СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Коротка історія свята

Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо. 1, 29).

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+ к. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець".

Послання святого апостола Павла до Тита 2, 11-14; 3, 4-7

Сину Тите, Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня, та щоб очистити собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. Та коли з'явилася доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але заради свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спасителя, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного.

Євангеліє від Матея 3, 13-17

В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо годиться здійснити всяку правду. І він лишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління.

Проповідь

Ісус, вибираючись навчати народ і заснувати своє Боже царство, а саме церкву, хоч сам чистий, ввійшов у Йорданські води, прийнявши з рук Івана хрещення, щоб спровадити Божу ласку й Боже життя з неба на землю. Цим хотів показати, що кожна людина, бажаючи вступити до його товариства, мусить охреститися, а саме подбати, щоб і над нею відчинилося небо з усіма добрами, як воно відчинилося при його хрещенні. Бажаючи привести людей до найтіснішої злуки з Богом, встановлює св. тайну Хрещення, кажучи до апостолів: "Ідіть отже, навчіть усі народи: христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав..." (Мт. 28, 19).

Господь Бог Життєдавець піклується усім живим сотворінням, або як описує Господній псалмопівець: „Джерела посилаєш у ріки , які течуть поміж горами . Усю звірину , що в полі, вони напувають , дикі осли там гасять свою спрагу”. (Пс. 103). Подорож вибраного Ізраїльського народу з Єгипетської землі — „дому неволі” — до обіцяної землі — „молоком і медом текучої” — була небезпечною і виснажливою. Перейшли в чудесний спосіб через Червоне море, хоч військо фараона наступало на п'яти, але Господь допоміг: "Як по суші пройшов Ізраїль по безодні стопами, бачивши як гнобитель фараон потопає, взивав: пісню перемоги Богові співаймо" (канон на Утрені, гл. 6). Пізніше Йордан в часи Ісуса Навина, стає на зразок Червоного моря, як описує Пс. 114: "Море побачило, та й кинулося тікати, Йордан назад повернувся ... що з тобою море, що ти кинулося тікати, і з тобою Йордане, що ти назад повернувся ". І ось Месія-Христос увійшов у води Йордана, й сталося то, що ще прорік Господній псалмопівець: "Голос Господній над водами! Загримів Бог слави , Господь над великими водами " (Пс. 28). Цей голос, що загримів над водами — це голос Отця небесного, який звіщає про Ісуса: "Це Син мій улюблений , в якому моє уподобання ". При спомині повноблагодатного моменту в Йордані подумаймо, що ми в хрещенні прийняли те, що ми стали дітьми небесного отця, про що описує улюблений учень Ісуса Христа: "Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми звалися дітьми Божими. Ними ми і є" (1 Ів. 3, 1).

Приклад. Великий господар прийняв колись дитя свого померлого боржника в свій дім і старанно виховував його. Раз показав йому два листи: один з жалібними окрайцями і чорною печаткою, інший з червоними окрайцями і червоною печаткою. Найперше подав господар бідному хлопчині чорного листа з домаганням відчинити його і прочитати. Хлопчина зробив так і прочитав у листі виписані всі борги, що залишив його батько. Перестрашився, а господар, побачивши його збентеження, всміхнувся й подер боржного листа. Потім передав йому другого листа, запечатаного червоною печаткою. Це був лист ласки. Написано в ньому, щоб господар прийняв хлопчину як свою дитину і зробив своїм спадкоємцем. Можна собі подумати про його радощі, що не тільки вільний від боргів, але що є також дитиною багатого й знаного батька. Саме так з нами в хрещенні. Тут нищиться наш і наших прабатьків (Адама і Єви) — боржний лист і подається нам лист ласки, що чинить нас дітьми Бога й спадкоємцями неба. Вже в р. Йордан хрестив Іван Хреститель, однак це не була св. тайна хрещення, якою люди звільняються з первородного гріха, але це було хрещення покаяння для підготування приходу Спасителя. Хто хреститься, цей наближається до Бога, стає Його дитиною, а Він стає його Отцем. Він неначе говорить до нього: "Це син мій улюблений, якого я вподобав собі". Хрещення — це двері, якими входимо до високого божого роду. Відтоді всяке дитя володарський син, або володарська дочка. І то не син або дочка людського земного володаря, тільки найвищого князя й царя неба й землі. Тому помазують людину при хрещенні св. єлеєм, як помазали колись царів.

Св. Людвик, король французький, хрестився в замковій каплиці м. Пуасі. До цієї каплиці мав він більше приязнь, ніж до катедри в Рейсі, де коронували його на короля. На запитання, чому так виділяє каплицю, відповідав: "Тут прийняв я святе хрещення, а через те став дитиною Бога, в катедрі в Рейсі коронували мене, через те я володар Франції. Гідність божого синівства більша, ніж королівська і королівську достойність залишу після смерті, а як боже дитя набуду вічне життя".

