НОВОРІЧНІ ЗВИЧАЇ
 Нині в країнах європейської культури (а це добра половина світу) Новий рік відзначається за неодмінної участі зеленої красуні - ялинки, з Дідом Морозом, Снігуронькою, іншими казковими героями. Коріння звичаю сягає сивої давнини. Обряд прикрашання і вшановування ялини (не сосни, до речі, а саме й тільки ялини) існував ще у давніх германців і зафіксований у римських історико-літературних джерелах. З часом і приходом християнства поганські обряди забулись, а звичай залишився, хоч і в дуже зміненому вигляді.
Наші предки починали новий рік з накликуванням щастя і врожаю. Найважливіше дійство на Новий рік - посівання. Посівають вранці, роблять це хлопчики, сіючи на долівку зерно з рукавиці. Хлопці, за народними віруваннями, - уособлення чистоти, краси і надії. Вони виголошують віршовані побажання, як подяку Богові за прожитий рік і накликування щастя, врожаю в новому році.
Новий рік - традиційне сімейне свято. У нас його зустрічають двічі: 1 і 14 січня. Перший відзначається зустрічами родичів, друзів і знайомих та щедрими застіллями. Другий - щедрівками та ворожінням.
Передує старому Новому року (13 січня) свято Маланки, з яким пов'язано чимало звичаїв, обрядів та повір'їв. Мaланкарі ввечері, на щедру кутю, ходять ватагами під хатами, щедрують, висловлюють господарям добрі побажання, звеселяють піснями, жартівливими сценками. Господарі з радістю приймають і пригощають щедрівників. Передноворічний вечір, за народним повір'ям, - сприятлива пора для сватання.
В новорічну ніч вгадують погоду, ворожачи на цибулі, яку розрізають на дванадцять частин, щоб кожна відповідала одному з місяців, посипають їх сіллю, залишають до ранку. Вранці дивляться: на якій частині сіль намокла, той місяць буде мокрим, на якій ні - буде сухим. Прикмети новорічної ночі прогнозують погоду і врожаї наступного року.
На Новий рік наші діти - посівальники, а часом молодь, відвідують родичів і знайомих, поздоровляючи їх, висловлюючи добрі побажання. В минулому їм, крім іншого, за це давали коржі-медяники, які спеціально випікали у вигляді різних тварин - півників, зайчиків, коників. Тепер цей звичай починає відновлюватись.
За сучасною нашою традицією обов'язково на святковому столі повинно бути шампанське українського розливу, яким наповнюють келихи перед приходом Нового року, щоб дзвін кришталю лунав у перші хвилини нової доби. Перед цим не забувають провести Старий рік, згадуючи добрі справи і досягнення. Щодо страв, то столи ломляться від їх кількості. Однак оригінальним і бажаним є порося з хріном. На стіл ставиться багато м'ясних і борошняних страв, бо, за звичаєм, багата їжа забезпечує добробут на весь рік.
Дід Мороз - це прообраз святого Миколая, якого пошановують вже сімнадцять століть.
РІЗДВО
Колись, ще до християнства, в Україні, у день зимового сонцестояння люди знали, що це є переломний період у природі. В цей час йде гостра боротьба добра і зла, постають поруч кінець і початок, бо 25 грудня день найкоротший, а ніч - найдовша. Давня людина вважала, що за народними легендами в цю ніч відкривається світ (світ богів - небесний, світ людини - земний, світ підземних багатств та померлих предків - підземний). 25 грудня сонце вмирало, але потім знову народжувалося. Всеслов'янська богиня неба Коляда (коло-сонце) народжується, живе і вмирає щодоби і щороку. За річний цикл сонце проходить той же шлях, що й природа, і людина.
Тоді людина вірила, що своїми магічними діями, обрядовими піснями, закличками вона може допомогти природі, Сонцю в боротьбі з темними силами. І Коляда - це перше свято на честь Сонця в річному циклі, нею починаються зимові хліборобські святки. Різдво святкується на 15-й день після найдовшої ночі.
