СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Про це свято і чудесний покров Пресвятої Богородиці написано вже немало статей, творів, віршів, пісень, тощо. Навіщо ж тоді псувати папір і писати ще? Відповідь проста: щоб нагадати черговий раз собі та іншим про ту величну подію, яка відбулася майже тисячу років тому, коли князь Київської Русі, Ярослав Мудрий віддав під Покров Пречистої Заступниці нашої в Небі, цілу українську націю і всю, Богом дану нам, землю.

А тепер трохи історії про виникнення цього величного свята: "Покрова Пресвятої Богородиці. Велике Богородичне свято, яке було встановлене на честь з'явлення Матері Божої в одному із храмів Константинополя біля 910 року. За правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де переховувалася її риза. Саме в цей час виходець із українських земель угодник Божий Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Матір Божа молилася за Весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним християн, що молилися тоді у храмі. Св. Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія (Епіфана): "Чи ти бачиш, брате, Царицю і Владику всіх, яка молиться за весь світ?". На що той відповів: "Бачу і жахаюся". Це з'явлення було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів".

Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Згодом цю подію прославили у всьому Константинополі, а на Русі в ХІ ст. поширилось свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке почали святкувати 1 жовтня (за новим стилем 14 жовтня).

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.

Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить в тому, що тут ідеться не про земне і людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й нація. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила, а тією допомогою був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашої української нації днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.

Та велична подія має тяглість в часі і понині. Написано бо: "Бог – учора і сьогодні той самий, що за добро винагороджує, а за зло карає". Пригадаймо собі ці рядки-застереження зі Святого Письма: "Та все ж таки вони були неслухняні й бунтувались проти тебе; відкинули закон твій від себе; пророків твоїх, що умовляли їх навернутись до тебе, вбили вони, і допускалися великої зневаги. Тому ти видав їх у руки ворогів їхніх, що їх гнобили; коли ж у лиху годину вони закликали до тебе, ти їх вислуховував знеба і, з великого твого милосердя, посилав їм визволителів, що визволяли їх із рук ворогів їхніх. А коли мали вони спокій, то знову чинили зло перед тобою, і ти видавав їх у руки ворогів їхніх, то ці й панували над ними. Тоді вони знову закликали до тебе, й ти вислуховував їх з неба і, з великого милосердя, рятував їх багато разів. Ти пригадував їм, щоб навернути їх до закону твого, але вони були зухвалі й не слухали заповідей твоїх, і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує. Вони бунтуючись, обернулися спиною, стали тугошиїми й не слухали. Багато років ти був з ними терпеливим і впоминав їх духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали; тоді ти видав їх у руки народів чужоземних, але в великому твоєму милосерді не винищив їх цілком і не покинув їх, бо ти – Бог добрий і милостивий. Тож і тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і страшний, ти, що додержуєш союз і милість! Не маловаж усіма тими стражданнями, що спіткали нас, царів наших, князів наших, священиків наших, пророків наших, батьків наших і ввесь народ твій, від часів асирійських царів і по цей день. Ти справедливий у всьому, що над нами сталося, бо ти чинив по правді, а ми чинили зло. Царі наші, князі наші, священики наші й батьки наші закону твого не додержувались і на заповіді твої та на упімнення твої, якими ти впоминав їх, не вважали. В державі своїй, у великім добрі твоїм, що ти їм дав, у землі просторій та родючій, що нею наділив єси їх, вони тобі не служили, ані й від лихих своїх учинків не відвернулись. І от ми раби тепер; і на тій землі, що ти дав був батькам нашим, щоб живитись її плодами та її благами, - ось із нас наймити! Врожай свій вона множить для царів, що ти настановив над нами за гріхи наші; вони панують над нашими тілами й над нашим товаром за своєю волею, а ми у великій нужді." (Неемія 9,26-37).

Перепрошую за довгу цитату зі Святого Письма, але в ній, виразно говориться про найсуттєвіші речі, які надають сенс буття для будь-якої нації, і української також. І нинішнє сьогодення є доказом істинності написаного. Але, дяка Богові Святому, що дав нам усім Небесну Покровительку, яка своїми молитвами до Сина свого і Бога нашого, Ісуса Христа, заступається за нас, негідних, і дає реальну можливість здійснити призначення української нації у Божому Провидінні.

Можна пригадати в цей світлий празник, гідний до наслідування приклад запорізьких козаків, тобто тих, наших "Прадідів Великих", які, після знищення в 1775 році Запорізької Січі, винесли і врятували від диких москалів найбільший скарб – образ Пресвятої Богородиці, своєї милосердної Покровительки, яку вони любили і до якої прибігали за допомогою. Подивугідний їхній приклад глибокої побожності і любові до Пресвятої Матері запалив серця їхніх славних нащадків – вояків ОУН-УПА, які, за допомогою Пресвятої Покровительки, здобули вінець нев`янучої слави – борців за волю України та кращу долю української нації.

А що ж нащадки тих, "Прадідів Великих"? Де вони ті "правнуки погані"? Чи готові вони до наслідування своїх "Великих" попередників своєю звитягою здобувати славу Божу і України?

Ні! Мабуть не готові, бо попри заклик Спасителя: "Хто мене любить, той заповіді мої береже!" та "По тому вас усі пізнають, що ви мої учні, коли моя любов перебуватиме між вами". Ми спостерігаємо щось протилежне до цих слів Спасителя. Ми бачимо біля керма влади замість еліти – бидлоеліту, яка у Верховній Раді нагадує банку павуків, які жеруться один з одним за "корито". Бачимо також, як українець з українцем гризуться, як пси за кращу кістку від "господарів", які з Божого допусту, до часу, панують над нами. Чи не тому, що "всі віддалилися, й негідними стали"? Замість наближатися до Творця за чітко висловленим гаслом славної пам`яті Степана Бандери: "Наша основна мета – наближення до Бога!", ми віддаляємось своїми лихими помислами і вчинками від Нього.

Де вже тут говорити про любов до Пресвятої Богородиці, яку ми згадуємо хіба раз на рік, та й то, щоб похизуватися один-перед-одним на спільній імпрезі. Для годиться понадувати щоки, буцім і ми Химко люди… Так і хочеться вигукнути: "Народе мій, схаменися! Навернись до свого Творця і Він порятує тебе від внутрішньої окупації чужинецьких зайд, своєї горе-еліти – різних перевертнів, запроданців, "патріотів-іскаріотів" (П.Скунць), холуїв різних мастей. Візьми собі за приклад для наслідування Пречисту Діву Марію Богородицю, свою Покровительку і, за Її допомогою піднімись з колін, стань вільним народом серед вільних народів світу. І тільки після цього ми зможемо сказати: "З нами Бог! Зрозумійте народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!".

Р. Б. Лісник.