Цього альбому чекали всі, хто знав, хто такі «Cynic». Тим же, хто не знає, слід пояснити, що це одна з легендарних death-metal груп, яка не те, щоб зробила революцію в жанрі, але однозначно продемонструвала, що death-metal, один з найважчих під жанрів металу, може мати таку ж художню вартість, як, скажімо арт-рок.

Передісторія

Власне, їх вважають одними із засновників жанру progressive metal. І це при тому, що донедавна група мала тільки один записаний альбом. Ще в далекому 1993 році «Cynic», посталий на хвилі флоридського death-metal'у, випустив альбом «Focus», виконаний в стилі technical progressive death metal, який одразу завоював визнання навіть серед не особливо прихильних до важкої музики меломанів. А все тому, що Пол Масвідал (Paul Masvidal), лідер групи - взагалі-то викладач джазової гітари. Часто «Focus» навіть називали металічним ф'южном, або подібними термінами-покручами; всі вони були покликані вказати на те, що «Cynic» поєднали досі не поєднане: джазовий спосіб мислення з тезовим саундом. Однак після випуску альбому група розпалася, її учасники продовжили свою кар'єру в таких проектах, як «Atheist», «Portal», «Gordian Knot» та легендарному «Death» Чака Шульдінера, роблячи цікаву, але не проривну музику. І ось навесні цього року з'явилася інформація, що «Cynic» об'єдналися й готують новий альбом.

Коли легенда воскресає, то перше, що хочеться, - це негайно відправити її до праотців знову, оскільки виглядає вона жалюгідною пародією на саму себе. Тому він реюніону «Cynic» ніхто особливо нічого й не чекав: всі були готові, що вийде якась лажа. Зрозуміло чому: щоб зробити альбом такої самої історичної вартості, їм уже слід би було працювати з поєднанням інших жанрів. Тим більше, на основі першого альбому виросло достатньо серйозних команд, які цілком із «циніками» можуть  конкурувати на їхньому ж полі. Але чекали із зацікавленням - а що, як раптом вийде щось добре?

А тепер по суті

«Traced in air» («накреслений в повітрі»), що вийшов друком на початку цього тижня на американському інді-лейблі Seasons of Mist, покликаний, очевидно, не так створити щось нове, як нагадати про існування «Cynic» та підтвердити, що є ще порох в порохівницях. Із цим завданням він справляється «на ура», але все одно першими спадають на думку претензії. По-перше, надто коротко: 34 хвилини після 15 років мовчання... Однозначно мало (хоча гірше було би, якби альбом штучно затягували). А далі враження залежить від очікувань слухача. Альбом видався однозначно цілісним, виваженим і продуманим. Інша річ, що з часу попередніх «циніків» саунд змінився, не кардинально, але відчутно. Фірмове поєднання ґроулінґу з вокалом, пропущеним через вокодер, збереглося, але тепер вони значно менш енергійні, ніж на «Фокусі». Більше стало чистого вокалу; вокодовані й чисті його партії звучать по-радіохедівськи стомлено й жалібно, ґроулінґ радше віддалений і байдужий, ніж агресивний. В протиставленні вони звучать достатньо традиційно, а от їх дует створює взагалі несподіване враження (мені уявлявся якийсь великий, але невагомий, сумний і дуже злобний ангелик з молотком за спиною).

Про аранжування, звісно, сказати нічого не можна, воно, як завжди, на висоті, як і техніка гри. Така ж добра й композиція: традиційне чергування агресивних і ліричних фрагментів витримує чудовий баланс. Звучання насичене, легке (попри фуз і ґроулінґ), технічна складність (шалені дезові модуляції, барабанні) спонукає до неодноразового прослуховування, щоб розсмакувати всі гітарні партії. В кількох рифах (наприклад, у вступному з останньої пісні Nunc Stans) прочитуються реверанси в сторону King Crimson. Щодо текстів, то вони стали заплутанішими, ніж на «Фокусі», їх можна би було порівняти з лірикою Tool.

Альбом залишає враження недомовленості, але водночас якоїсь сюрреалістичної легкості й простору (можливо, виною цьому є симпатії музикантів до східних релігій). Прихильники традиційного металу його, скоріш за все, не зрозуміють (на метал-форумах «Traced in air» вже обхаяли). Зате кожен любитель progressive оцінить альбом належно. Скоріш за все, він змусить «много думать». З одного буку, слабким назвати його рука не підніметься: він цілісний внутрішньо, та й в загальному контексті прог-металу займе не останнє місце. Але його хочеться назвати недоробленим. Якось просто не віриться, що це - весь месідж, який набрався в музикантів за ці 15 років. Можливо, щоб зрозуміти їхній намір, доведеться дочекатися наступного альбому, тоді стане зрозумілим принаймні вектор руху.

Але саме неоднозначність та купа суперечок навколо альбому роблять його вартим уваги меломанів.

Фото за сайту grindingtheapparatus.net

EFANDY  для ZAXID.NET

Ваш коментар

Iм'я*
Вiдгук*
Код*