У різдвяних звичаях раніше і сьогодні бачимо ряд дохристиянських елементів, які мали своє призначення в тому, що закликали добрий урожай у наступному році, багатство і добробут господарям, щастя і здоров'я всім членам родини. Про все це співається в колядках. Колядки - це архітвори українського народу, і самобутність їх у тому, що в них гармонійно поєднується давнє і нове, загальнолюдське і національне, релігійне і світське. Інакше кажучи, колядка - це величальна пісня на честь Коляди, тобто Небесної матері новонародженого Сонця, матері Світла. Коляда славить початок нового річного кола обертання Землі навколо Сонця. Коляда-батько - уособлення Сонячного Хліборобського Духа. Недарма сніп пшениці ("дідух") із застромленою ложкою за перевеслом вноситься в оселю тільки господарем перед вечерею, ставиться на почесному місці - на покутті, під образами.
Покуття - найпочесніше місце в хаті і завжди знаходиться у тому кутку, що до сходу сонця. Господар за традицією бажає всій родині радісних свят, здоров'я, щастя. "Дідух" з прадавніх часів уособлював дух предків, які приходять на Різдво у гості. А ще "дідух" - це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів. До святвечірніх символів належать кутя, сіно, зубчики часнику, свічки, солома, горіхи, ласощі для дітей. Відродити у дітей пошанування до членів родини, які збираються за одним столом і ділять святкові страви навіть з тими, хто знаходиться далеко від отчого порога, і з тими, хто не дочекався спільної вечері, дуже важливо сьогодні.
Є ще інше, церковне, тлумачення відзначення Різдвяних свят. Різдвяні свята - це сполука трьох свят.
Перший день - це свято Різдва Христового, тобто народження Святого дитяти - Ісуса, який прийшов, щоб відкупити рід людський через непослух наших прародичів. Різдво Христове - це найважливіша подія в історії людського роду, бо вона започаткувала християнську добу і стала висхідною точкою, від якої означуємо події світу. Від Різдва взяли свій початок і основу Богоявлення, Великдень, Вознесіння та ін.
Другого дня святкуємо Собор Пресвятої Богородиці. В службі цього дня церква звертає увагу на найближчих осіб Ісуса - Пречисту Діву Марію та cв. Йосипа. В цей день свята родина втекла до Єгипту, щоб врятувати від смерті Ісуса.
Третього дня - свято Первомученика Степана, який загинув за віру в Христа: це тлумачення виникло із прийняттям християнства.
КОЛЯДА
Колядувати ходять діти, дорослі парубки та дівчата, люди старшого віку. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно:
на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір;
на Слобожанщині (колишній Гетьманщині) та на Гуцульщині - у перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться богослужіння;
на Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят уранці.
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а на Галичині інколи колядують і ґазди, але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.
На Великій Україні діти носять вечерю до своїх близьких родичів: онуки - до баби й діда, племінники - до тітки і дядька, хрещеники - до хрещених батьків.
ВЕРТЕП
У день Різдва Христового грамотні міщани, дяки, школярі та церковні співаки збирались і носили по хатах відомий театр під назвою вертеп.
Походження вертепу можна віднести до часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, до 1600 -1620 років, коли цей гетьман відновив Київську братську школу і Академію.
Польсько-український етнограф Еразм Ізопольський стверджує, що вертеп в Україні виник і найбільше поширився в 1591-1639 роках.
Отже, маємо підстави вважати, що вже в XVII ст. виставляли на Різдво вертепну драму - це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай. Але якщо про вертеп взагалі ми маємо згадки в нашій літературі з XVII ст., то тексти вертепної драми дійшли до нас тільки з другої половини XVIII ст. Причина цього криється, мабуть, в "усній традиції" вертепної драми. Текст вертепу напевно знали всі бурсаки, дяки та співаки в тодішній Україні, а тому записувати та ще й зберігати текст вертепу не було потреби.
Етнограф Микола Маркевич докладно описав вертеп другої половини XIX ст.
"Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверхами. Зроблений він з тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за балюстрадою відбувається містерія: це - Віфлеєм. На нижньому поверсі трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту; під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її в двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імені ляльок відбувається поміж дячками, співаками і бурсаками то пискливим голосом, то басом - відповідно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі".
Що ж до тексту вертепної драми, то це - цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу, що зветься "святою", - більш-менш стійка, а друга, народна, змінюється в залежності від місцевих умов, історичного періоду та здібностей самого вертепника.
Обидві частини - "свята" і народна - різняться між собою ще й мовою. Перша частина написана старою "книжною" мовою з великою кількістю церковнослов'янізмів, а друга - створена народом і мало чим різниться від сучасної української мови.
З давніх-давен на Різдво збирається вся родина, а якщо прийдуть гості, навіть несподівані, їх обов'язково запросять до столу, бо вони, за повір'ям, принесуть на весь рік радість.
Традиційно готували гуску або індичку, а ще свинячу голову з хроном. Запечені ковбаски з м'ясом, гречкою, лівером, від яких теж слинки текли. Адже саме перед Різдвом заколювали кабанця. На Різдво обов'язково була й щедра кутя. Ласували й медовими шуликами з маком.
ГОЛОДНА КУТЯ
18 січня православні християни відзначають переддень останнього різдвяного свята Хрещення Господня – Водохресний Святвечір. Цього дня треба дотримувати суворого посту – не дозволяється їсти м’ясо, молочні продукти, яйця і навіть рибу.
День Хрещення по-іншому називається Богоявленням, оскільки, за Євангелієм, в момент хрещення Ісуса Христа у водах Йордана Бог явив себе в трьох своїх іпостасях – Отця, Сина і Святого Духу. У Святвечір, як і на саме свято, здійснюється чин Великого освячення води. За урочистістю обряду це одне з найкрасивіших свят. Освячення води проходить не тільки в храмах, але й на річках і озерах. Водохресна вода вважається великою святинею: нею окроплюють храми, ікони, житла. Вважається, що водохресна вода зміцнює людину фізично і прояснює духовно.
У Водохресний святвечір постять до першої зірки, як і в Різдвяний Святвечір, проте подальша трапеза повинна бути набагато скромнішою. Не випадково її називають «голодною кутею». Крім того, до трапези необхідно було провести генеральне прибирання і повимітати бруд навіть з найдальших кутків.
БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. ВОДОХРЕЩЕ.
Одне з двунадесяти неперехідних свят православної церкви. Свято Хрещення Господнього (Богоявлення, Водохреща) встановлено в пам’ять хрещення Ісуса Христа Іоанном Хрестителем в річці Йордан, під час якого, згідно з Євангелієм, на Ісуса зійшов святий Дух у вигляді голуба (звідси назва Богоявлення). Раніше Богоявленням вважалася інша подія - пришестя Христа, яке сьогодні відзначають як Різдво Христове.
Головна подія Хрещення – Водосвячення, для чого в одному з водоймищ на відвіку встановленому місці роблять ополонку - Йордань. Участь в урочистому хресному ході, молебень, отримання святої води - цілий цей день сповнений для християнина особливого значення. Після молебню на річці в ній купаються роздягнені, щоб вилікуватися від хвороб і очиститися від гріхів. Якщо хтось хрещений цього дня - бути йому найщасливішою людиною. Такими ж вдалими цього дня вважаються заручини.
З Хрещення до Масляної - весільні тижні. На Хрещення - остання ніч святочних ворожінь. Іноді дівчата виходили за ворота ворожити на першого зустрічного: зустрінеться старий - не на добре, а зустрінеться молодий хлопець – цього року вийдеш заміж. Іноді перехожого питали, як його на ім’я, щоб дізнатися ім’я майбутнього нареченого.
