4 березня 201... року
Сьогодні в нашій родині річниця. Минуло рівно рік, як тата звільнили з роботи і півроку, як нам відключили світло. На річницю мамо приготували смачні котлетки з котика Мурчика. Тато казали, що котику зовсім-зовсім не було боляче і що, якби не ми з нього зробили котлетки, то зробили б сусіди Коля і Валя, які давно на нього облизуються. А це, казали тато, не було би правильним, бо котлетки з українських котиків мають їсти українці.

6 березня 201... року
Вночі на вулицю Чорновола знову прибігли з лісу вовки і з’їли трьох псів. Тато казали, що в тих псів були дурні хазяї, бо мудрі давно вже зі своїх псів наробили котлеток і ковбасок. А ми сьогодні ходили до тети дивитися телевізор і там показували якусь цьоцю. Мамо казали, шо та цьоця називається як зубна паста персидент. Цьоця казала, що по карточці тепер даватимуть на двісті грамів хліба більше, а членам якогось блоху ще й даватимуть 50 грамів олії. А ще в телевізорі казали, що буде нова карточка на 100 000 гривень і на ній буде намальовано якусь бабу Поразку. Я спитала в тата, хто вона є така, але тато лише засміялися з того, а мамо заплакали. А тета сказали погане слово. Певно, з тої баби вже теж наробили котлеток і ковбасок, бо у великих містах уже всіх котів чисто поїли.

10 березня 201... року
Кудись подівалася сусідка Валя. Діти у дворі кажуть, що її з’їв сусід Коля, але мамо казали, шо то неправда і сусідку Валю заловила міліція, коли вона щось там викопувала на кладовищі. Я спитала в мами, чи в міліції з Валі зроблять котлетки, але мамо кажуть, що міліція з людей котлеток не робить, бо має по своїм карточкам багато хліба і ще має м’ясо з коней. Кажуть, що міліція у давні часи розводила багато коней і тепер має шо їсти. А потім прийшли тета і сказали, що на їхній вулиці люди розкурукуляли якогось алігарха. Я не знаю, що таке “розкурукуляти”, але алігархи – то погані люди, в яких є світло, газ і навіть є цукор.

11 березня 201... року
Тета кинули чоботом у телевізор і розбили його зовсім. Там якраз показували пойлітичне шову і товстий дядько казав, що криза вже у минулому. Тато кажуть, що тета десь ховає десять долярів, на які можна купити зо п’ять заморожених котів або ж два кіля гуманітарки. Коли тета ходили на мітинг, ми обшукали усю її хату, але тих долярів не знайшли. Певно, вона їх носить при собі. Тато казали, шо їй від того лише гірше буде, бо колись то прийдуть злі люди з банки, поставлять на тету праску і вона все ‘йдно ті доляри віддасть, бо колись була дурною і взяла в тій банці кредит. А тета прийшли з мітингу і казали, шо на тому мітингу знову обрали нового мера. А тато сміялися і казали, шо то вже третій мер за два місяці і нічого доброго він не зробить, бо в місті вже немає ні котів, ні псів, ні голубів, ні горобців. Одні лише безробітні, міліціянти, податківці і депутати.

13 березня 201... року
Привезли до міста чотири машини гуманітарки. Тато ходили, але нічого звідтим не взяли, бо ті машини забрала собі профспілка охоронців автостоянок, а від неї їх забрала профспілка охоронців магазинів і де тепер ті машини, ніхто вже не знає, навіть новий мер. А тета пішли до села поміняти своє пальто на картоплю, бо вже стало тепло і пальта їм вже не треба. А тато сиділи весь день сумні без гуманітарки і лише згадували якогось Пістца, який вже до нас прийшов і нічого доброго нам не приніс.