Автор: Олена Струк, щотижневик "Контракти" (№37, 2007 р.)

Заради отримання диплома МВА західної бізнес-школи необов’язково жертвувати кар’єрними досягненнями.

Про кризу класичних дворічних програм МВА говорять останні кілька років. Скептики стверджують, що традиційна бізнес-освіта (в першу чергу — дворічне очне навчання в кампусі) не завжди може угнатися за динамічним розвитком підприємницького середовища. Багато успішних менеджерів не готові кинути роботу, виїхати із країни на два роки й професійно відстати від своїх колег заради диплома МВА.

На думку фахівців з Institute of Management Bangalore (Індія), INSEAD (Франція), Lancaster University (Англія) і McGill University (Канада), вирішення проблеми — розвиток форм навчання без відриву від основної роботи: «Тепер не студенти підлаштовуватимуться під формат навчальних програм, а школи підганятимуть свої програми під потреби слухачів та їхній стиль життя».

Фігаро тут, Фігаро там

Для тих, хто не хоче жертвувати своєю позицією в компанії, однак не проти здобути бізнес-освіту, школи розробили спеціальні програми. Крім класичних програм МВА, які передбачають очне навчання в кампусі школи протягом 1-2 років (full-time), впроваджуються вечірні й модульні програми (part-time), онлайн-навчання, а також програми для топ-менеджерів (EMBA) із гнучким графіком занять. Популярність таких програм зростає. Приміром, у США кількість охочих потрапити на програми онлайн-навчання, ЕМВА та part-time MBA за останні 4 роки збільшилася на 20%. Обсяг заявок на part-time програми виріс на 46%. Водночас серед 90 американських традиційних очних програм МВА лише три змогли похвалитися збільшенням заявок від потенційних студентів. Навіть у Гарвардській бізнес-школі скаржаться, що кількість претендентів на full-time МВА у 2006 році знизилася на 31% порівняно з 2002 роком.

Популярність part-time MBA пов’язують здебільшого з меншими витратами на навчання. У середньому вартість вечірніх або модульних програм становить $50-80 тис., тоді як full-time МВА обходиться у $100-120 тис. Різниця, може, і не така разюча, але фахівець, продовжуючи працювати, не втрачає на два роки постійне джерело доходу. До того ж іноді роботодавець погоджується оплатити навчання part-time MBA. Умови вступу на вечірні програми МВА зазвичай м’якіші. Прохідний бал за тестами (зокрема з логіко-математичного GMAT) нижчий, ніж для класичних програм, відтак у цілому відбір студентів не такий жорсткий, як на full-time MBA.

«Традиційні програми МВА більше підходять тим, хто прагне змінити сферу діяльності. Менеджерам, які хочуть продовжити кар’єру у своїй компанії і просто потребують додаткових знань і навичок, щоб скоріше отримати просування по службі, є сенс піти на part-time MBA», — каже Олена Науменко, претендент на вступ до однієї із західних бізнес-шкіл.

Дистанційне навчання не передбачає постійну присутність у кампусі, вартість такого МВА може коливатися від $10 до 100 тис. Одні школи ведуть навчання у форматі інтерактивних інтернет-сесій між викладачами й студентами, інші обходяться спілкуванням зі студентами по e-mail. Зазвичай в онлайновому режимі викладають 65-100% матеріалу (до 35% студенти освоюють самостійно). Навіть іспити складають у мережі. Тривалість таких програм становить від 9 місяців до 4 років. У деяких школах студенти можуть самі обирати тривалість навчання, інші ж навпаки встановлюють певні терміни складання іспитів. Щоб стати студентом дистанційної програми МВА, необов’язково проходити інтерв’ю, надавати результати тестів — іноді досить заповнити анкету і оплатити навчання.

Найбільшим провайдером онлайнового навчання вважається University of Phoenix (США), де на дистанційних програмах МВА навчається 40 тис. студентів (здебільшого американців). Міжнародний склад слухачів залучають такі школи, як Edinburgh Business School Heriot-Watt University (Велика Британія), U21Global (Сінгапур), Manchester Business School Worldwide (Велика Британія). На програмах цих шкіл МВА навчаються близько 70-80% студентів-іноземців.

