На рівні районів (міст) для правильної організації перепису населення і забезпечення його повноти, кожен відповідний відділ статистики складав організаційний план проведення Всеукраїнського перепису населення (далі – оргплан). Оргплани складалися по кожному району (включаючи райони у містах) та місту, яке не мало у своєму складі районів. Районний (міський) оргплан складався із таких розділів:
Для складання районного (міського) оргплану Держкомстатом України було затверджено такі форми:
Заповнені форми оргплану повинні були бути звірені з картографічним матеріалом, із квартальними списками будинків, списками сільських населених пунктів; показники форм оргплану мали бути узгоджені між собою. Результати переписного районування наносилися на схемплани міських поселень та великих сіл і карту району.
Складений оргплан погоджувався у районній держадміністрації і після цього всі його примірники разом з картографічним матеріалом (один примірник схемплану кожного міськпоселення і два примірники карти району) подавалися до територіального управління статистики на затвердження. Після затвердження один примірник оргплану та схемплани міських поселень і один примірник карти району поверталися районному (міському) відділу статистики. Другий примірник оргплану і другий примірник карти району з нанесеним на них переписним районуванням залишалися в територіальному управлінні статистики.
Перший розділ оргплану “Переписне районування” вважався основним тому що без правильного розподілу території району (міськпоселення) на переписні відділи, інструкторські та лічильні дільниці неможливо було б забезпечити повноту охоплення переписом мешканців всіх населених пунктів і будинків. Населені пункти і будинки, не включені до лічильних дільниць при переписному районуванні, могли бути пропущені і під час перепису. Переписне районування використовувалося також для визначення потреби у переписних кадрах і правильної розстановки їх по дільницях.
Ця робота проводилася начальником районного (міського) відділу статистики. Розподіл території району або міського поселення на переписні відділи, інструкторські та лічильні дільниці здійснювався на підставі згадуваних вище квартальних списків будинків, списків сільських населених пунктів, схемпланів міських поселень і великих сіл, карти району та списків лікарень, пологових будинків, санаторіїв, будинків відпочинку (крім одно-дводенних), шкіл-інтернатів, будинків-інтернатів для осіб похилого віку та інвалідів, готелів і інших подібних установ. Для проведення переписного районування рекомендувалося, перш за все, визначити територію і межі переписних відділів, потім переписні відділи розбити на лічильні дільниці, а лічильні дільниці об'єднати в інструкторські дільниці. Лічильні дільниці нумерувалися у межах інструкторської дільниці, інструкторські дільниці – у межах переписного відділу, переписні відділи – у межах району (міста). Переписні відділи, інструкторські та лічильні дільниці, що утворювалися у лікарнях, пологових будинках, санаторіях, готелях тощо, нумерувалися після основних переписних відділів, інструкторських або лічильних дільниць.
Результати переписного районування записувалися до форм 1-орг-район – 5-орг-район районного (міського) оргплану проведення Всеукраїнського перепису населення. У форми переписного районування (як у міських поселеннях, так і в сільській місцевості) не включалися ті об'єкти, де перепис проводиться за особливим порядком (перепис військовослужбовців, осіб, які перебували у місцях позбавлення волі тощо).
При визначенні районним (міським) відділом статистики числа переписних відділів, інструкторських і лічильних дільниць у міськпоселеннях потрібно було виходити із встановлених територіальним управлінням статистики по кожному міськпоселенню або по всіх міськпоселеннях району в цілому середніх норм навантаження на переписний відділ, інструкторську і лічильну дільниці. Норми навантаження на обліковців і інструкторів-контролерів повинні були бути диференційовані для кожного міськпоселення, а усередині міськпоселення – для різних частин міста або селища міського типу, в залежності від характеру забудови і величини будівель: збільшені на ділянках, де переважали великі будинки і мала місце правильна забудова, і зменшені, якщо переважали дрібні будівлі, розкидані на великій території. У цілому по міськпоселеннях району середні норми навантаження повинні були бути витримані.
