Про становище в країні, сучасний стан та подальші перспективи Зеленої Партії України 14.01.2009 13:08
Політична і соціально-економічна ситуація в Україні стає дедалі гіршою. Однак господарські негаразди лише частково зумовлені світовою фінансовою кризою. Визначальну роль відіграли внутрішні суб’єктивні чинники.
Політика діючого уряду від часу його формування позначена популізмом і непередбачуваністю. Масштабні виплати боргів Ощадбанку СРСР мали значний політичний ефект, однак сприяли розвиткові інфляційних процесів, які, в підсумку, звели нанівець значення цього акту для підвищення добробуту населення. Несподівана і не пояснювана весняна ревальвація гривні послабила позиції українських підприємств-експортерів завдавши суттєвої шкоди інтересам національного виробника в цілому.
Прогнозовані економічні загрози пов’язані із вступом України до Світової організації торгівлі виявили себе повною мірою спричинивши до різкого погіршення зовнішньоторгівельного балансу.
Декларовані впродовж останніх років наміри покращення умов підприємницької діяльності та оптимізації податкових навантажень залишились намірами. Хронічна політична нестабільність спричинена перманентним конфліктом між різними гілками влади та Президентом, періодичне загострення внутрішньопарламентських стосунків сприяли погіршенню інвестиційного клімату і прискореному відпливу інвестицій. Попри невпинне падіння індексів фондового ринку, що почалося наприкінці весни 2008 року, ані Президент, ані Прем’єр-міністр не визнавали факту впливу світової фінансової кризи на становище в Україні аж до жовтня, коли негативні економічні процеси набрали масштабів, що загрожують національній безпеці.
Однак, навіть в екстремальних економічних умовах деструктивна боротьба за перерозподіл політичного впливу продовжувалась, демонструючи країні і світу цілковиту безвідповідальність всіх вищих представників влади в Україні. Такий стан справ провокує посилення авторитарних та, навіть, тоталітарних тенденцій у суспільній свідомості, синдром «утоми від демократії», прагнення «сильної руки», тощо.
Питання про пріоритетність екологічних проблем за такого стану справ залишається риторичним.
Позапарламентські політичні сили (Зелені зокрема) не змогли відіграти суттєвої ролі на ситуацію за рахунок власної розпорошеності і відсутності дієвих інструментів громадянського впливу на владні структури. При цьому слід взяти до уваги, що можливості політичного впливу в Україні досі монополізовані суб’єктами процесу, так званої, «помаранчевої революції», котрі, незалежно від причетності до того чи іншого табору, однаково зацікавлені в збереженні політтехнологічного розколу суспільства. Таким чином штучно звужується політичний спектр і можливості вибору громадянина, відбувається надмірна персоніфікація і деідеологізація політичного процесу.
Успіхи політичних кампаній дедалі більше залежать не від ідейного наповнення, а від забезпеченості фінансовими та політтехнологічними ресурсами. Діюче законодавство встановлює своєрідний майновий ценз вимагаючи за можливість участі у виборах грошову заставу, розмір якої в багато разів перевищує річні бюджети малих партій, до яких належить і ЗПУ, фактично унеможливлюючи їхню самостійну участь у виборчому процесі.
За таких умов Зелені мають орієнтуватись не на самостійну участь у можливих дострокових виборах, а на входження до виборчих коаліцій із іншими партіями екологічної або загальнодемократичної орієнтації, ставлячи за мету сприяння впровадженню принципів сталого розвитку і гарантування демократичних перспектив розвитку країни.
|
← Перейти до списку
|
 Версія для друку |
|