Кожен господар чи інший член родини в давнину ніс йорданську воду в дім і завжди перед їжею вся сім’я пила її. Предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Саме в цю пору зима віддає всі свої сили на боротьбу з наближенням літа: починаються люті морози, страшні для садів і озимини, зростають простудні хвороби і падіння худоби. Ось чому напередодні Водохреща колись на всіх вікнах і дверях випалювали вогнем або малювали крейдою хрести, щоб нечисті духи не мали доступу до обійстя; у деяких місцевостях носили при цьому два пироги як жертвоприношення. Вода, набрана в посудину на Водохрещу, наділялася особливими лікувальними властивостями. Дівчата, умиваючись водою з джерела над сухарем із пшеничного борошна потім висушували їх, товкли й давали до страви хлопцям - щоб одружилися з ними. Ця ж вода використовувалася і в разі хвороби тварин.
КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ
ПО ВСЬОМУ СВІТУ
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина.
Діва Марія Бога просила:
«В що ж би я Сина повила?
Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому Володарю!»
Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.
НОВА РАДІСТЬ СТАЛА
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік, пеленами убого повився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, царя-Бога прославляють.
Славим, тебе, царю, небесний владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Цього дому господарю і його родині,
Даруй долю, вічну волю нашій неньці Україні!
ДОБРИЙ ВЕЧІР
Добрий вечір тобі, пане господарю,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся...
Та кладіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
Ой радуйся...
Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
радуйся!
Ой радуйся...
Ой перший же празник — та Різдво Христове,
радуйcя!
Ой радуйся...
А другий же празник — Василя святого,
радуйся!
Ой радуйся...
А третій же празник — Святе Водохреща,
радуйся!
Ой радуйся...
А що перший празник зішле тобі втіху,
радуйся!
Ой радуйся...
А що другий празник зішле тобі щастя,
радуйся!
Ой радуйся...
А що третій празник зішле всім нам долю,
радуйся!
Ой радуйся...
ТЕМНЕНЬКАЯ НІЧКА
Темненькая нічка тьмою світ закрила.
Темненькая нічка тьмою світ закрила,
Тьмою світ закрила.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до багача, прийшла до багача,
На ніч ся просила:
— Пане господарку переночуй мене,
Бо темная нічка, бо темная нічка
Находить на мене,
А той пан господар не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам, сказав своїм слугам
Собаками гнати.
А тії собаки як ся налякали —
Перед Матір Божов, перед Матір Божов
На колінця впали.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного, прийшла до бідного,
На ніч ся просила.
— Пустив би 'тя, пустив переночувати,
Але ж я не маю, але ж я не маю
Вечероньки дати.
— Не треба, не треба вечероньки твої,
Тільки пусти ж мене, тільки пусти ж мене
До стаєньки свої.
— Вставай, жінко, вставай, доки будеш спала?
Щось наша стаєнька, щось наша стаєнька
Світлом засіяла.
То не сонце сходить, не місяць заходить,
То Пречиста Діва, то Пречиста Діва
Свого сина родить.
Старий рік минає, новий наступає,
Старий рік минає, новий наступає —
Христос ся рождає!
В ГЛИБОКІЙ ДОЛИНІ
В глибокій долині
Сталася новина,
Що Пречиста Діва-Мати
Породила сина. (Двічі)
А як породила,
Стала 'йму співати:
– Люляй, люляй, мій синочку,
Бо я вже йду спати.
– Мамо ж моя, мамо,
Зажди хоч хвилину —
Най я піду на небеса,
Принесу перину.
– Ой сину мій, сину,
Та ти ще не годен,
Бо ще нема три години,
Як ти ся народив.
– Мамо ж моя, мамо,
Чому я не годен? —
Я сотворив небо й землю,
Ще 'м ся не народив...
СТАРИЙ РІК МИНАЄ
Старий рік минає, новий наступає,
Новий наступає. (2)
Пане господарю, великий владарю,
Великий владарю. (2)
Дайте нам з полиці із медом пшениці,
Із медом пшениці. (2)
Іще щось такого до того смачного,
До того смачного.(2)
Новий рік приходить, щастя в дім приносить,
Щастя в дім приносить. (2)
ОЙ СИВАЯ ЗОЗУЛЕНЬКА
Ой сивая тая зозуленька.