Переписні відділи організовувалися в усіх міських поселеннях, населення яких складало 8 тисяч осіб і більше. У міському поселенні, де проживало менше 8 тисяч осіб, переписний відділ не створювався, а організовувалися, в залежності від чисельності населення, інструкторські або лічильні дільниці, які включалися до складу переписного відділу іншого найближчого міськпоселення або до складу переписного відділу сільської місцевості цього ж району. У міських поселеннях з чисельністю мешканців від 8 до 18 тисяч організовувався один переписний відділ. До переписного відділу включалося в середньому 8 інструкторських дільниць. У міських поселеннях з чисельністю мешканців понад 18 тисяч осіб, створювалися, два і більше переписні відділи. Переписний відділ повинен був складатися тільки з цілих кварталів (масивів). Розподіл кварталу (масиву) між переписними відділами не допускався.
У залежності від встановлених середніх норм навантаження на обліковця і характеру забудови, територія переписного відділу розбивалася на лічильні дільниці. Міська лічильна дільниця могла складатися з:
На окремі лічильні дільниці можна було ділити такі будинки, квартали (масиви), де кількість населення перевищувала максимальне навантаження на обліковця – 450 чоловік. Комплектування лічильних дільниць із частин різних кварталів (масивів), будинків не допускалося. У міських поселеннях з квартальною забудовою і забудовою окремими масивами не дозволялося також комплектування лічильних дільниць по вулицях, тому що у таких випадках могли бути пропущені будинки, які розташовані усередині кварталів (масивів) та у завулках, а наріжні будинки, які виходили на дві вулиці, могли бути враховані або двічі, або зовсім не враховані. Як виняток, комплектування лічильних дільниць по вулицях дозволялося лише у тих міських поселеннях або частинах міських поселень, які складалися з однієї вулиці або декількох паралельних вулиць.
Лічильні дільниці об'єднувалися в інструкторські дільниці. До однієї інструкторської дільниці у міських поселеннях повинно було входити в середньому 4-5 лічильних дільниць. Під час комплектування інструкторських дільниць потрібно було враховувати те, що, зазвичай, не дозволялося ділити квартал (масив) між інструкторськими дільницями. До інструкторської дільниці повинні були включатися повністю один або декілька суміжних кварталів. Розподіляти між інструкторськими дільницями можна було лише такі квартали, населення яких перевищувало максимальне навантаження на інструктора-контролера міських поселень – 2,0 тисячі осіб. Не допускалося об'єднання в одній інструкторській дільниці частин різних кварталів або частин різних вулиць.
Якщо територія міського поселення була поділена залізницею чи річкою, озером тощо, по можливості, треба було уникати включення до однієї інструкторської дільниці кварталів, які були відокремлені один від одного зазначеними об’єктами.
Якщо міській (селищній) раді були підпорядковані сільради або окремі сільські населені пункти, то на території цих сільрад або сільських населених пунктів утворювалися, в залежності від чисельності населення, інструкторські або лічильні дільниці, які включалися до складу переписних відділів або інструкторських дільниць того міського поселення, міській(селищній) раді якого були підпорядковані відповідні сільради або сільські населені пункти. Об'єднання в одній лічильній дільниці будинків міських поселень і сільських населених пунктів, а також сільських населених пунктів, які входили до складу сільрад, з сільськими населеними пунктами, які були підпорядкованими безпосередньо міським або селищним радам, заборонялося.
Дані про переписне районування міських поселень записувалися у форми 1-орг-район і 2-орг-район районного (міського) оргплану. Перед заповненням цих форм складався додаток до форми 1-орг-район "Склад інструкторської і лічильних дільниць міських поселень". Результати переписного районування наносилися на схемплани міських поселень (на плані умовними лініями позначалися межі переписних відділів, інструкторських і лічильних дільниць із зазначенням їх номерів).
При визначенні районним (міським) відділом статистики числа переписних відділів, інструкторських і лічильних дільниць по сільській місцевості треба було виходити із встановлених для району територіальним управлінням статистики середніх норм навантаження на сільський переписний відділ, інструкторську і лічильну дільниці. Для окремих частин району норми навантаження потрібно було встановити диференційовано: там, де переважали великі населені пункти, норми слід було збільшити, а в невеликих населених пунктах, віддалених один від одного на значну відстань, навантаження на переписний персонал необхідно було зменшити. В цілому середні норми навантаження, які були встановлені для сільської місцевості району, повинні були бути витримані.
