Стаття 80 Основ законодавства про охорону здоров’я містить вказівку про те, що особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством [1]. Із даного переліку найбільш суворим видом відповідальності є кримінальна.

Злочинні дії медиків, за які їх може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, є наступними.

Стаття 131 Кримінального кодексу (далі: КК) України [2] - Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. За цей злочин може бути притягнуто до кримінальної відповідальності медичного, фармацевтичного або іншого працівника. Відповідальність настає в разі зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини (наприклад, чума, холера, хвороба Марбург, гарячка Ебола, туберкульоз, кримська гарячка, хвороба Лайма тощо [3]), з причин недбалого чи несумлінного ставлення до виконання своїх професійних обов’язків працівником сфери охорони здоров’я. Відповідальність настає в разі зараження принаймні однієї особи і посилюється в разі, якщо винними діями працівника спричинено зараження двох чи більше осіб. Максимальна міра покарання за вказане діяння - вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 132 КК України - Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків. Притягти за вказані дії до кримінальної відповідальності можна службову особу лікувального закладу, допоміжного працівника, який самочинно здобув інформацію, або медичного працівника. Максимальна міра покарання - обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 134 КК України - Незаконне проведення аборту. За цю злочинну дію підлягає відповідальності особа, яка провела аборт, не маючи на те спеціальної медичної освіти. Відповідальність настає незалежно від наслідків проведеного аборту і подальшого самопочуття пацієнтки, однак в разі, якщо незаконне проведення аборту спричинило її тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть, відповідальність посилюється і сягає п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 135 КК України - Залишення в небезпеці. Закон описує злочинні дії як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу (медичні працівники, які надають першу невідкладну допомогу, працівники спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстренної медичної допомоги тощо) і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Частина третя цієї статті передбачає також відповідальність за настання від злочинних дій наслідку у вигляді смерті особи або інших тяжких наслідків (наприклад, спричинення тяжких тілесних ушкоджень або тілесних ушкоджень середньої тяжкості, зникнення людини безвісти). Максимальна міра покарання – вісім років позбавленням волі.

Стаття 137 КК України - Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей, тобто невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, або, більше того, якщо це спричинило смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. Підлягають відповідальності за цей злочин, наприклад, працівники лікувально-оздоровчих закладів для дітей, дитячих будинків, притулків, деякі працівники підприємств у сфері туристичної діяльності; максимальна міра покарання – три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 138 КК України - Незаконна лікувальна діяльність, а саме заняття лікувальною діяльністю (тобто огляд хворого, встановлення діагнозу, консультування, призначення до вживання ліків, проведення процедур, хірургічне втручання та інші аналогічні дії) без спеціального дозволу (йдеться, зокрема, про ліцензію на заняття медичною практикою визначеної спеціалізації), здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти (тобто не має диплома про медичну освіту вищого навчально чи прирівняного до нього закладу, і/або свідоцтва/довідки про підвищення кваліфікації за останні 5 років, і/або свідоцтва про присвоєння/підвищення кваліфікаційної категорії, і/або сертифікату про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, і/або атестаційно-експертного висновку Української асоціації народної медицини), якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. До тяжких наслідків можна віднести, наприклад, смерть, заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження. Стаття передбачає максимальне покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Стаття 139 КК України - Ненадання без поважних причин допомоги (медичної, лікарської, першої невідкладної медичної в екстремальних ситуаціях, при гострих захворюваннях) хворому медичним працівником (лікарем, медсестрою, фельдшером, працівником служби швидкої медичної допомоги, державної служби медицини катастроф тощо), який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, в тому числі якщо така бездіяльність спричинила смерть хворого або інші тяжкі наслідки. За цей злочин максимальною є санкція у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 140 КК України - Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником. Йдеться про невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, а надто - тяжкі наслідки неповнолітньому. За цією статтею максимальне покарання, що загрожує злочинцеві, - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 141 КК України - Порушення прав пацієнта. В цій статті КК України йдеться про проведення клінічних випробувань лікарських засобів (тобто перевірок з метою встановлення або підтвердження їх ефективності та нешкідливості) без письмової згоди пацієнта або його законного представника (тобто батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників пацієнта), або стосовно неповнолітнього (особи, яка не досягла 18 років) чи недієздатного (цей статус визнається за людиною лише на підставі відповідного рішення суду), якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки. Санкція – п’ять років обмеження або позбавлення волі.

