У п'ятницю в столичному Будинку кіно підбивали підсумки XIV міжнародного фестивалю анімаційних фільмів "Крок" (про початок роботи фестивалю див. "Хрещатик" від 25 вересня). Українців на пароплаві "Тарас Шевченко" залишили за бортом: ніхто з наших аніматорів не міг конкурувати з англійцями, корейцями чи росіянами.
Протягом десяти днів журі цьогорічного “Кроку” переглянуло понад 150 робіт і рівно сорок разів замислилося над тим, що таке національна традиція у сучасній анімації. Менше аж ніяк не вдалося, бо саме сорок країн представляли на “Кроку-2007” свої стрічки. До слова, у фестивальному літописі 2007-й, мабуть, залишиться роком великих національних відкриттів: відразу дві країни — Північна Африка та Індія — дебютували на східноєвропейському екрані завдяки нашому “Крокові”.
Із головними призами усе доволі традиційно. Найкращі серед тих, хто робить фільми для дорослих,— швейцарець Жорж Швіцґебель (“Гра”), англієць Ран Рейка (“Кролик”) та росіянин Александр Петров (“Моя любов”). На дитячій анімації ліпше за інших розуміється француз П’єр Ґажон, що він і довів своїм “Білим вовком”. Глядачам найбільше сподобалася картина під назвою “Жихарка”, і тут уже розщедритися на ноутбук змушений був головний спонсор фестивалю — торговельна мережа “Фокстрот”. Ґран-прі цьогорічного “Кроку” поїде до Англії, де мешкає режисер стрічки “Сестри Пірс” Луїс Кук.
Українці своїй національній традиції не зрадили, тож знову залишилися без нагород. Хоча й згадували про нашу школу анімації на церемонії з чималим пієтетом. На жаль, винятково у минулому часі — коли представляли глядачам нову премію, що її тепер на “Кроці” вручатимуть регулярно. Премію присвятили нашому великому співвітчизникові Олександрові Татарському, а першим її лауреатом назвали корейця Чанга Хунга Юнга, автора стрічки “Татусь-вовк”.
Про надзвичайну популярність вовків у сучасних аніматорів публіка розмірковувала, переглядаючи чи не найрозрекламованішу роботу фестивальної програми — ляльковий фільм “Петя і вовк” британки С’юзі Темплтон. Щоправда, “переглядаючи” — не зовсім вдале слово: мультиплікаційну інтерпретацію казки Сергія Прокоф’єва треба водночас і дивитися, і слухати. Що приносить більшу насолоду, можна буде перевірити ще раз у січні, коли в залах Будинку кіно знову покажуть кращі роботи “Кроку-2007”.
Чому українські аніматори знову за бортом “Кроку”?
Євген СИВОКІНЬ,
голова журі “Крок-2007” (Україна):
— Анімаційна мова постійно ускладнюється, це вимагає відповідного технічного рівня. А де в нас ця техніка, де цей рівень? Нині на фестивалі Україну представляли вісім робіт, усі непогані, проте кожній із них уже кілька років. Режисери ж у цьому не винні! Через бюрократичні перепони наша студія “Укранімафільм” — державна студія — майже рік не отримує жодної копійки на нові проекти.
Х’ю ВЕЛЬШМАН,
почесний гість (Англія):
— На жаль, з українською анімацією мало знайомий. Думаю нині над продюсерським проектом в Україні або в Росії. Налаштований оптимістично, навіть готовий до відкриттів, бо ваші люди ще не зіпсовані технікою. Потужні технічні можливості, комп’ютерна анімація — це чудово, проте творчі люди поруч з комп’ютером, так би мовити, втрачають форму.
Ігор КОВАЛЕНКО,
член журі (Росія — США):
— Мені здається, що анімація в Росії, Україні та Білорусі останнім часом перебуває у якомусь інфантильному стані. Принципових зрушень не бачу. Правда, що таке світова анімація, сьогодні окреслити доволі складно. Принаймні стилістично — це суцільний сумбур.
Олександр БУБНОВ,
член журі (Україна — США):
— Українська анімація сьогодні неконкурентна, але не через якість, радше через кількість. Не існує досі в Україні організацій і людей, котрі б вкладали гроші в авторську анімацію, не очікуючи дивідендів. Хоча на одному з “Кроків” Гран-прі здобув і українець Степан Коваль.
Нашим молодим режисерам не лише студії потрібні. Їм треба їздити світом, міркувати, розуміти, приміром, чому сьогоднішня анімація поступово зливається з кіно. Ось подивіться самі — чимдалі більше стає 3D фільмів, які намагаються імітувати реальність фактур, рухів тощо. А що буде з авторською анімацією, чим їй загрожує відмова від сюжету? Я хочу про це говорити з українськими колегами, а не лише з французами та британцями!
Валентин ОЛЬШВАНҐ,
член журі (Росія):
— Є, на жаль, великий недолік — українська анімація взагалі мало представлена у світовому просторі. Через це важко її якось охарактеризувати. Спираючись на те, що бачив на фестивалі “Крок”, скажу, що є цікаві роботи. Відчутний чималий потенціал.