Переписні відділи у сільській місцевості створювалися із цілих сільрад. В середньому до переписного відділу у сільській місцевості включалося 6 інструкторських дільниць. У районі з чисельністю сільського населення до 8 тисяч осіб створювався, як правило, один сільський переписний відділ.
До лічильної дільниці в залежності від чисельності населення могли входити:
До лічильної дільниці могла входити ціла сільрада або частина сільради. Комплектування лічильних дільниць із частин різних сільрад і частин різних населених пунктів не допускалося.
У сільських радах і селах з компактною забудовою, де чисельність населення не перевищувала 350 чоловік, як правило, утворювалася одна лічильна дільниця. Робота на такій дільниці доручалася найбільш підготовленому обліковцю, бажано з тієї ж сільської ради або села.
Населені пункти, які були адміністративно підпорядковані одній сільраді, але розташовані на території іншої сільради, на період проведення перепису повинні були бути включені до лічильних дільниць тієї сільради, на території якої вони розташовані. Після перепису всі заповнені переписні матеріали по таких населених пунктах приєднувалися до матеріалів тієї сільради, якій були підпорядковані вказані населені пункти, і всі зведення про чисельність населення повинні були бути складені таким чином, щоб у підсумках по кожній сільраді було показано все населення, яке їй підпорядковане.
Інструкторські дільниці у сільській місцевості створювалися, переважно, з однієї або декількох цілих сільрад. Якщо населення сільради перевищувало максимальне навантаження інструктора-контролера сільської місцевості (1,6 тисячі осіб), то в залежності від кількості мешканців у такій сільраді утворювалося дві і більше інструкторські дільниці. Заборонялося об'єднувати в одну інструкторську дільницю частини різних сільрад. До однієї інструкторської дільниці в сільській місцевості повинно було входити в середньому 4 лічильні дільниці.
Дані про переписне районування сільської місцевості записувалися до форм 3-орг-район і 4-орг-район районного оргплану. Перед заповненням цих форм складався додаток до форми 3-орг-район "Список дрібних населених пунктів і окремо розташованих будинків, що відносяться до основних населених пунктів". Результати переписного районування сільської місцевості наносилися на карту району і схемплани великих сіл (на плані умовними лініями позначалися межі переписних відділів, інструкторських і лічильних дільниць із зазначенням їх номерів).
В окремих випадках дозволялося утворювати змішані переписні відділи та інструкторські дільниці, тобто включати до складу переписних відділів міських поселень інструкторські або лічильні дільниці сільської місцевості. Це робилося у тих випадках, коли сільські дільниці були віддалені на значну відстань від місця розташування сільського переписного відділу, натомість знаходилися поблизу до міського поселення. До сільських переписних відділів також дозволялося в окремих випадках включати інструкторські або лічильні дільниці невеликих міських поселень, якщо їх місце розташування було значно віддалене від інших міських поселень. Включення до однієї лічильної дільниці будинків міських поселень і сільських населених пунктів заборонялося.
На інструкторські або лічильні дільниці сільської місцевості, які були включені до складу міського переписного відділу, складалася форма 3-орг-район, якій у цьому випадку надавалася назва "Склад інструкторської дільниці сільської місцевості, яка включена до складу міського переписного відділу №...", або "Склад лічильної дільниці сільської місцевості, яка включена до складу інструкторської дільниці № ...міського переписного відділу № ...". В адресній частині форми вказувалися відомості про той міський переписний відділ, до складу якого було включено сільську інструкторську або лічильну дільницю; у такому ж порядку складався додаток до форми 3-орг-район. Відповідні дані по такій інструкторській або лічильній дільниці заносилися окремим рядком до зведеної таблиці форми 4-орг-район "Переписне районування сільської місцевості" з відміткою про те, до якого міського переписного відділу включено дану інструкторську дільницю або до якої міської інструкторської дільниці і переписного відділу включено дану лічильну дільницю. Відповідна відмітка робилася також у формі 2-орг-район "Переписне районування міських поселень".
