|
Новини: |
|
Статті У світі самотності і без неї Самотність, як вважають, – це не якесь там відхилення. Насправді самотність – то перманентий стан людини, її хрест і найбільше випробування.
Ми живемо в самотньому світі. Ми самотньо живемо в самітньому світі. Вчені ще й досі не можуть знайти ознаки життя поза нашим глобусом, не враховуючи кілька космічних станцій та шатлів. Тому наш світ найсамотніший з усіх можливих світів. Чому? Та тому що ми, хомо сапієнс сапієнс, усвідомлюємо такий от стан речей і від цього робиться ще гірше…
Отож самотність – є не гола абстракція, а емпіричний факт, з яким ми маємо справу. А тут приходить весна – ворог самотності, час коли природа вливає в пробірки гормони, і натискає на важелі контролю. Весна долає одну самотність, щоб породити іншу. А ми, хомо сапієнс сапієнс, лише емпіричний матеріла для її, Природи, експериментів. Бо ми малі, і не завжди вміємо бути великими. Ми самотні, а тому спраглі весни, її вологих вуст, запаморочливих вечорів, пташок у гіллі дерев, перших калюж на землі і звісно… тс-с-с, останнє у кожного своє.
Самотність і Весна – дві жінки. А жінками керує те що поляки називають заздрошчь. Ми ж, Хомо сапієнс сапієнс, лише матеріал.
Але не все аж так печально. Є різні варіанти розвитку подій.
Варіант перший:
Самотність долається Весною, а тоді… «побігли стрибати через калюжі», гуляти парками, натирати штанами лавочки, споживати пиво, бачити Весну і радіти…
Варіант другий, але не останній:
Весна долається самотністю.
Самотність долається Миттю.
Це мить Розуміння.
Розуміння може перейти у Спілкування.
Спілкування має шанс стати дружбою (або не дружбою (додай свій варіант)).
А Дружба долає Самотність.
Надовго…
Андрій Стрехалюк
Додано - 06-03-2008
|
як ти думаєш, чи не є самотність зворотнім боком гордині
мене це відчуття відпускає хіба ще в спілкуванні, але й те лише омана, почуваю себе в кожному тлумі самотнім
а самотня весна - це просто трагедія... де ти, моя доле, моя кохано.. |
|
02.04.2008 16:00:22 |
|
Ми є самотніми, але ми можемо і про це не дізнатися.Оля Мацюпа |
|
21.03.2008 17:29:06 |
|
Чотири поверхи над рівнем моря
Моя блаженна радосте,
нескорена покоро,
змарніла квітко,
як паморозь на шибі тане непомітно швидко -
і так народжується світ
яйцем прозорим,
коли з-над лисої покрівлі
пекучим визирає оком
лякливе сонце
й ненароком
на мить цілує всі будівлі:
антени, димарі і стріхи,
де вода капле! І для втіхи
ми, взявшись лагідно за руки,
мчимо назустріч променям
якимись сходами,
скрипучими, старими, круторогими,
мов крапель дощових крикливі звуки,
мчимо назустріч голубам й цілункам,
туди, де дзвони з хмар п’ють неймовірні трунки
(О радосте! Хіба тобі не радісно?)
П’ємо, впиваємось у зливу,
І мряка в місті має бороду надиво сиву: ),
І всі вазони мокнуть на балконах,
Автомобілі
– ніби гуси білі: )
–
і ти, і я лишень над вечір,
обнявшись лагідно за плечі
при спогляданні перших зір блискучі сотні,
все ж не пізнаємо, блаженна радосте,
що ми у цьому світі
як-не-як самотні....
Оля Мацюпа( про самотність) |
|
20.03.2008 18:40:29 |
|
Навесні:)Оксана Боруцька |
|
13.03.2008 18:30:34 |
|
|
|
13.03.2008 18:29:14 |
|
|
|
13.03.2008 18:28:48 |
|
|
|
13.03.2008 18:28:28 |
|
Доповнення: іноді ми справді уявляємо себе привабливими комахами,першими квітами, бруньками,кошенятами, які ганяють по пригрітій сонічком травичці і думають, що можуть поласувати сонячними променями, так, як і привабливі комахи хочуть зануритись у квітку, запліднити її, щоб дати початок новими насінинам, пилку з якого спершу бджоли, а тоді люди побачать жовте диво - мед! .........А мед є дуже солодким, коли ми лише прагнемо його скуштувати,напитися , однак ми навіть не бруньки, не перетинчастокрилі,і не представники прекрасної флори і фауни:cats&flowers:)Ми взимку не спимо ,а виходимо з барлогу, щоб дивитись на світло ліхтарів, на спорожнілі вулиці, і прагнемо любові, як меду,а прекрасні мотилі лише цьому сприяють... |
|
13.03.2008 18:27:26 |
|
Погоджуюся, що людину вистарчає на довго бути самотньою, бо як ми народилися самотніми так і помрем, ну і вцьому можливо парадокс життя, а весна сама по собі сприяє всяким там амурам, від того не втечеш....ну, а як там далі то вже для кожного особисто. |
|
13.03.2008 17:41:06 |
|
зрештою бути самотнім інколи не так погано.У всякому разі набагато краще бути самому , коли ти один , ніж бути самому в товаристві іншого. Особливо це боляче , коли цей інший людина , яка апріорі повинна бути тобі дуже близька.
а весна на це погано впливає. хочеться кохання , поцілунків і всякої пошлості в тому стилі.але коли -за коханням не стоїть нічого крім весни , то самотність зе онлі вей |
|
12.03.2008 21:07:25 |
| beglov |
самотність - це не діагноз. це данність. її не уникнути. )) |
|
12.03.2008 19:02:12 |
|
|
|
12.03.2008 12:18:37 |
|
Самотність це не діагноз, це просто певний відтинок людського життя який даний людині для того щоб вона щось для себе знайшла, озирнулась навколо і побачила те, що вона ще ніколи не помічала, а це...... |
|
11.03.2008 12:56:40 |
|
|
|
11.03.2008 12:51:52 |
|
ми завжди самотні. тотально самотні. |
|
08.03.2008 15:50:18 |
|
Багато чого залежить як і скільки ми хочемо бути самотніми..... |
|
07.03.2008 14:26:59 |
|
|
|
07.03.2008 14:25:53 | Додати коментар |
|
Блоги |