Ви дивитеся журнал fish_ua Увійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся більше
так треба
[entries|archive|friends|userinfo]
fish_ua
[
портфліо
|
fish-shtuchki
]
[
про мене
|
і що вам там треба...
]
[
стара
|
брудна білизна
]
Links
[
Links:
|
Читанка - онлайн-бібліотека дитячої літератури
Літературний клуб 99
]
(без теми)
[червень. 27-е, 2008|05:51 pm]
Цьогорічний Ірпінь для мене був практично такий же яскравий, як найперший. З усього досі незнайомого народу я найбільше вподобала собі за друзів п"ятеро чоловік: крихітку Лору зі Львова, що завжди в червоному, Ігоря, за яким чути Харків по специфічних Жадданівських інтонаціях під час читання, Дмитра з Хмельницького, котрий направду ніякий не історик а актор, чесно-пречесно, Гриця з того ж таки Хмельницького, який дбає про розвиток хмельницького слему і Дениса, знов-таки із Хмельницького, котрий фотографує все, що бачить. Ось вони (фото не мої! чиї з народу - не знаю, але най хазяїн відгукнеться коли що)
Дякую за а) читання, котрі цього року справді було цікаво слухати. б) вечір в камінній кімнаті, де спочатку дослуховували досхочу текстів одне одного, а потім бавилися в загадки й іграшки-тести в) ранки в альтанці, де ділилися проектами і ідеями г) перформенс, який цього року вдався краще, бо вибрали вдалу форму. д) ночі, коли можна було тихенько триндіти компанією малою або скажено танцювати компанією великою. Всім хлопцям, котрі погоджувалися до танцю. е) семінари. За естонський мультик про ведмедів-художників, за презентацію книжечки про фемінізм із кльовими малюнками, за ролики з відеопоезією, за те, що багато сміялися ж) за блукання лісом. за блукання (в конретнішому розумінні) в десятій ночі Ірпенем. з) розумні розмови під час сніданків та обідів... уже не пригадаю, про що, може нагадаєте? Про право вибору, про хімічний склад полтавської води, про те, що ми закляклі у двадцятому столітті...
Посилання
19 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 20-е, 2008|04:49 pm]
сьогодні ввечері виїжджаю до Києва. 21-22 буду на Країні Мрій, потім - на Ірпенях.
Посилання
2 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 18-е, 2008|05:41 pm]
ніхто не може позичити парочку треків музички з фільмів жахів? треба.
Посилання
19 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 17-е, 2008|12:56 pm]
Завів нову фофудью? Завів. Всі там? Всі. Заливай бетоном.
Посилання
10 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 13-е, 2008|11:39 am]
Урочисто повідомляю: на цьогорічному Форумі Книговидавців планується робити акцію з читанням українських лімериків. З перспективою участі в антології. Я збираю нарід. (В спину мені дихає вогнем китайський дракон стронґовський, єслі шо - я не винувата)
Поки що зголошуйтесь усі, хто вміє це робити кльово і дотепно: "класичні" і "некласичні", нормативні і ненормативні - там розберемося. Надсилайте свої творіння на пошту, що у мене в профайлі.
Буду вдячна також, якщо пригадаєте, хто з наших поетів-письменників бавився лімериками, починаючи від Григорія Сковороди і закінчуючи Артемом Чехом.
Позаяка не пропонувати, його ми вже порахували.
Посилання
25 невтішних спроб|спробувати спіймати
Новофренди, відрекомендуйтеся)
[червень. 12-е, 2008|04:54 pm]
Люди, раніше я спостерігала за поповненням своєї френд-стрічки через ресурс, який нині продався супу і не працює. Тому тепер я не відстежую, хто мене останнім часом зафрендив. Не відстежую, але цікавлюся.
Коротше, якщо ви зафрендили мене упродовж останніх двох місяців, напишіть, хто ви є і як та навіщо мене знайшли.
Посилання
44 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 11-е, 2008|04:05 pm]
Літератор Жадан з міста Харкова Все скульптуру досліджував паркову І вірша накарлюкав, Як якісь там падлюки Її вкрали, і, як з"ясувалось пізніше, накаркав
Літератор Пашковський із хащів Всі романи писав тільки натще, Але ситі поети В нього крадуть сюжети І за що така доля пропаща?