Однак більшість закладів, які пропонують онлайн-програми МВА, не входять навіть до сотні провідних бізнес-шкіл. Університети першої десятки наразі уникають такого формату навчання в чистому вигляді. Школи не хочуть, щоб їхні очні програми потерпали від браку слухачів, і піклуються про збереження традицій МВА. Дистанційні програми, на думку президента Міжнародного інституту бізнесу Олександра Мертенса, сильно програють очним МВА: «Втрачається основна цінність МВА: реальне спілкування зі студентами й викладачами, обмін досвідом, зав’язування нових контактів. Онлайнові програми добрі для тих, хто просто хоче отримати якийсь обсяг знань».

Та й роботодавці більше цінують диплом класичного МВА. Тому студенти дистанційних і модульних програм нерідко розчаровуються в результатах навчання. Кілька років тому Association of MBAs провела опитування серед випускників MBA. На запитання, чи зросли можливості менеджерів після здобуття ступеня MBA, 54% випускників full-time програм відповіли ствердно й лише 38% респондентів, які закінчили дистанційні й модульні програми, дали позитивну відповідь.

Диплом для біг-боса

Особливу увагу провідні бізнес-школи приділяють керівникам вищої ланки, які не можуть залишити свої компанії заради навчання на тривалий час. В активі провідних університетів є кілька програм, спеціально розроблених для топ-менеджерів — Executive MBA, що передбачають модульне навчання.

Популярність програми МВА значною мірою залежить від темпів зростання світової економіки — при швидкому розвитку бізнесу підвищується потреба у кваліфікованих кадрах. А ось попит на ЕМВА останні 5 років стабільно зростає на 10% щороку незалежно від ринкової кон’юнктури. Ці програми розраховані в першу чергу на людей, які не хочуть міняти сферу діяльності, не прагнуть перейти до іншої компанії й займають топову позицію на рідному підприємстві. Їхня мета — розширити свої знання, обзавестися новими контактами, сформувати глобальне бачення бізнесу. Але при цьому вони вже виросли з програми МВА — і за віком, і за досвідом роботи.

Склад слухачів програм ЕМВА відрізняється від складу студентів класичних програм. Середній вік менеджерів на ЕМВА становить 35-38 років, їхній управлінський досвід нараховує 7-10, а іноді й 20 років. Вони або вже займають найвищі пости в корпораціях, або мають чудові кар’єрні перспективи, а тому не хочуть відволікатися від роботи. За даними компанії QS TopMBA, близько 70% тих, хто вступає на програми ЕМВА, поєднують роботу й навчання.

Першою цю категорію потенційних студентів спробувала залучити Чиказька бізнес-школа ще 1943 року. Потім її приклад наслідували й інші школи, які не хотіли втрачати таких вигідних клієнтів і підлаштовували під їхні запити формат навчання. За цей час встигли скластися особливі стандарти програм ЕМВА, призначених для керівників, які вже зробили кар’єру. Зазвичай ці програми мають модульний формат навчання.

Наприклад, тривалість програми для топ-менеджерів в INSEAD становить 14 місяців. Вона включає 8 модулів по 1-2 тижні інтенсивних занять у кампусі (усього 12 тижнів). У Wharton доведеться приїжджати на п’ятницю й суботу кожні два тижні протягом 20 місяців. У Лондонській бізнес-школі сесії за програмою ЕМВА теж відбуваються у п’ятницю-суботу один раз на два тижні. На першому курсі навчання забирає 38 робочих днів, на другому — на вивчення 6-8 вибіркових курсів потрібно 30 академічних годин.

Іспанська бізнес-школа Instituto de Impresa пропонує ще гнучкіший варіант програми ЕМВА для менеджерів зі щільним графіком — ЕМВА on-line. Для спілкування професора зі студентами створено віртуальний кампус, що працює 24 години на добу. З понеділка по четвер кожен студент може обговорювати питання із професором, а в п’ятницю й суботу проводяться спільні інтерактивні заняття, які тривають по півтори години. Крім того, впродовж року студенти періодично зустрічаються на дводенних сесіях.