На інструкторські або лічильні дільниці міських поселень, які були включені до складу сільського переписного відділу, складалася форма 1-орг-район, якій в даному випадку надавалася назва "Склад інструкторської дільниці міських поселень, яка включена до складу сільського переписного відділу № ..." або "Склад лічильної дільниці міських поселень, яка включена до складу інструкторської дільниці №... сільського переписного відділу №...". В адресній частині форми вказувалася адреса сільського переписного відділу, до складу якого було включено міську інструкторську або лічильну дільницю. У такому ж порядку складався додаток до форми 1-орг-район. Відповідні дані по такій інструкторській (або лічильній) дільниці заносилися окремим рядком до зведеної таблиці форми 2-орг-район "Переписне районування міських поселень" з відміткою про те, до якого сільського переписного відділу включено дану інструкторську дільницю або до якої сільської інструкторської дільниці і переписного відділу включено дану лічильну дільницю. Відповідна відмітка робилася також у формі 4-орг-район "Переписне районування сільської місцевості".
Усі складені на такі інструкторські або лічильні дільниці форми переписного районування підкладалися до матеріалів того переписного відділу, до складу якого їх було включено.
Поряд зі створенням основних переписних дільниць районним (міським) відділом статистики одночасно за формою 5-орг-район розраховувалася необхідна кількість переписних дільниць у лікарнях, пологових будинках, санаторіях, будинках відпочинку (крім одно-дводенних), школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів, готелях тощо. У списках за формою 5-орг-район перелічені установи показувалися спочатку по міських поселеннях району, а потім по сільській місцевості. В кінці списків проставлялися підсумки по району.
Якщо у зазначених установах з рухомим складом населення, чисельність перебуваючих і число місць було меншим за 25, то проведення опитування респондентів в цих установах доручалося обліковцю тієї дільниці, на території якої була розташована відповідна установа. В тих установах, де чисельність перебуваючих і число місць складало понад 25, утворювалися самостійні лічильні дільниці. Середня норма навантаження на обліковця в таких установах становила 40 респондентів на день. Окрема інструкторська дільниця утворювалася в тих установах з числа перелічених, де було організовано 5 лічильних дільниць. Переписний відділ утворювався там, де було 5 інструкторських дільниць.
У формі 5-орг-район крім переліку усіх без винятку лікарень, санаторіїв та інших подібних установ, готелів тощо, вказувалися також пристосовані під готелі квартири у житлових будинках, що належали підприємствам і організаціям, які знаходилися на території району або міста, із зазначенням номерів переписних відділів, до яких вони входили. Якщо у цьому випадку утворювалася інструкторська або лічильна дільниці, то вказувалися прізвища інструктора-контролера і обліковця. Якщо у цих установах і пунктах не організовувалися самостійні переписні дільниці, то у формі 5-орг-район відмічалося, обліковцем якої основної лічильної дільниці здійснюватиметься перепис населення у кожній такій установі і пункті, а також вказувався номер основної інструкторської дільниці.
Усі лічильні, інструкторські дільниці і переписні відділи, що були утворені у лікарнях, пологових будинках, санаторіях, школах-інтернатах, готелях тощо, нумерувалися після відповідних основних переписних дільниць. Відомості про ці дільниці показувалися за підсумком у відповідних графах форми 1-орг-район, додатку до форми 1-орг-район і форми 3-орг-район, а у форми 2-орг-район і 4-орг-район дані по цих дільницях не включалися. Дані про населення, яке постійно проживало у лікарнях, санаторіях, будинках відпочинку, готелях та інших подібних установах, записувалися у формі 5-орг-район.
Якщо перепис населення у названих установах передбачалося проводити силами обліковця основної лічильної дільниці, то дані про чисельність як постійного, так і тимчасово проживаючого населення (або кількість місць в цих установах), показувалася у формі 1-орг-район і формі 3-орг-район у відповідних рядках інструкторської і лічильної дільниць, до яких входили ці установи, а також у додатку до форми 1-орг-район.
Оцінка чисельності населення, яке підлягало перепису у районі (місті), складалася з числа мешканців, вказаних у відповідних графах форми 2-орг-район, форми 4-орг-район і форми 5-орг-район. Окремо підраховувалася кількість місць у лікарнях, можливе число тимчасово проживаючих у готелях, показаних у формі 5-орг-район. Після перевірки даних квартальних списків будинків і списків сільських населених пунктів у форми оргплану (включаючи додатки до форми 1-орг-район і 3-орг-район), а також у картографічний матеріал вносилися відповідні зміни і уточнення.