Літератор Прохаська із Франіка Не впадає ніколи у паніку І тоді, як бува Їм "Шахтар" забива, Не впадає Прохасько у паніку
Посилання
1 невтішна спроба|спробувати спіймати
(без теми)
[червень. 11-е, 2008|01:48 pm]
[
Tags
|
бачила ангела
]
Російський сегмент ЖЖ дуріє з приводу бану на Лєбєдєва(для мене найбільша втіха у тому, що чувак, котрий його здав, колись працював у нашій лабораторії), український - з приводу самознищення Фофудьї. А я вчора бачила чергового ангела. Цього разу ангел виявився негарною, з підпухлим обличчям жінкою років під сорок. Жінка їхала у трамваї, мала на собі сарафанчик сантиметрів п"ятдесят у довжину, чорний з білими горохами і куценьким мереживком. Груди популярної форми "кабачок", тривають і тривають, але закінчуються саме там, де їхній краєчок декольте все-таки ховає, натомість з іншого боку в певні моменти таки було помітно, що пані не носить спідньої білизни. Жахливо? Однак, всяку королеву робить свита. Жінка їхала не сама, а з чоловіком, що тримав на руках дворічного сина. І хай собі люди хоч що думають, їм їхня мама дуже подобалася, саме отака, яка була.
Відкопала перекладені в різні часи вірші Жені Ріц. Просто вона публікувала свіже, я, коли щось зачіпало, перекладала, то воно й громадилося поміж несортованих файлів.
*** Вот человек выходит из кафе, У него крошки какие-то на шарфе, И синеет сзади и впереди Вечер времени посреди. Он даёт мне руку, сильную, как рука, слабую, как рука, Мы пойдём по городу, нам не так уж долго до сорока, Мы бездетная пара и по-прежнему дышим друг другу в рот, Это естественное дыханье – И это пройдёт.
*** Ось чоловік із кафе прямує на вихід На ньому - шальок. на шальку декілька крихт, І позаду і попереду синіє Вечір, в часу на середині Подає мені руку, міцну, наче рука, кволу, наче рука Ми підемо по вулицях міста, нам недовго до сорока, Ми бездітна пара і дотепер іще дихаєм одне в одне Це природний подих - і це мине
*** Такое ощущение, что между тем ноябрём и этим Не прошло и года. Мы спросим, мы же ответим – Мол, сплошная вода и погода. Лето приснилось. Турция тоже приснилась. Загар сошёл. Тридцать семь и три полторы недели. Ну и что мне делать, Скажи на милость? Безголосая ветка колотит в небо, как от нечего делать. Только ты один и можешь мне сказать на милость.
*** Таке відчуття, що між цим і тамтим падолистом Не вміститься й року Спитати й собі ж відповісти мовляв, задощило нівроку Літо наснилось, Туреччина теж наснилась. Засмага зійшла, тридцять сім і три, тиждень третій. Що ж робити треба, Скажи на милість? Безголосе гілля тарабанить у небо, мов так і треба Тільки ти один і можеш мені сказати на милість
*** А полные и медленные люди Идут красиво, словно элефанты, Такие отличимые в толпе. Их огибает лёгкое пространство, Старательно и бережно касаясь. Сравнительная дальность расстояний Выходит за окраину зрачка. Когда бы я была твоей царицей, Вся воплоти и плоти за границей, То я бы так же вдумчиво дышала, С одной рукой, застывшей, как держава, С пакетом, в такт качающимся справа. А воздух из холодных белых прядей Качает всех, не глядя, кто велик, И в небесах колышется язык, Торжественный, как на параде.
*** Помітні повні і повільні люди Ідуть красиво, наче елефанти, Такі відмінні в натовпі худих. Тендітний простір їх оповиває, Торкаючись старанно й обережно. Порівнювана відстаней далекість Виходить ген за обриси зіниці. Коли би я була твоя цариця, Вся втілена і в тілі за межами То я б так само вдумливо зітхала, З рукою, що застигла, мов держава, З пакетом, що похитується справа Повітря ж із холодних білих прядок Великих не чека, гойдає всіх І в небесах гойдається язик Врочистий, наче на параді.