Приспів (після кожного рядка):
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Усі сади та і облітала,
А в одному та і не бувала.
А в тім саду три тереми.
А в першому — красне сонце,
А в другому — ясен місяць,
А в третьому — дрібні зірки.
Ясен місяць — пан господар,
Красне сонце — жона його,
Дрібні зірки — його дітки.
ОЙ ЧИ Є, ЧИ НЕМА ПАН ГОСПОДАР ДОМА?
Ой чи є, чи нема
Пан господар дома?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Пан господар дома?
Ой нема, ой нема,
Та й поїхав до млина.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та й поїхав до млина.
Та й муки спитлювать,
Меду-пива купувать.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Меду-пива купувать.
Меду-пива купувать,
Щедрівників частувать.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Щедрівників частувать.
ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились,
А баранці народились.
А ягнички — клаповушкі,
Скачуть собі кругом грушки,
А баранці — круторіжки,
Скачуть собі край доріжки.
ЩЕДРИК-ВЕДРИК
Щедрик-ведрик,
дайте вареник,
Грудочку кашки,
кільце ковбаски.
Коли мало —
дайте сало,
Коли донесу —
дайте ковбасу.
Горобчик летів,
хвостиком вертів,
А ти, дядьку, знай —
копієчку дай!
БІГЛА ТЕЛИЧКА
Бігла теличка
З набере жничка
Та забігла в дідів двір:
– Я вам, діду, защедрую,
Дайте пирога!
Як не дасте пирога,
Возьму вола за рога
Та виведу за поріг,
Заб'ю йому правий ріг.
Буду рогом трубити,
Буду волом робити,
Хвостом буду поганять,
Собі гроші зароблять.
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!
Наша Меланка з Дністра була,
З Дністра воду ба й носила.
З Дністра воду ба й носила,
На камені ноги мила.
На камені ноги мила,
Тонкий фартух замочила.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуш фартух тонесенький.
Приспівка:
Наша Меланка як чотири дуби,
Пустіть до хати – гуляти буде!
Наша Меланка як чотири дошки,
Пустіть до хати погуляти трошки!
ОЙ УЧОРА ІЗВЕЧОРА
Ой учора ізвечора
Пасла Меланка два качура. (Двічі)
Ой пасла, пасла, загубила,
А, шукаючи, заблудила.
Приблудилася в чистеє поле,
Аж там Василько плужком оре.
Ой оре, оре, жито сіє,
За ним те жито зеленіє.
Ой оре, оре, сам плуг заносить,
Йому Меланка їсти носить.
– Ой ти ченчику-Васильчику,
Посію тебе в городчику.
Буду я тебе шанувати,
По тричі на день поливати.
Щосуботоньки проривати,
За русу косу затикати.
ПОМІЖ ТРЬОМА ДОРОГАМИ
Поміж трьома дорогами, рано-рано,
Поміж, трьома дорогами, ранесенько.
Там здибавсь князь із Дажбогом, рано-рано,
Там здибавсь князь із Дажбогом, ранесенько.
Ой ти, Боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Зверни мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік від року, рано-рано,
Бо ти Богом рік від року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано,
Раз на віку, в неділеньку, ранесенько.
КОЗА
(Новорічна гра)
Го-го-го, коза, го-го, сірая,
Ой розходися, розвеселися
По сьому дому, по веселому.
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває — там вилягає.
Де коза туп-туп, там жита сім куп.
А в нашім сілці всі хлопці стрільці.
Встрелили козу в правеє ушко,
В правеє ушко, в саме сердечко —
Пуць!!!
Коза упала, нежива стала.
А міхоноша бере дудочку,
Надима козі та й у жилочку.
Уставай, коза, вставай, сірая,
Господар іде, ковбасу несе
Та ще й голубець. На цьому — кінець!
Дай, Боже, добрий вечір!
