у музичній школі з фортепіано. Був період, коли пробував опанувати сопілку. На початку 1990-х, коли створювали національні молодіжні організації, організовували культурні поїздки Україною, в яких ми відшукували пісні — патріотичні, про кохання.