Посилання
15 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[травень. 15-е, 2008|02:51 pm]
кобзар потребує допомоги http://nastuska-nehaj.livejournal.com/189802.html
Посилання
спробувати спіймати
Савченко Володимир Петрович
[квітень. 3-є, 2008|02:55 pm]
кілька років мене переслідували страхи втратити дорогу мені людину. тепер мені вже немає чого боятися в цьому світі, бо мій батько помер. він дуже любив мене. саме він навчив мене, як потрібно любити іншу людину. втішає тільки те, що я твердо знаю: коло мене йому завжди було добре, він знав, як сильно я його люблю, я казала йому, як я ним пишаюся. Помоліться за нього.
Посилання
27 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[березень. 28-е, 2008|04:53 pm]
Вгадайте, звідки може бути фраза "У меня печенье не отдаётся курице!"
Посилання
15 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[березень. 27-е, 2008|07:27 am]
Приїздив по роботі akvaton, нарешті змогла віддячити гостинністю за гостинність, щкода тільки, що тусу зібрати не встигли. Провела йому бліц-екскурсію містом (наскільки дозволяв час від кнця робочого дня до сутінків). Були на Хортиці, нарешті показала йому високовольтні споруди, на які лазять екстремали і якими я колись похвалялася на Трухановому острові. Помацали Дніпро, полазили по давніх язичницьких капищах. До першої ночі протринділи про долю української літератури, незважаючи на те, що вставати треба було в четвертій, щоб чверть за сьому бути в місті - там у них якраз мали початися їхні журналістські приколи із заводами. Зате вранці, їдучи маршруткою, встигла показати другу гідну огляду частину запорізьких краєвидів - заводський район. Смолоскипи, дими, труби і тому подібна моторошна індустріальна краса.
Я про що... Ви - цей-во... приїздіть, єслі шо!
Посилання
6 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[березень. 25-е, 2008|05:41 pm]
[
Tags
|
99
]
Вадимко І Єлена (фото) ( Read more... )
Посилання
спробувати спіймати
Фотографії з Дня народження 99
[березень. 25-е, 2008|05:05 pm]
[
Tags
|
99
]
Як ми палили українську літературу (далі шмат фоток) ( Read more... )
Посилання
7 невтішних спроб|спробувати спіймати
День народження клубу 99 - прес-реліз
[березень. 25-е, 2008|01:50 pm]
[
Tags
|
99
]
Літературний клуб 99 позначив свій 9-й рік спалюванням опудала української літератури
9 років - дата некругла, але не для запорізького літературного угруповання під назвою Клуб 99. Для "дев"ятківців" перша дев"ятка - це набагато крутіше за ювілей, з більшою помпою вони, напевно, святкуватимуть хіба що свій 99-й рік. Літклуб 99 почав обростати власними традиціями і ритуалами майже відразу після виникнення. Бучне святкування Дня народження - одна з таких традицій. Щороку для свята літклубівці вигадують окрему концепцію і запрошують гостей - учасників інших літугруповань. Цього року гостею 99-ківців стала хмельничанка Єлена Мельниченко, а темою вечірки було обрано літературний перформенс і епатаж. Відомо, епатувати можна все, що завгодно. Відомо й те, що ми живемо в епоху, де епатаж уже перестав бути справжнім розривом суспільної свідомості. Зараз епатаж - скоріше спосіб привернути до себе увагу, ніж спосіб вирвати суспільство зі звичного погляду на життя. А це значить, що настав час епатувати епатаж. Або пародіювати епатаж - як вам зручніше. На щастя (ну окей, окей, на жаль), в літературі України загалом і в Запоріжжі зокрема все ще є з чого скубатися. Хтось може скаже, що зачіпати спілку письменників України - гріх, вона й так ледве животіє. Може десь, але в Запоріжжі все й досі дуже сумно і страшно. Чого вартий голова запорізької спілки письменників Григорій Лютий зі своїми незабутніми рядками "Мне жаль зимы как праздника, а боли - как ежа". А він же й досі благословляє обдарованих дітей і просочується навіть у журі цілком прогресивного конкурсу "Молоде вино". Як із цим жити? Візьмемо альманах запорізької спілки письменників "Хортиця", пару "Плейбоїв", журнал "Пробудись" і ще випуск "Одного з нас" (для збереження гендерної рівності). Додамо клей, ножиці і дві дюжини завзятих юних рученят - ось такий рецепт. Інша забава іменинників була не менш цинічна. Дев"ятківці дбайливо зібрали зайбільш кумедні з найбільш графоманських рядків, які чули протягом всіх своїх дев"яти років і оголосии конкурс на найкраще переосмислення цих рядків у новому вірші. Аркуші з опусами, які вийшли в результаті, іменинники приберегли до вечора, тому що...