Процедура вступу на ЕМВА мало відрізняється від тієї, що практикується в класичних дворічних програмах МВА. Кандидатам не уникнути написання есе, тестів ТОЕFL і GMAT. Але є школи, які доволі ліберально ставляться до вступників. Не вимагають здачі екзамену з GMAT, приміром, університет Duke і Чиказька бізнес-школа. «Це дуже зручно, оскільки в топ-менеджерів не завжди є час на підготовку до тестів», — каже Олена Науменко.

Важливий критерій при виборі програми і бізнес-школи (крім кількості часу, який студент має витратити на присутність у школі) — вартість програми і транспортні витрати. Програми ЕМВА зазвичай дорожчі за full-time МВА. Global EMBA Лондонської бізнес-школи обійдеться у $126 тис., тоді як full-time МВА у тій самій школі — $87 тис. В INSEAD вартість програми для топів сягає $115,6 тис., а МВА — $67 тис. За навчання за програмою ЕМВА в кампусі Wharton у Філадельфії потрібно викласти $136,308 тис., у кампусі тієї самої школи в Сан-Франциско — $145,380 тис. Спільна ЕМВА програма Колумбійського університету і Лондонської бізнес-школи коштує $120 тис., Trium — $116,9 тис. Втім, для більшості слухачів таких програм ці витрати еквівалентні піврічній зарплаті.

МВА-студенти оплачують навчання зі своєї кишені (в INSEAD, наприклад, лише 7% слухачів МВА навчаються за рахунок роботодавців), тоді як близько 40% слухачів ЕМВА отримують фінансову підтримку від компаній, у яких вони працюють. Роботодавець і працівник укладають договір: той, хто отримав диплом, зобов’язаний певний час відпрацювати в компанії.

Останнім часом кількість тих, хто самостійно оплачує своє навчання на ЕМВА, зростає. Водночас збільшується кількість студентів, які після отримання диплома ЕМВА міняють роботу. Бізнес-школи відреагували і на цю тенденцію, відкривши студентам програм ЕМВА доступ до кар’єрних служб. Але скористатися їхніми послугами можуть лише ті, хто сам оплачує своє навчання. Або студенти, які отримали письмовий дозвіл від свого роботодавця на пошук нової роботи.

Програми ЕМВА і МВА відрізняються не лише форматом навчання, а й предметами. ЕМВА розраховані на керівників міжнародних компаній, які прагнуть дізнатися більше про способи ведення бізнесу в різних країнах. Такі програми чимдалі більше спрямовані на створення управлінських навичок у масштабах глобального бізнесу, розвитку лідерських навичок. «Багато шкіл роблять ставку на підготовку глобальних менеджерів, які здатні робити бізнес у будь-якій країні світу», — каже Олександр Мертенс.

До програми ЕМВА школи INSEAD включено такі дисципліни, як міжнародна економіка, міжнародна стратегія, міжкультурний менеджмент, лідерство, практика злиттів і поглинань, керування інноваціями. Навчання проходить у формі лекцій, групових завдань, самостійних проектів. Слухачам програм ЕМВА доводиться витратити чимало часу і на самостійне навчання. За кілька тижнів до модуля школи надсилають цілий пакет навчальних матеріалів, які слід вивчити до сесії. При цьому викладач основний час приділяє обговоренню кейсів, а не начитує теорію. Більша частина екзаменаційних завдань — це групові проекти, які студенти виконують у режимі онлайн. Таким проектом, наприклад, може стати розроблення стратегії розвитку бізнесу з нуля або реорганізація компанії для зниження витрат. У процесі навчання активно використовують ігри-симуляції. «Одна з відмінностей програм МВА й ЕМВА — останні більше займаються практикою, ніж теорією, вони спрямовані на формування в студентів певних управлінських навичок», — каже Олександр Мертенс.

Глобальні маневри

На програми ЕМВА бізнес-школи намагаються залучити якнайбільше іноземних студентів. У групах зазвичай збираються представники з 20-40 країн, багато хто з яких, перш ніж потрапити на ЕМВА, встиг попрацювати в кількох державах. Приміром, 35% слухачів програми Columbia/LBS, 36% студентів Trium й 54% студентів Kellogg-HKUST до ЕМВА працювали щонайменше у трьох країнах.