Наступним кроком за здійсненням переписного районування було визначення потреби у переписних кадрах. Виходячи з цього, другий розділ районного (міського) оргплану мав назву “Комплектування переписних кадрів”.
Працівниками перепису в районі (місті) були: заступник начальника районного (міського) відділу статистики з перепису населення; завідувачі переписними відділами; помічники завідувачів переписними відділами; інструктори-контролери; обліковці.
Заступник начальника районного (міського) відділу статистики з перепису населення, а також кожен завідувач переписним відділом і його помічник, інструктор-контролер та обліковець, які мали приймати участь у підготовці і проведенні Всеукраїнського перепису населення 2001 року, персонально затверджувалися відповідно районною держадміністрацією або виконкомом міської ради за поданням начальника районного (міського) відділу статистики. Ретельному і своєчасному підбору переписних кадрів приділялася особлива увага, оскільки це – одна із вирішальних умов успішного проведення перепису.
До проведення перепису населення повинні були бути залучені особи, які могли пройти необхідну підготовку і забезпечити успішне проведення опитування. Переписні кадри комплектувалися із числа осіб, які не працювали в органах державної статистики, включаючи студентів, пенсіонерів, безробітних. Перевага надавалася тим особам, які брали участь у проведенні перепису населення 1989 року, у вибіркових обстеженнях населення з питань зайнятості та інших соціально-демографічних питань, а також членам місцевого активу, що мали досвід у роботі з населенням. Було бажано у кожній сільраді підбирати обліковців та інструкторів-контролерів з мешканців цієї ж сільради або, як виняток, із сусідньої з нею. У лікарнях, пологових будинках, школах-інтернатах, санаторіях, готелях та інших подібних установах, в яких утворювалися лічильні, інструкторські дільниці та переписні відділи, обліковці, інструктори-контролери, завідувачі переписними відділами та їх помічники призначалися адміністрацією з числа працівників цих установ за їх згодою.
Загальна кількість обліковців, яка була потрібна для проведення перепису в районі (місті), визначалася, виходячи з кількості основних лічильних дільниць і дільниць, організованих у лікарнях, пологових будниках, школах-інтернатах, санаторіях, будинках відпочинку, дитячих будинках, будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів, готелях тощо, а також оплачуваного навченого резерву обліковців. Передбачалося, що оплачуваний резерв обліковців складатиме 10% від кількості основного контингенту обліковців.
Загальна кількість інструкторів-контролерів визначалася, виходячи з кількості основних інструкторських дільниць та інструкторських дільниць, організованих у лікарнях, пологових будинках, школах-інтернатах, санаторіях, будинках відпочинку, дитячих будинках, будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів, готелях тощо, і резерву. Оплачуваний навчений резерв інструкторів-контролерів повинен був складати 2 особи на переписний відділ.
При підборі та затвердженні кандидатур завідувачів переписними відділами та їх помічників оплачуваний резерв цієї категорії тимчасового переписного персоналу не передбачався.
Під час перепису населення обліковці та інструктори-контролери із оплачуваного резерву мали знаходитися у переписних відділах або у приміщенні районного (міського) відділу статистики і виконувати роботи за дорученнями. У випадку невиходу на роботу будь-кого з обліковців або інструкторів-контролерів резервісти повинні були замінити їх. Заміна проводилася завідувачем переписного відділу або заступником начальника районного (міського) відділу статистики.
Відомості про потребу у переписних кадрах записувалися до форми 6-орг-район районного (міського) оргплану. У кінці форми, за підсумком записувалося число керівних переписних працівників і загальна чисельність переписних кадрів, яку необхідно було підібрати для проведення перепису населення в районі.
Переписні кадри, які мали здійснювати проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року, залучалися до цієї роботи як у міській, так і сільській місцевості на такі строки: обліковці – 28 робочих днів; інструктори-контролери – 38 робочих днів; завідувачі переписними відділами та їх помічники – 60 робочих днів; заступники начальників районних (міських) відділів статистики з перепису населення – 6 місяців.
