Виступ координатора парламентської більшості, голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Р. Богатирьової на міжкомітетських слуханнях з проблем житлово-комунального господарства.


Шановні учасники слухань!

Зважаючи на злободенність проблем, що склалися у житлово-комунальному господарстві, мною ще на початку листопада 2006 року було запропоновано обговорити ці проблеми у Верховній Раді України на міжкомітетських слуханнях.

Як свідчить практика, міжкомітетські слухання дають можливість проводити дієві робочі заходи за участю фахівців та експертів з певної тематики із залученням представників профільних міністерств і відомств. Такий формат обговорення та прийняття фахових рішень є більш прийнятним стосовно гострих кризових проблем, які переживає наше житлово-комунальне господарство.

Те, що сьогодні такі слухання проходять, свідчить про розуміння його організаторами гостроти проблем житлово-комунального господарства та необхідності їх розв'язання.

Метою нинішніх слухань має стати вироблення механізмів подолання кризи у житлово-комунальному господарстві та встановлення економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги.

Залишаючи за фахівцями та експертами право більш детального і всебічного аналізу нинішнього стану ситуації у житлово-комунальному господарстві, у своєму виступі окреслю лише ключові проблеми ЖКГ та можливі шляхи їх розв'язання.

Насамперед хочу закликати всіх нас усвідомити, що без реформування житлово-комунального господарства неможливий подальший сталий соціально-економічний розвиток України.

Адже житлово-комунальне господарство є ключовою галуззю життєзабезпечення нашого населення, де задіяно майже чверть основних фондів. її діяльність визначальним чином впливає не лише на умови життєдіяльності громадян, а й на ефективність використання природних та енергетичних ресурсів.

Тож кризова ситуація без перебільшення таїть у собі серйозні потенційні загрози як економічній, так і соціальній та екологічній безпеці держави.

* * *

І. Характеристику стану житлово-комунального господарства можна звести до констатації таких негативних тенденцій.

1. Вкрай незадовільним, а точніше - критичним є технічний стан основних фондів підприємств ЖКГ.

Довідково: За даними Мінбуду, 70% житла збудовано до 70-х років минулого століття, близько 4% багатоквартирних будинків комунальної власності є аварійними. Комунальна інфраструктура зношена більш ніж на 60%, в аварійному стані знаходяться третина мереж водопостачання та водовідведення, майже 18% - теплових мереж.

Практично не проводиться оновлення ліфтового парку у багатоповерхових будинках, який налічує 86,2 тис. ліфтів. Більше 20 тис. ліфтів відпрацювали експлуатаційний термін 25 років і є потенційно небезпечними.

Майже половина вулиць і доріг потребують термінового капітального або поточного ремонту покриття проїжджої частини.

Близько 50% сміттєзвалищ вичерпали свою потужність, а майже 90% не відповідають нормам екологічної безпеки.

2. Незадовільний стан об'єктів житлово-комунальної сфери призводить до постійного зростання негативних техногенних процесів.

Довідково: Внаслідок вкрай незадовільного технічного стану об'єктів водопостачання та водовідведення, порушень вимог технологічного процесу щороку відбуваються десятки крупних аварій на системах життєзабезпечення.

За даними МНС, процесами підтоплення територій населених пунктів охоплено понад 196 тисяч гектарів у 540 містах і селищах країни з населенням близько 16 мільйонів чоловік. Крім того, що це становить загрозу життю та санітарно-епідемічному благополуччю населення, щорічні збитки, пов'язані з підтопленням, оцінюються в 1,5 млрд. грн.

3. Хронічно збитковою стала діяльність підприємств житлово-комунального господарства.

Довідково: Протягом 2005 року збитки підприємств галузі сягнули 1,2 млрд. грн., що на 25 відсотків більше ніж у 2004 р. Протягом січня - червня 2006 року збитки підприємств галузі становили 1,06 млрд. грн., що на 578 млн. грн., або майже у 2 рази перевищує показник 2005 року.

