19.05.2009 23:12

Пітер Ґріневей виступить у Києві з лекцією «Нові можливості»

30 травня о 12.00 у Великій залі Національного академічного театру ім. Івана Франка відбудеться лекція Пітера Ґріневея «Нові можливості». Для участі у лекції треба зареєструватися на сайті www.n-z.org.ua

Партнер заходу – Київський міжнародний кінофестиваль. Лекція пройде у рамцях проекту Наталі Жеваго. Ідея проекту— створення простору, в якому комфортно та інтенсивно розвиваються. Комплекс освітніх програм складатиметься із заходів з розвитку якісно нового розуміння та сприйняття мистецтва, починаючи з груп розвитку для дітей різного віку до майстер-класів і лекцій відомих мистецтвознавців, кураторів, художників, режисерів. Цільова авдиторія — від колекціонерів до студентів. Освітня програма стартувала у квітні 2009 року з лекцій російського художника Дмітрія Ґутова.

Пітер Ґріневей: «Мені б хотілося назвати лекцію «НОВІ МОЖЛИВОСТІ»

«Я вибиратиму кліпи, щоби продемонструвати низку можливостей у новому кіні, кліпи, які містять багато різних проектів, що належать до кіна, телебачення, музеїв, колекціонування, інсталяцій тощо, – але всі вони сповнені дивовижної чарівності сучасної кіномови.

Кіно померло! Хай вічно живе екран!

Зовні або зсередини кіно вмирає, якщо вже не померло. Ви застрелюєте в голову динозавра у понеділок, але проклята тварюка настільки велика і громіздка, ще й безглузда – тож стає незрозуміло: якої миті вона буде знищена? Ми повинні вирішити – чи буде вона знищено в середу, або в четвер, або, можливо, в п'ятницю? Дата загибелі динозавра – 31 вересня 1983 року, коли пульт управління або дистанційний пульт потрапив до віталень всього світу. Ми надаємо інтерактивність, ми надаємо авдиторії вибір, і кіно не може з цим впоратися, оскільки є феноменом, що спостерігається натовпом у темноті, коли останній дивиться, до того ж, в один бік. Людина не нічний звір, дві третини світу залишаються поза її головою, а вона досі так і сидить, хоча демократія натовпу зазвичай буває помилкою.

Відомо, що з соціальної, економічної, політичної точки зору кіно не є тим, чим воно було в 1983 році. Тепер, коли в перші десять хвилин фільму спостерігаєте за тим, що ж відбудеться далі, що це буде за фільм, ви знаєте, який емоційний спектр, ви практично вже побували тут раніше, ви знайомі з моральними відхиленнями, ви знайомі з жанром. Всі кіноісторії вже давно використані. Ми без кінця повторюємо самі себе у вигляді набридливого пастишу. Бути режисером – не означає робити фільми, грати в кіні – не означає створювати його, бути провідниками – не те, що бути композиторами, робити фільми інших людей – не означає робити власні.

Моя зачарованість кінематографічною мовою переважно естетична, а кіно довгий час завдавало собі естетичних ран. Ми повинні позбавитися чотирьох тираній: тексту, екрана, актора і камери. Всі чотири були успадковані від інших медій і ніколи не були узагальнені або переглянуті. В сумну мить мені здається, що кіно не просто померло – воно ніколи і не було живе. Воно залишалося народженим у тиші.

Проте є інший напрям у кіні (ми знайдемо йому назву), який чекає, щоби його відкрили. Він вже просочився. Постцифрове кіно – другий Ґуттенберґ, інформаційна доба в кіні, інші медії, інше представлення, інший погляд, телебачення вигодувало і викохало істоту, залежну від інтерактивности й мультимедійного показу, що має споживатися не масово, а індивідуально, в обраному кожним глядачем часі та місці. Населення світу зростає, складаючи шість із половиною мільярдів. Дев'яносто п'ять відсотків із цих шести з половиною мільярдів більше не ходять до кіна. Тепер ми повинні знайти і підбадьорити цю авдиторію для виготовлення і перегляду нового кіна. Вона вже давно тут, напружує свої м'язи, чекає на тотальне занурення. Ви не витрачатимете свій час у кінотеатрах і на кінофестивалях, коли світ прийде до вас, і вам не доведеться йти до світу. Пікассо, найвидатніший візуаліст двадцятого століття, сказав: «Я зображую те, про що думаю, а не те, що бачу». Кіно пробуджується з цим кредом. Ми повинні налити молоде вино у нові пляшки. Ми повинні навчитися думати поза кінематографічним ящиком, а не, мов ледарі, всередині його. Кіно померло! Хай вічно живе екран!».

**
Нагадаємо, видатний британський кінорежисер, письменник, сценарист та художник Пітер Ґріневей особисто відкриватиме 29 травня Київський міжнародний кінофестиваль (http://www.kievfilmfest.com/) своїм останнім фільмом  «Рембрандт: я звинувачую». Документальна стрічка присвячена картині Рембрандта «Нічна варта», режисер пояснює задній план, контекст, змову, вбивство і мотиви всіх 34 намальованих персонажів, які, об’єднавшись, таємно замислили вбивство.

За матеріалами офіційного прес-релізу