Деякі школи проводять навчальні сесії в різних регіонах або навіть країнах. Студенти ЕМВА Чиказької бізнес-школи проходять навчання у трьох кампусах — в Сінгапурі, Лондоні й Чикаго. Слухачі ЕМВА Fuqua Business School (Університет Duke) літають на модулі в США, Китай, Іспанію, Австрію, Чехію, Бразилію.

Бізнес-школи йдуть навіть на співпрацю зі своїми конкурентами. Таким шляхом пішли Лондонська і Колумбійська бізнес-школи, розробивши спільну програму EMBA Global. HEC Paris, Лондонська школа економіки й Stern School of Business Нью-Йоркського Університету вивели на ринок Trium Global EMBA. У партнери бізнес-школи шукають рівних собі, тому найчастіше такі спільні програми пропонують школи з Топ-20. Виводити в лідери середнячків провідні університети своїм коштом не хочуть. Щоправда, можливі альянси з локальними маловідомими університетами — здебільшого заради просування своєї школи на перспективних ринках.

Kellogg створив програму разом із Гонконгівським університетом науки й технології. «У таких програмах старшим партнером, зрозуміло, є школа зі світовим ім’ям. Саме вона забезпечує технологіями, тоді як місцеві університети зазвичай надають приміщення для проведення занять», — пояснює Олександр Мертенс. Найчастіше школи шукають собі партнерів у країнах, де динамічно розвивається бізнес, і студентам було б корисно обзавестися там зв’язками, вивчити особливості тамтешнього ринку. Приміром, у Лондонській бізнес-школі з’явилася програма, розроблена разом з Dubai International Financial Centre, що передбачає навчання як у Лондоні, так і в Дубаї.

Спільні програми припали до душі топ-менеджерам. У п’ятірці найкращих програм ЕМВА 2006 року, за версією журналу Financial Times, одразу три такі спільні продукти. Вони навіть витиснули з п’ятірки лідерів Чиказьку бізнес-школу, автора найпершої програми ЕМВА.

Українські школи теж намагаються налагодити співпрацю із західними бізнес-школами. МІБ пропонує програму International MBA разом з канадським університетом New Branswik University. Слухач цієї програми отримує одразу два дипломи: української і канадської шкіл. Щоб домовитися із західним університетом, який не входить навіть до топ-20 провідних бізнес-шкіл, знадобилося 3 роки. Канадці побоювалися, що українська сторона не зможе забезпечити відповідну якість освіти. Подібних програм, за словами Олександра Мертенса, в Україні більше немає. Вітчизняні школи здебільшого залучають західних викладачів і відправляють своїх студентів стажуватися за кордон.

Українські менеджери, які не готові кидати роботу заради навчання й не хочуть навчатися за кордоном, можуть вступити на будь-яку з вітчизняних програм МВА — адже всі вони розроблені у вечірньому або модульному форматі — класичних очних форм навчання МВА в Україні немає.

Є в Україні й дистанційне навчання МВА, яким займається британський Open University (його програми входять до десятки онлайнових МВА). На цьому ринку також працюють кілька московських шкіл, однак москвичі найчастіше пропонують українцям лише набір курсів, касет, дисків з презентаціями викладачів. Такі програми не є повноцінними. «У своїх програмах ми використовуємо окремі елементи дистанційної освіти. Українські школи поки не пропонують онлайнових програм МВА у чистому вигляді», розповідає проректор Між-народного інституту менеджменту Ірина Тихомирова.

Дистанційні програми, так само як і вечірні програми західних бізнес-шкіл, поки не залучають українських менеджерів: наші співвітчизники воліють або навчатися в Україні, або кидають роботу заради очної програми МВА західної бізнес-школи. Більше шансів у західних ЕМВА — програма цікава керівникам українських компаній модульною формою навчання й спілкуванням з керівниками провідних світових корпорацій. Щоправда, поки знаходиться небагато сміливців, згодних протягом двох років витрачати весь свій вільний час на інтенсивне навчання й поїздки за кордон на сесії.