Стаття 142 КК України - Незаконне проведення дослідів над людиною: медико-біологічних, психологічних або інших, - якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я. Незаконними є медичні, наукові та інші досліди над хворими, ув’язненими, військовополоненими, а терапевничні експертименти – над хворими, хвороба яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду, досліди без вільної згоди людини та її повної поінформованості щодо них. Ці ж дії, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, тягнуть більш сувору відповідальність – включно до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 143 КК України - Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (її здійснення без письмової згоди донора і реципієнта, або без належно встановлених медичних показань до цього, або якщо трансплантацією завдано шкоди більшої донору, ніж та, що загрожувала реципієнту). Частини друга – четверта цієї статті КК України містять ще декілька складів злочинів, а саме передбачають покарання за вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (нирки, селезінки, шкіри та ін.) з метою їх трансплантації; вказані дії, якщо вони вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані (тобто коли потерпілий не може чинити опір, уникнути посягання – малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, непритомний або хворобливий стан потерпілого) або в матеріальній чи іншій залежності від винного; незаконна торгівля органами або тканинами людини (а вона в Україні є незаконною завжди, крім купівлі-продажу кісткового мозку). Частина п’ята передбачає відповідальність за всі вище перераховані дії, описані ст. 143 КК України, вчинені за попередньою (до вчинення злочину) змовою групою осіб, а також за участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю. Максимальна міра відповідальності за ст. 143 КК України - сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 144 КК України - Насильницьке донорство – передбачає кримінальну відповідальність за насильницьке (побої, зв’язування тощо) або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора, а також за ці самі дії, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, або ж за ці самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи з метою продажу. Максимальна міра відповідальності – п’ять років позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 145 КК України - Незаконне розголошення лікарської таємниці, тобто умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки. Притягти до відповідальності за таке розголошення можна лише в разі настання тяжких наслідків, наприклад, загострення хвороби у хворого внаслідок переживань. Можуть бути засуджені за такі дії медичні працівники та інші особи, в тому числі й службові, яким відповідна інформація стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, - максимально до покарання у виді двох років виправних робіт.

**************

В разі, якщо Вами як пацієнтом або просто відвідуючим поліклініку, лікарський, фармацевтичний, інший медичний заклад, виявлено ознаки будь-якого із вище перерахованих злочинних діянь, слід звернутися із заявою про них до правоохоронних органів. Як передбачено у ч. 2 ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу (далі: КПК) України, у справах про злочини, передбачені статтями 131, 132, 134, 135, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145 Кримінального кодексу України (тобто у всіх нами попередньо перелічених злочинах), досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ. Це означає, що із заявою необхідно звертатись до відділку міліції – як передбачає ст. 116 КПК України, за місцем виявлення злочину, за місцем перебування підозрюваного, за місцем перебування більшості свідків [4].

За Вашою заявою, в якій мають бути найбільш повно описані відомі Вам обставини вчинення злочину, згідно ст. 94 КПК України повинна бути порушена кримінальна справа. Заява може бути і усною, в цьому разі вона, згідно ст. 95 КПК України, заноситься працівником міліції до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. Вам як заявникові належить підписати таким чином занотовану заяву про злочин. До порушення справи працівник міліції зобов’заний пересвідчитися в особі заявника, тому вправі вимагати документи на посвідчення Вашої особи.

Як стверджується в ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню; по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, закон зобов’язує вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Як вбачається із прямого припису ст. 98 КПК України, при наявності приводів і достаніх підстав прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи. Після порушення справи: прокурор направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання, слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання.

Однак в силу ст. 99 КПК України, якщо прокурор, слідчий, орган дізнання вважатиме, що підстави до порушення кримінальної справи відсутні, він своєю постановою вправі відмовити у порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. Однак на противагу цьому у ст. 99-1 КПК України передбачено право на оскарження відмови в порушенні кримінальної справи.

Так, постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому прокуророві (у разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу). Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови. Важливо мати докази на підтвердження дати отримання постанови і в жодному разі не пропустити семиденний строк на звернення, для чого достатньо зберегти конверта зі штемпелем, в якому отримано постанову поштою, або власноручно розписатись в отриманні постанови, якщо Вам її вручають безпосередньо у відділку міліції. В разі, якщо не встигаєте особисто занести скаргу на постанову до канцелярії правоохоронного органу, котрому її адресовано, надішліть поштою до 24-ої години сьомого дня, починаючи рахувати від дня, наступного за днем отримання постанови (наприклад, отримано 15 серпня – останньою годиною відправки є 24.00 год. 22 серпня).

Також ст. 99-1 КПК України передбачено, що постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено до суду. Згідно ст. 236-1 КПК України, таку скаргу може бути подано до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови. Скарга розглядається суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду, при цьому суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними, повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 КПК України, скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки або ж залишає скаргу без задоволення. На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Отож, кримінальну справу на недбалого лікаря, котрий завдав Вам шкоди, або, як мінімум, за фактом скоєння злочину - по Вашій заяві порушено. Як змінюється при цьому Ваше становище?

Слідчий має визнати Вас потерпілим від злочину, роз'яснити Ваші права під Вашу власноручну розписку про це в постанові про визнання потерпілим. Якщо Вам завдана і матеріальна шкода, то Ви вправі заяви цивільний позов в кримінальній справі, а слідчий зобов'язаний скласти постанову про визнання Вас цивільним позивачем і роз’яснити Ваші права в цьому статусі під власноручний Ваш або Вашого представника підпис на вказаній вище постанові.

Які наслідки потягне для Вас заявлення цивільного позову в кримінальній справі? Хоча б ті, що, як передбачено у ст. 125 КПК України, слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. Як правило, це постанова про накладення арешту на майно, про яке відомо, що воно належить підозрюваному (обвинуваченому) у вчиненні злочину: вклади, цінності та інше майно. Може бути також вилучено майна, на яке накладено арешт (накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду).