Найбільш збитковою залишається галузь комунальної теплоенергетики. Зростання збитків тут значною мірою спричинене підвищенням цін на газ та електроенергію. Вартість енергоресурсів у собівартості послуг з водопостачання та водовідведення сягає 30-50%, теплопостачання - 60-80%.

4. Основними причинами збитковості підприємств галузі стали неефективна тарифна політика на комунальні послуги та фактична бездіяльність попереднього уряду щодо її вдосконалення за умов подвоєння цін на газ із січня 2006 року.

Довідково: Загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємств ЖКГ станом на 1 липня 2006 року становив 9,73 млрд. грн. Значну частку кредиторської заборгованості складають борги за спожиті паливно-енергетичні ресурси. Зокрема, кредиторська заборгованість за природний газ зросла до З млрд. грн., що дорівнює річному обсягу споживання, за електроенергію - до 2,1 млрд. грн.

5. Непослідовна реалізація політики реформування галузі призвела до вичерпання внутрішніх матеріально-технічних та фінансових резервів розвитку.

Довідково: За розрахунками експертів, потреба в інвестиціях для відновлення та модернізації основних фондів житлово-комунального господарства складає понад 34 млрд. грн.

6. Існуюча функціонально-структурна система управління галуззю є громіздкою та високозатратною.

Довідково: В середньому на трьох робітників житлово-комунального господарства припадає один управлінець, а загальний фонд оплати праці складає в середньому близько 37% в загальній сумі витрат на утримання житлового фонду.

7. Усі вищезазначені та інші чинники призводять до зниження рівня житлово-комунальних послуг, що, у свою чергу, посилює невдоволення населення якістю цих послуг.

Довідково: За оцінками фахівців Держспоживстандарту України, близько 70% підприємств житлово-комунального господарства, що надають послуги, допускають порушення прав споживачів. При цьому господарюючими суб'єктами, як правило, не проводяться необхідні перерахування за неякісне надання послуг.

II. Які причини такої ситуації у житлово-комунальному господарств?

1. Одна з головних причин полягає в недосконалості чинного законодавчого забезпечення функціонування житлово-комунального господарства.

Негативно позначаються на правовідносинах у житловій сфері неприйняття до цього часу Житлового кодексу України, неузгодженість багатьох чинних законів, пов'язаних з діяльністю житлово-комунального господарства.

Через незадовільне фінансування та низьку виконавську дисципліну залишаються невиконаними численні програми реформування галузі. Йдеться, зокрема, про:

Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні (постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.95 № 150);

Програму проведення житлово-комунальної реформи на 1999 - 2001 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 113);

Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002 - 2005 роки та на період до 2010 року (постанова Кабінету Міністрів України від 14.02.02 № 139);

комплекс першочергових заходів щодо реформування житлово-комунального господарства (розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.06№ 363) тощо.

Внаслідок недостатнього рівня економічного обґрунтування програм, спрямованих на реформування житлово-комунального господарства, неналежного контролю за ходом виконання відповідних завдань жодна з 11 державних програм у даній сфері, прийнятих впродовж останніх десяти років, у тому числі затверджена Законом України Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, не були виконані повною мірою. На кінець 2006 року з 53 заходів Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, терміном реалізації яких визначено 2004-2006 роки, виконано лише 19.

2. Друга причина полягає в неефективності системи управління житлово-комунальною сферою.

На реформуванні житлово-комунальної сфери негативно позначилися постійні реорганізації центрального органу виконавчої влади, відповідального за проведення державної політики у даній сфері. Лише протягом останніх 10 років відбулося 7 таких реорганізацій.

В результаті до цього часу не забезпечено заміну адміністративної системи управління галуззю на адекватну новим вимогам суспільного розвитку.

Залишаються не вирішеними проблеми розмежування функцій між центральними органами виконавчої влади та національними комісіями регулювання природних монополій.

3. Недосконалість законодавчого забезпечення житлово-комунального господарства та неналежне його застосування стримують запровадження нових форм управління у сфері утримання житла та формування конкурентного середовища на ринку комунальних послуг.