Коли Бог стає в хрещенні нашим отцем, то відноситься до нас по-батьківськи, подбає тепер і дбатиме на віки. Як отець дасть нам колись це, що має сам, а це є: небо й вічне щастя, а діти є завжди спадкоємцями батьківського добра.

Хрещення впроваджує людину до Церкви, щоб могла користуватися тут всім, що потрібно до святості й щастя. Насамперед людина повинна пізнати науку Христа, головні правила й правди, що керують нею на дорозі життя. Тому подають при хрещенні палаючу свічку на знак, що освічуватиме дитя наука Христа-Спасителя, який є для нас "світло світу ". Крім науки має хрещена людина право до всіх святих тайн і може при їх допомозі придбати собі ласки, а через них з'єднується найтісніше з Христом, немов галузка з деревиною, споріднюється з ним, стає цеглиною у величавій будівлі, підвалина якої й завершення є сам Спаситель.

Раз прийшов до Ісуса Христа Никодим і запитав, що мусить робити, щоб стати щасливим. Ісус відповів: "Хто не відродиться водою й Святим Духом , той не може увійти до Царства Божого" (Ів. 3, 5). Святий Дух змінює душу людини на гарну, святу, на таку, в якій Бог має вподобання, він тепер поселяється в душі. "Як вогонь розпалює залізо до жару, а сонячне проміння змінює криштал у блискучий камінь, так й Святий Дух змінює своєю ласкою нашу душу" (Шпіраго).

"Через Святого Духа єднається наша природа так тісно з Богом, як краплина води, влита до повної чаші вина, єднається з ним, розливається ,приймає колір, запах й смак вина" (Св. Григорій Великий). "Як тіло рухається, коли оживає його душа, так людина робить добрі діла, коли оживає її Святий Дух. Як вітер порушує вітряк, так і Святий Дух серце людини" (Шпіраго). Хрещення робить нас членами великої Божої родини, членами Христової (вселенської) Церкви, входимо в злуку зі святими, імена яких носимо й яким ми тут віддані під особливу опіку. Оповідають місіонарі, що в китайців-християн є звичай сповивати при хрещенні голову дитини білим завоєм. Пізніше дбайливо переховують цю хустину ціле життя. Після смерті кладуть кожному його хустину в домовину. Таким чином зазначують, що людина повинна невинною стати на суд Божий, як невинною вийти з св. хрещення. Подібно і в наших краях є звичай одягати білосніжну сорочку, або крижмо; "Возрадується душа моя в Господі, бо облачив (зодягнув) мене в ризу спасення і одежею радості зодягнув мене".

Під час хрещення співається тропар: "Ризу подай мені святу, Ти, що зодягаєшся світлом наче ризою, многомилостивий Христе Боже наш".

Щасливі, що встануть колись із гробу з одягом невинності! Крижмо обвинувачуватиме всіх, що сплямили його гріхом. Умова, зложена при хрещенню, буде тоді важливою для нас, коли сповнимо ревно те, до чого зобов'язалися й що пообіцяли сповнити наші хресні батьки перед Богом. Поновімо сьогодні наше приречення, зложене при хрещенні, що витримаємо в доброму до кінця. Наша душа, наше серце, оповиті силою Божої ласки, силою Святого Духа. Не марнуймо цієї цінності. При Божій допомозі не лякає нас ніяка боротьба. Св. Павло каже: "Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, що у вас перебуває, якого ви маєте від Бога?... Тож прославляйте Бога вашим тілом" (Ікр. 6, 19, 20). Амінь.

Отже, саме з огляду на глибинну суть цього таїнства Богоявлення, ми з Вами чіткіше бачимо і розуміємо правдиву турботу про своїх соратників і їх нащадків, славної пам`яті Степан Бандера, який чітко визначив, для нас усіх, правдивий пріорітет цінностей, основною з яких є - "наближення до Бога". Тобто переродження людини зі старої в нову за посередністю Святого Духа, який співдіє нашому освяченню в Бозі і робить нас придатними до добрих діл через злуку в Святій Тайні Євхаристії, коли зроджуємось з води й духу, - тоді "з нами Бог!"

Свята Жанна Д`арк говорила своїм воїнам:"Так, дійсно, з вами Бог, як Він і обіцяв вам. Але чи ви - з Богом? І якщо так, то відмовтеся від старої людини з її пристрастями і гріхами, переродіться у нових створінь, справді в дітей Божих і, - ми переможемо!" Тобто, щоб боротьба увінчалася успіхом, перемогою, тоді потрібно не лише усвідомлення й віри, що "з нами Бог!", але й самим хотіти і робити все необхідне, щоб бути з Богом.

Підбірку зробив м-р Лісник.

Для укладення статті використано такі джерела:

о. Іван Цінцірук
"Сівач", cічень 2004 Ч. 1 (51) рік 6
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 1979;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

19 січня 2008 року