А як все добре починалось... Я вперше бачив такий настрой на гру у більшості фанатів, вперше бачив щоб у кузьми так горіли очі (м'ясо не рахується) і щоб "пузаті" тащили з собою таку кількість прапорів, правда на вході на стадіон міліція позбавляла прапори палок. На фанатських секторах задача мінімум на матч була одна - не запалити. Для цього повсюди були розклеєні листівки, роздавалась інформація на вході на сектори, було проведено збір серед лідерів усіх угрупувань і навіть при покупці квитків кожен підписував папір що він знає, що на матчі ми не палим. Але все марно, як кажуть "В сім'ї не без урода". А весь цей переполох стався через лист, який прийшов з УЄФА напередодні матчу. В ньому співробітники УЄФА достойно оцінили київське файер-шоу на матчі зі Спартаком, попросивши за нього суму, еквівалентну кільком добротним автомобілям. А в кінці листа було сказано, що якщо фанати запалять на матчі з Порту хоч щось, то стадіон дискваліфікують.

На вихід команд господарі організували шоу з використанням двох біло-синіх банерів з зірками, модулів, синіх прапорців, текстового підпису "Dynamo Kyiv - Pride of Ukraine" і двох тисяч людських горлянок. Фани мали можливість побачити свою композицію в режимі онлайн - на табло навпроти, а людина з рупором на бігових доріжках замість того щоб по старій звичці кричати "Бл**ь, поправте лівий верхній кут!" на цей раз кричала "Оху***о, все просто оху***о!". Синхронно підняли, синхронно опустили і понеслось...

Перші 10 хвилин пройшли як розігрів, а далі заряди пішли чітко, голосно і злагоджено. На цей матч активно використовувались прапори, вони практично не лежали без діла. Ефектно виглядали стрибки всіх чотирьох секторів, а найкраще, що було в матчі - переклички з рештою стадіону - трибуни відповідали голосно як ніколи, можуть коли хочуть. Хлопки також підтримував практично весь стадіон.

А під кінець матчу був гол у ворота киян... Стадіон вмить затих, але потім підтримка відновилась. Один дружній розпач з повним набором нецензурних слів, коли Вукоєвіч попав в штангу. Потім просто щось неймовірне коли команда виконувала кутові і штрафні. Але рахунок залишався 1:1... У когось таки не витримали нерви, чи можливо вичерпався запас мозку - на поле попадає димовуха десь в районі 11-го сектору, її швидко тушать і тут команда пропускає вдруге. Шок і розпач - лише такими словами можна описати ті відчуття. За секторами починаються вибухи петард, шизіти вже нема бажання ні у кого. Після фінального свистка фанати через силу видавлювали з себе заряди, бо команда цього заслужила, вони бились до кінця і після закінчення гри знесилені посідали на поле замість того щоб іти до роздягальні. Як завжди головний тренер підійшов до трибуни і подякував за підтримку і після цього всі в препаскудному настрої поплелись по домівках.

Португальців було близько 50, крім банерної лінії важко ще щось згадати, скоріш за все вони навіть не заряджали нічого, просто мовчки дивились гру.

Cектори Динамо



Cектор Порту