На сьогодні об'єднання співвласників охоплюють трохи більше 6% багатоповерхових будинків. Лише у ЗО містах України діють служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг. Кількість приватних підприємств з утримання житлових будинків складає лише 364, ними обслуговується близько 63 млн. кв. метрів житла, що становить 14% багатоквартирного житлового фонду.

4. Окремо слід виділити проблему формування тарифів на житлово-комунальні послуги, що також кардинальним чином позначилася на ситуації в житлово-комунальному господарстві.

З одного боку, існуючі до останнього часу механізми регулювання тарифної політики не стимулюють зниження витрат та економії ресурсів у житлово-комунальному господарстві.

З іншого боку, неконтрольоване та нерегульоване зростання тарифів на житлово-комунальні послуги може призвести до різкого збільшення їх питомої ваги в структурі реальних доходів населення, що, у свою чергу, може викликати зростання напруги у соціальній сфері.

На сьогодні зростання собівартості послуг комунальних підприємств на місцевому рівні поки що не дає можливості визначити об'єктивний рівень рентабельності, а відтак - і економічно обґрунтований рівень тарифів та житлово-комунальні послуги.

Недостатньо гнучкий механізм встановлення цін (тарифів) на природний газ, електроенергію та житлово-комунальні послуги для населення спричиняє їх різке підвищення при досягненні критичної маси зростання вартості всіх складових собівартості енергоносіїв та послуг, що вимагає додаткових бюджетних витрат для забезпечення законодавчо встановлених пільг та субсидій.

* * *

III. А тепер про головне: що робити і з чого починати?

Перше. Очевидною є необхідність докорінного перегляду ідеології та практики реформування житлово-комунального господарства.

Для цього пріоритетними завданнями реформування житлово-комунального господарства мають стати:

- забезпечення фінансування технічного переоснащення житлово-комунального господарства як за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, так і за рахунок широкого залучення інвестицій;

- оптимізація структури управління житлово-комунальним господарством та підвищення рівня надійності функціонування галузі та її окремих підсистем життєзабезпечення;

- розробка та затвердження чіткого і прозорого порядку формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, що узгоджується з системою соціального захисту малозабезпечених верств населення;

- поетапна заміна пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг адресними грошовими виплатами на компенсацію вартості таких послуг населенню удосконаленням системи соціального захисту малозабезпечених верств населення;

- впровадження комплексу організаційних, юридично-правових, технологічних та фінансових заходів, спрямованих на відчутне зниження енерговитрат при функціонуванні інфраструктури та об'єктів житлово-комунального господарства;

- підвищення якості житлово-комунальних послуг при збереженні соціально прийнятних рівнів цін і тарифів на них.

Друге. Виходячи з пріоритетних завдань реформування житлово-комунального господарства, необхідно забезпечити законодавче забезпечення їх реалізації. Йдеться, зокрема, про :

- прискорення підготовки та розгляду проекту Житлового кодексу України;

- внесення змін до Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки» з метою уточнення та корекції визначених нею завдань, строків їх реалізації та реальних обсягів видатків на фінансування виконання Програми;

- законодавче врегулювання порядку надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, а також утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, передбачивши при цьому вдосконалення системи органів державного регулювання у цій сфері, уточнення їх функцій і повноважень;

- вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зокрема й через внесення змін до Закону України «Про природні монополії»;

- законодавче забезпечення ефективного використання енергоресурсів підприємствами житлово-комунального господарства.

* * *

Шановні колеги!

Якщо стисло підсумувати вищесказане, то можна сказати, що для успішного реформування житлово-комунального господарства потрібні:

1. Чітке бачення результатів такого реформування.

2. Визначення ресурсів для його досягнення.

3. Детальний і жорсткий план кроків з реформування житлово-комунального господарства.

Хочу висловити сподівання, що сьогоднішні слухання, вироблені нами рекомендації сприятимуть реалізації цих завдань.

Дякую за увагу.