Більше того, за підсумками попереднього туру чемпіонату суперліги Роман Гуменюк опинився в п'ятірці найкращих на позиції центрового. Інтерв'ю, на прохання про яке Роман радо відгукнувся, вийшло відвертим і повчальним, особливо, для тих молодих гравців, котрі лише торують свій шлях у великий баскетбол.
Романе, вітаю з перемогою та виходом до Фіналу Чотирьох Кубку України. Михайло Переверзій сказав перед грою, що 8-ми очкова перевага може зіграти з вами злий жарт, і команда розслабиться. Замість того, щоб думати про перемогу, буде думати про те, що можна навіть програти з комфортною різницею. Як вам вдалося перебороти цей комплекс?
Гадаю, далася взнаки гра з Южним у 15-му турі – ми тоді не налаштувалися належним чином, очікували легкої перемоги й виявилися неготовими до того, що трапилося. А сьогодні всі налаштувалися дати серйозний бій супернику й до кінця зберегли відповідний настрій.
Так, ви навіть відпустили «Сумихімпрому» у третій чверті на 10 очок, але потім все ж таки зуміли відновити рівновагу, а в четвертій десятихвилинці просто розірвали суперника. Що тут зіграло свою роль?
А в нас весь час так. Ми завжди першу чверть починаємо добре – так було й у грі з «Азовмашем», і з «Донецьком», і з БК «Київ», а потім у наступні відрізки гри, особливо, у другій і третій чверті настає спад. У матчі ж із Сумами вдалося зберегти концентрацію, і врешті-решт ми дотиснули противника.
Четверта чверть вийшла майже ідеальною для вас в баскетбольному сенсі – летіло все з-під кільця, пішли 3-хочкові, «данки», підбирання…
Я думаю, що Суми психологічно зламалися, над ними домінував результат, необхідність відігравати 8 очок. Тому вони й «посипалися» в заключні десять хвилин.
У тебе в останніх іграх божевільний приріст статистики, помітно, що ти ростеш як гравець. Ти навіть потрапив в символічну п'ятірку минулого туру, хоча команда й програла. Це свідчить про те, що ти вийшов на новий рівень своєї гри? В чому причина такого якісного стрибка?
Навіть не знаю. Спрацьовує, в першу чергу те, що хлопці гарно грають на мене. Адже переважна більшість моїх очок – це те, що партнери дають мені під кільце. А моя справа відкритися, отримати м’яч і влучити в кошик. Не забувайте й про те, що значну частину балів я заробляю після фолів.
|
Впевненості додається, коли бачиш свою хорошу статистику?
Впевненість з'являється тоді, коли ти гарно зіграв, і команда виграла, а коли команда програє, як би ти не зіграв, упевненості як не було, так і немає.
Ти задоволений тією ігровою практикою, яку отримуєш сьогодні у клубі?
Так. Я ніде стільки ігрового часу не мав, вірніше, таку ж кількість часу я мав на початку минулого року в Латвії, а потім завадила травма, і мої виходи на майданчик на цьому скінчилися. Сподіваюся, що в цьому році доля не зіграє зі мною такий злий жарт.
Цього літа ти опинився в таборі збірної. Однак у більшості ігор виявлявся 13-м зайвим…
Так, я був зайвим у трьох іграх.
Що відчуваєш, коли за кілька годин до гри чуєш від головного тренера, що твої послуги сьогодні непотрібні? Якою була твоя реакція?
Один тренер, мабуть, знає, якою була моя реакція (посміхається). Просто, потім я попросив Валентина Федоровича (Мельничука) повідомляти мене про своє рішення заздалегідь, щоб я не засмучувався. Щоб це не було так, що ти йдеш, налаштовуєшся на збірну, заходиш в роздягальню, а тобі на вході кажуть, що ти непотрібний. Потім головний тренер просто почав говорити мені раніше, якщо я не мав грати. Але це нормально. Це збірна, а мені ще треба багато працювати над собою, щоб дорости до рівня національної команди. Я розумію, що мене взяли на перспективу.
Але ти сподіваєшся, що Валентин Федорович й надалі слідкує за твоїми виступами й робить для себе певні висновки перед додатковим турніром, який відбудеться наступного літа.
Так, звісно, я сподіваюся. Я бачив Валентина Федоровича на грі чемпіонату в Києві, але тоді я не надто вдало зіграв, тож навіть міг зіпсувати враження про себе. Але, сподіваюся, що він слідкує за мною й зараз.
Навіть, коли ти не виходиш на майданчик, але опиняєшся серед 13-ти чоловік, котрі представляють збірну України, які емоції відчуваєш?
Взагалі, якщо чесно, я не повинен був потрапити в збірну. Якби не розкол в українському баскетболі й поява двох ліг, нічого б цього не було. Тобто, коли мене викликали 26-29 травня на перший збір, то сказали: ти поки що непотрібен, готуйся до сезону. А потім трапилися всім відомі події, і я потрапив у команду. Причому, потрапив, відверто кажучи, випадково. Думаю, в противному випадку мене б до збірної не покликали. А щодо емоцій, то все дуже просто – мені дали шанс, а я спробував його використати…
Гаразд, хай навіть так, але в будь-якому випадку ти в збірній опинився, отже доріс до неї. Розраховував коли-небудь, що будеш грати на найвищому рівні?
Я з маленького містечка Тлумач (районний центр Івано-Франківської області) із населенням близько десяти тисяч, тому баскетболу в нас як такого, а тим більше професійного, не було. Я грав у все, у що можна було грати: волейбол, футбол. Подібні думки почали з'являтися лише тоді, коли я переїхав до Білої Церкви, а мій тренер Юрій Ніколаєв налаштовував, вселяв упевненість у власні сили. Напевно, тоді й стали з'являтися якісь такі сподівання. Ну, поки що я ще не в збірній і, тим більше, не її лідер, тому радіти рано.
А що треба зробити, щоб стати її лідером?
Звичайно, працювати. А також трішечки талану та здоров'я, бо травми можуть завадити ігровому прогресу. Минулого року я підвернув гомілку й місяць нічого не робив. А після подібних травм ти втрачаєш ігрову практику й потім дуже важко одразу ж включитися, насамперед, у психологічному плані, скажімо, в ігри плей-офф, коли решта команди у формі, а ти змушений надолужувати згаяне.
Перед грою в Рівному тренер гостей Рімантас Ендріяйтіс сказав, що ані «Сумихімпрому», ані «Пульсару» у Фіналі Чотирьох нічого робити. А як ти розцінюєш зустріч із «Азовмашем» – як ще одну можливість зіграти на високому рівні з серйозним суперником?
Скажу лише одне – навіть те, що ми туди потрапили, це вже престижно, незалежно від результату, який команда продемонструє.
Гадаєш, реально буде боротися із «Азовмашем» у Києві?
Ми будемо боротися. Ніхто так просто не здасться. Якщо все буде добре зі здоров'ям, то дамо хороший бій. Після проходження Сум хлопці налаштовані лише на боротьбу.
Автор: Олексій Наумов |