Однак розмова з Іллею стосувалася не лише його виступів за клуб, а й запрошення захисника «Пульсару» до лав національної збірної з баскетболу.
Вітаю з перемогою! Це вже друга серія, в якій команда, поступаючись 0:2, виграє третю гру. Що треба зробити цього разу, щоб не допустити вильоту в наступному матчі, як це було з «Києвом»?
Дякую. Сподіваюся, після того, як грав проти нас «Київ» у чвертьфіналі, ми будемо готові до жорсткої гри та агресивного захисту будь-якого суперника, в тому числі, й «Полтави». Ми повинні зробити правильні висновки й покращити власну гру, й лише тоді, я дуже на це сподіваюся, на нас очікуватиме п’ятий матч.
Тобі не здалося, що полтавчани, прибувши до Рівного, сподівалися легко відбутися й поїхати додому з третьою перемогою?
Так, це можна було помітити і за їх настроєм, і за тим, що вони не дуже жорстко грали.
В перемозі «Пульсару» важливу роль відіграв той ривок, коли ти забив кілька триочкових поспіль. Ти сам відчув, що треба брати ініціативу на себе, чи це була тренерська установка?
Ні, просто так склалися обставини у грі. Це не була попередньо сплановано, ми виконували комбінації, я атакував і влучив…
Зараз, незалежно від того, яке місце «Пульсар» посяде в турнірній таблиці, можна підбивати підсумки сезону. Як би ти особисто оцінив його в плані ігрового часу та досвіду, отриманого в команді?
Досвід накопичується з кожним роком, але цей сезон став переломним, адже я граю фактично не як молодий, а як основний гравець команди, й партнери довіряють мені. Звісно ж, мені хотілося б позбутися великої кількості втрат. Решта, гадаю, на достатньому рівні, хоча шліфувати майстерність ще треба.
Чим зазвичай викликані втрати, адже і з дриблінгом, і з передачею в тебе, нібито, все гаразд? Як гадаєш, над чим слід працювати, щоб їх позбутися?
Ох, складне запитання. По-перше, голова має бути світлою, а я дуже часто заграюсь, втрачаю самоконтроль, а по-друге, техніка все ж таки накульгує. Саме ці два фактори, на мою думку, й призводять в першу чергу до такої кількості втрат.
Як ти працюєш над покращенням техніки – на тренуваннях чи, можливо, індивідуально?
Я постійно залишаюся після тренувань і допрацьовую. Намагаюся і над веденням працювати, й над кидком. Останнім часом, щоправда, більше уваги присвятив кидку й почав стабільно влучати, відчуваючи впевненість у собі. Повірте, я чітко усвідомлюю, що помилок у грі треба позбуватися цілеспрямованою працею, самостійно вони не зникнуть.
Для багатьох гравців сезон закінчиться із припиненням чемпіонату, але твоє ім’я фігурує в списку гравців, котрих Валентин Мельничук викликає на збір. Що відчув, коли побачив себе серед кандидатів до національної команди?
Мені надзвичайно приємно та й просто цікаво, якщо чесно, потрапити до головної команди країни, виступи за яку я розцінюю як почесний обов’язок. Виклик до збірної – це оцінка моїх результатів і винагорода за ті зусилля, що я докладаю кожної гри та на тренуваннях. У мене величезне бажання якомога швидше відчути атмосферу ігор за збірну.
Ти вже думав про те, як ці збори будуть проходити, і як ти будеш пробиватися в склад, щоб довести самому собі, в першу чергу, що ти гідний не дати команді вилетіти в дивізіон «В»?
Звісно ж, думав. Спершу на нас очікує Універсіада, де треба буде доводити, що Україна – баскетбольна держава. А потім – збори з основною командою. Список кандидатів і справді широкий, що передбачає боротьбу, справжню конкуренцію за потрапляння до основи. Однак братимуть туди за заслуги перед командою, що я вважаю абсолютно справедливим: нехай у збірній грають найсильніші.
Але іноді складається враження, що окремі гравці, які потрапили в збірну, з байдужістю ставляться до виступів за цю команду…
Я ще не був у збірній, але навіть не уявляю, як можна так байдуже ставитися до ігор за національну команду. Повторюся, для мене це надзвичайно почесно, тому особисто я докладу максимум зусиль, щоб потрапити в збірну й допомогти їй.
Автор: Олексій Наумов |