Однак про долю позовних вимог до медиків, які завдали Вам матеріальної та моральної шкоди, поговоримо пізніше; повернімося до притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Згідно положень ст. 147 КПК України, в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за злочин, якщо вона може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого. Оскільки медичний працівник, залишаючись на робочому місці, може перешкоджати зібранню правдивих доказів по справі, чинити спроби до фальсифікування документів, переконувати свідків - колег по роботі давати виправдовувальні для нього покази, - очевидно, для Вас кращим варіантом є відсторонення його від посади на період слідства, про що необхідно заявити клопотання слідчому, в провадженні якого перебуває Ваша справа.

Маючи статус потерпілого, на досудовому слідстві Вас буде допитано слідчим із складанням про це відповідного протоколу.

При провадженні досудового слідства, дізнання (як і при розгляді кримінальної справи в суді) підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, якщо таке мало місце.

На доведення цих обставин ооба, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор (рівно як і суд) в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому КПК України, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій. Ваша співпраця з органами досудового розслідування вітається, оскільки, згідно ст. 66 КПК України, докази можуть бути подані в тому числі й потерпілим, цивільним позивачем, його представником.

Що є доказами в кримінальній справі? Ними є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а встановлюються ці дані - показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

У справах про розслідування злочиних дій лікарів, якими Вам – потерпілому - завдано шкоди здоров’ю, найпершим доказом слугуватиме судово-медична експертиза. Предметом її дослідження може бути ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх розміщення, характеристика, а також імовірний механізм спричинення. Судово-медична експертиза є в таких справах невідкладною слідчою дією [6] і призначається за відповідною постановою слідчого, який займається провадженням Вашої справи. В постанові слідчий формулює питання до експерта, а Ви як потерпілий можете узгодити зі слідчим перелік таких запитань, однак вони не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність, а у разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок, - комісійна експертиза. Крім того, може бути призначена експертиза повторна – якщо висновок первісної буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, додаткова – якщо первісною вирішено не всі питання, необхідні за даною галуззю знань для розслідування, або вона висновок незрозуміло викладений.

Згідно ст. 76 КПК України, експертиза призначається обов'язково щодо даної категорії справ для встановлення причин смерті та для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень. Однак експертизи можуть призначатись також і з інших питань. Перелік видів експертиз містить в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98 року та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145 [5]. Інструкція містить і орієнтовні переліки питань щодо кожного з виду експертиз.

Іншим не менш важливим джерелом доказів є показання свідків. Є один нюанс конкретно щодо свідчень медичних працівників: лікарі як свідки не можуть бути допитані з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості. Однак в решті питань їх допит не тільки можливий, але й необхідний.

Стаття 78 КПК України говорить про речові доказами, якими є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності. У збиранні речових доказів при досудовому розслідуванні важливо дотримати визначеної процедури їх огляду, вилученння, визнання речовими доказами, приєднання до матеріалів справи, передачі на зберігання до камери схову речових доказів. В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Одним із найважливіших джерелом доказів по справа про вчинені медичними працівниками злочини є, звичайно, документи, в яких викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. Це історія хвороби, рецепти, медичні карти потерпілого та інша документація. Пацієнт завжди вправі знати інформацію про себе, стан свого здоров’я, методи лікування, тому за його зверненням – його можна адресувати головному лікареві медичної установи - всі зазначені документи повинні бути надані, однак якщо Вам відмовляють у їх наданні, то необхідно якомога швидше звернутись з проханням про їх вилучення до слідчого, - аби уникнути можливої їх фальсифікації або «втрати».

Якщо Ви маєте підозру на упередженість слідчого, то маєте два шляхи реагування на неї. По-перше, стаття 234 КПК передбачає, що Вами можуть бути оскаржені дії слідчого прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого, скарги можуть бути як письмові, так і усні (останні прокурор або слідчий заносить до протоколу). При цьому слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Однак подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор. Крім цього, дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.

Другий варіант полягає в тому, що Ви, згідно ст. 60 КПК України, маєте право заявити відвід слідчому або особі, яка провадить дізнання, в таких випадках:

1) коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;

2) коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

3) коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи;

4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності.

При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід, - так пише закон. Але оскільки таке трапляється вкрай рідко, то за цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений Вами – потерпілим, Вашим представником, а також іншими учасниками процесу. Заява про відвід подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.

Беручи участь уже в судовому розгляді кримінальної справи, за якою Ви є потерпілим від злочину, Ви матимете наступні права: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, брати участь у судових дебатах; у разі відмови прокурора від обвинувачення - вимагати продовження розгляду справи, підтримуючи обвинувачення.

Разом з цим, якщо Вас визнано також і цивільним позивачем, одночасно Ви та Ваші представники маєте права: бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків.

Як передбачено у ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову (про які більш детально йтиметься в наступній статті), задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові. При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду. Згідно ст. 329 КПК України, при задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Використані джерела:

1. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» вiд 19.11.1992 № 2801-XII. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12&p=1237448648332165.

2. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14&p=1237448648332165.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05&p=1237448648332165.

5. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України». - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0705-98&p=1237448648332165.

6. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.