Автори на лiтеру «Ж»
Журба О.І
Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном?
У процесі формування образу українського панства у вітчизняній історіографії в цілому утвердилися і, на жаль, продовжують утверджуватися крайні, нерідко взаємовиключні позиції, які колись найяскравіше виявилися в заочній дуелі О.Оглоблина з О.Лазаревським. І якщо останній поклав початок вивченню соціально-економічної природи лівобережного дворянства з акцентом на найнепривабливіших сторонах його господарювання та соціальної практики, то перший, не переймаючись напрацюваннями свого опонента, підносив соціальну еліту колишньої Гетьманщини до висот національних героїв, вчинки яких повинні бути гідним прикладом наслідування та виховання наступних поколінь. дивитися »
Журба О.І
Духовно-культурна ситуація на лівобережній Україні другої половини XVIII — першої половини XIX століття і розвиток місцевих історичних студій
Одним з найбільших знавців історичної ситуації і ці Лівобережній Україні другої половини XVII - XVIII ст. є Ганна Кирилівна Швидько, творчість, спілкування і співпраця з якою значною мірою визначили і мою власну увагу до цього регіону в історіографічному контексті, про що завжди згадую і душевною теплотою і глибокою вдячністю. Сьогодні мені важко навіть уявити, що на першому році існування кафедри історії України ДНУ, створення і формування якої найтісніше пов`язане з іменем Ганни Кирилівни, мене, молодою викладача, кинуло в жах від прохання професора під час її відрядження провести замість неї заняття спецсемінару з історії української історичної науки другої половини XVIII - першої половини XIX ст., що, гадаю, стало певним поштовхом до моїх сьогоднішніх занять. дивитися »
Журба О.І
Історія археографії як наукова проблема та вивчення історіографічного процесу
Ледве не чверть століття минуло з часу відомої дискусії з приводу предмета і завдань археографії як допоміжної історичної дисципліни на сторінках журналу «Советские архивы». Відтоді включення історії археографії до її предметного дисциплінарного кола майже ні в кого не викликало вже сумнівів і заперечень. Водночас, утвердження історичного сегменту як повноцінної складової частини цієї наукової дисципліни на повний зріст поставило питання про його змістовне наповнення, осмислення власних завдань, ролі й місця в історичному пізнанні. Усе це вимагало й змушувало відштовхуватися від традиційних уявлень про історико-археографічні студії, долати стереотипи, пов\'язані з актуалізацією цих досліджень крізь призму «просвітницької» корисності вивчення минулого досвіду публікацій історичних джерел для сьогоднішніх едиційних та дослідницьких завдань. Іншим боком такого роду прагматичних підходів до історико-археографічних сюжетів стало і, до речі, міцно закріпилося й продовжує існувати в загальних уявленнях про норми історико-наукової продукції переконання в абсолютній необхідності огляду археографічних публікацій з обраної дослідником теми, який (огляд) так або інакше здатен розглядатися як більш-менш самостійний історико-археографічний екскурс. Такий «ритуальний» тип дослідження через свою масовість «привчив» сучасного історика до розуміння необхідності й корисності проблемних історико-археографічних студій і закарбував у дослідницькій підсвідомості алгоритми подібних творів. Саме тому в історико-археографічній проблематиці досі продовжують переважати «екстенсивні» або «техногенні» за своїм характером підходи, суть яких зводиться насамперед до вивчення історії виникнення археографічних видань, огляду минулих публікацій історичних джерел з певної проблематики, методики їх створення. Свого часу такі підходи були не лише цілком виправданими, але й абсолютно необхідними. Зважаючи на початковий етап розробки історико-археографічної проблематики, на необхідність накопичення такого роду інформації, критичний обсяг якої в поєднанні з новими уявленнями про зміст і завдання історико-археографічних студій здатен утворювати ґрунт для якісного зростання такого роду досліджень, твори типу «Археографічна діяльність NN» (варіант – N як археограф») чи то «Археографія у творчості NN» або «Діяльність N-ї археографічної комісії», «Археографічні видання з питань...» до сьогодні, особливо на тлі незадовільно розробленого українського археографічного поля, усе ще зберігають і досить довго ще будуть зберігати фахову актуальність і привертати до себе професійний інтерес.
дивитися »