ДО СВЯТКОВОГО СТОЛУ
СВИНЯЧА ГОЛОВА ПІД ХРОНОМ
Свинячу голову рубають на великі шматки, замочують у воді з сіллю на 2-3 години, добре зішкрібають ножем залишки щетини, заливають гарячою водою і варять на маленькому вогні 2 години, потім додають цибулю (цілу), лавровий лист, 6-7 горошин перцю, сіль, по кореню петрушки і моркви.
Ставлять у духовку (в чавуні), щоб "мліло" 1-2 години. Виймають і, як вистигне, акуратно відділяють м'ясо від кісток. Додають за смаком мелений перець, кладуть у форму й виставляють на холод.
На стіл подають, порізавши на порційні шматки й поливши підливою.
Підлива. 1 - 2 корені тертого хрону розмішують з 2 склянками відвару, додають по 1 ст. ложці цукру, оцту, 2 ст. ложки сметани. Розігрівають, але не доводять до кипіння і, як вистигне, додають із сіллю розтертий часник (3-4 зубчики). Підлива повинна бути гостренькою.
ГУСОЧКА ЗОЛОТИСТА
Підготовлену гуску відварити у великій широкій каструлі чи гусятниці. Воду трішечки підсолити. Незадовго до готовності додати кілька зубчиків часнику, пучок зелені, лавровий лист, горошини духмяного і гіркого перцю, 2-3 шт. гвоздики. Готову тушку перекласти в друшляк, щоб стік бульйон. Розділити на порційні шматки, поскладати в миску з розтопленим жиром. Потім запанірувати в яйцях, сухарях, обсмажити у великій кількості жиру, щоб утворилась золотиста шкірочка.
До подачі на стіл тримати у духовці на маленькому вогні, але кришкою сковороду не накривати.
Соус подати окремо.
На 1 склянку соусу: три чверті склянки сметани, 1 ст. ложку оцту або лимонного соку, 1 ст. ложка цукру, сіль, перець - по повній чайній ложечці, головку розтертого часнику, долити бульйоном, добре розмішати. Хто любить, до соусу може додати 2 ложки підсмаженого й розведеного бульйоном борошна.
ЛОКШИНА З М'ЯСОМ
Локшина. Замішують круте тісто з двох склянок борошна, трьох яєць, 6-7 ложок води. Розкачують на тонкий пласт, ріжуть на вузесенькі смужки й відварюють у підсоленій воді. Змащують маслом. Окремо підсмажують цибулю (1-2 шт.), відварене й дрібно порізане м'ясо (200-300 г), перчать, кидають лавровий лист, розтертий часник (2-3 зубчики), добре розмішують з локшиною, додають 2-3 збитих яйця, ще раз розмішують, поливають зверху сметаною (3-4 ложки) і запікають у духовці в широкій і глибокій сковороді.
ІНДИЧКА
Підготовлену тушку натерти зверху сіллю, а всередині - сіллю і перцем. Якщо індичка не жирна, на ніжки й грудки можна приколоти (дерев'яними паличками) шматочки сала. Покласти на решітку (внизу поставити деко) й запікати в духовці 2 години, прикривши фольгою, щоб не пригоріла. Потім її виймають, фарширують кислими яблуками, не зашиваючи. Кладуть поруч на деко обсмажені невеликі картоплини, маленькі яблучка. Якщо соку, що виділився, замало, додають жиру, кілька ложок підсоленої води. Ставлять у духовку й смажать до готовності.
Перед подачею на стіл розрізають на шматки, викладають на велике блюдо, обкладають потушкованими в жиру яблуками та картоплею.
МЕДОВИЙ ШУЛИК З МАКОМ
Це - коржі. Скажете, що печуть їх обов'язково на Маковія? І не помилитесь. Але ласують ними й на інші свята. Чули приповідку "Із води і муки пече баба шулики"? Так от - тісто має бути м'яким, прісним. Можна додати лише трішечки погашеної соди. Розкачують на коржі й випікають у духовці. Мак перетирають, додаючи цукор. Доливають трішечки води з рідким медом. Маса повинна бути густою. Тоді розламують на шматки коржі й поливають медом з маком. Подають у мисочках разом з іншим десертом.
«Кримська Світлиця»
|
|