...Тому що коронним моментом свята стало спалювання опудала української літератури - язичницького ритуалу очищення вогнем заради нового життя. Літературного фенікса, звісно, спочатку треба було спорудити, а це непогана розвага для рук, що знудилися за уроками праці і малювання в молодших класах. Кожен учасник свята витяг із шапки певну "частину" української літератури. Комісь дісталася права рука української літератури, комусь - ліва нога, комусь - голова української літератури, комусь - хвіст української літератури. Потім частини поєднали докупи, обвішали тіло щойно написаними опусами, винесли на вулицю і урочисто підпалили!
Горіло добре. З днем народження, 99!
(фотографії наступним постом)
Посилання
1 невтішна спроба|спробувати спіймати
Дурдом...
[березень. 17-е, 2008|06:32 pm]
[
Tags
|
99
]
Куся Наріжна якось висловила припущення, що у нас на Літклубі 99 не зовсім здорова атмосфера. припущення було, в принципі, неправильне, але це зважай що називати нездоровою атмосферою. Сьогодні учасниця літклубу 99 А. захоплено поділилася своїми планами написати розділ роману про учасницю літклубу Б., де учасниця Б. потраплятиме в дурку, народить нову дитину після втраченої попередньої, а чоловік її, учасник літклубу С. кохатиметься з учасницею літклубу Д. Учасниця Б. довго це слухає, зрештою, психує і каже, що її вже дістало всі ці фантазії з її участю вислуховувати. Учасниця А., поміркувавши з півгодинки, заявляє, що учасниця Б. її вигнала і, розридавшись, іде геть.
При цьому учасницю А. можна зрозуміти, в неї діагноз шизофренія і ми терпимо ставимося до деяких її звичок. Але й учасницю Б. теж можна зрозуміти, бо в неї скоро має народитися дитина і слухати про викидні, та ще й у відношенні до себе в такому стані не дуже хочеться.
Але найдивніше, що за весь час літклубу мене найбільше бісив учасник Е., якому вдарила в голову весна і він безперестанку розкидався не завжди пристойними жартами сумнівної якості.
Це я все до чого... Привітайте нас. Літклубу 99 виповнилося 9 років. Святкування відбудеться в неділю 23 березня у мене на хаті. Пілотна версія концепції святкування - "Свято воскресаючої літератури"
Посилання
33 невтішних спроб|спробувати спіймати
(без теми)
[березень. 6-е, 2008|12:57 pm]
[
Tags
|
99
]
За прикладом оцього подумала: чи не поділитися традиціями і звичаями, легндами і міфами нашого літклубу, одного з найдовготриваліших літугруповань України?
Сьогодні буде довідковий словник літклубу 99. А там подивимося. ( Read more... )
Посилання
3 невтішних спроб|спробувати спіймати
Спостереження з звірятком
[березень. 5-е, 2008|02:58 pm]
Зранку написала кусок тексту. Поганий. Сиджу тепер і думаю, яка я нездара і як я усіх кругом і себе в першу чергу розчаровую. А написавши, починаю картатися ще й з того приводу, що от у мене все кругом добре, а я нию з приводу того тексту, наче якась самозакохана принцеса - ич, літераторка знайшлася. А написавши це, замислююся над вагомішими штуками типу: а я нічо поганого не зробила? а мене все так же люблять? А раптом я Леоновичу якусь фігню написала і тому він понад місяць нічого про нанорайми не розказує? А раптом Стронговський не просто так кожен раз перепитує, що я мала на увазі, а з хитрим умислом? А раптом я взагалі спортилася і не помічаю? А перечитавши, у скільки рядків розповзлося оце ниття і геть лякаюся: А раптом мої френди оце все прочитають і скажуть: тюююю... а ми думали... а вона...