Відповідно до розділу оргплану “Проведення інструктажу і перевірки знань працівників перепису” інструктаж з питань перепису населення начальників районних (міських) відділів статистики, їх заступників, завідувачів переписними відділами та їх помічників повинен був проводитися начальником територіального управління статистики і його заступником з перепису населення; інструктаж інструкторів-контролерів – начальником районного (міського) відділу статистики та його заступником з перепису населення; інструктаж обліковців – завідувачами переписними відділами та їх помічниками. Одночасно з основним контингентом інструктаж мав проходити й резерв переписних кадрів.
Строки і місця проведення інструктажу окремо для персоналу, який мав працювати у міських поселеннях і сільській місцевості, встановлювалися територіальним управліннями статистики у відповідності до календарного плану, затвердженого Держкомстатом України. Групи для навчання повинні були комплектуватися із розрахунку не більше 20-30 осіб. Інструктаж переписних кадрів обов'язково повинен був супроводжуватися пробним заповненням бланків списків проживаючих у приміщенні, переписних листів та іншої переписної документації з перевіркою набутих знань. Перевірка знань проводилася для визначення рівня готовності й загальної придатності проінструктованого персоналу до проведення перепису. Особи, щодо яких за результатами тестування з’ясовувалося, що вони не засвоїли знання та не набули необхідних навичок спілкування з респондентами, не допускалися до роботи і підлягали заміні.
Завідувачі переписними відділами та їх помічники повинні були обов'язково бути присутніми при перевірці знань інструкторів-контролерів свого переписного відділу. Кожен інструктор-контролер, в свою чергу, повинен був обов'язково бути присутнім при перевірці знань обліковців своєї інструкторської дільниці. Враховуючи це, розподіл інструкторів-контролерів і обліковців по переписних відділах та інструкторських дільницях необхідно було зробити до проведення інструктажів. План інструктажу та перевірки знань інструкторів-контролерів і обліковців складався за формою 7-орг-район оргплану.
“План проведення масово-роз'яснювальної роботи серед населення” як окремий розділ оргплану вміщував перелік заходів щодо роз'яснення населенню района (міста) мети Всеукраїнського перепису населення 2001 року, порядку й строків його проведення, а також прав, обов'язків та взаємної відповідальності громадян і тимчасового переписного персоналу та інших працівників, задіяних у роботах з перепису населення.
При складанні плану масово-роз'яснювальної роботи та його здійсненні районний (міський) відділ статистики повинен був враховувати особливості місцевих умов і проявляти ініціативу, використовуючи при цьому досвід попередніх переписів населення, а також інших масових кампаній за участю громадськості.
У плані слід було передбачити:
План масово-роз'яснювальної роботи серед населення, який заносився до форми 8-орг-район оргплану, за встановленим порядком потребував погодження з місцевими виконавчими органами.
До оргплану обов'язково додавалася “Пояснювальна записка”, в якій необхідно було надати пояснення до форм переписного районування, обґрунтування щодо встановлених норм навантаження на переписний персонал та коментарі стосовно підбору й навчання переписних кадрів, а також організації масово-роз'яснювальної роботи серед населення.
У записці слід було відобразити особливості району, що пов'язані з організацією перепису (наприклад, розподіл населених пунктів за кількістю жителів в них, основні заняття населення, характеристику засобів сполучення, відстань між населеними пунктами тощо). По кожному міському поселенню треба було показати, складається воно з одного компактного масиву чи із розкиданих дрібних масивів, зазначити відстань між ними. У пояснювальній записці вказувалося також, з яких категорій працездатного населення передбачається комплектування кадрів перепису, як планується організувати їх інструктажі, які додаткові заходи заплановані щодо проведення рекламних акцій з перепису населення.
Зведені організаційні плани проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року складалися по Автономній Республіці Крим, областях, місту Києву та Севастопольській міськраді відповідними територіальними управліннями статистики на основі затверджених ними районних (міських) оргпланів, встановлених середніх норм навантаження і контрольного числа переписних дільниць.
Територіальні управління статистики, виходячи зі встановлених Держкомстатом України норм навантаження і контрольного числа переписних дільниць, розраховували середні диференційовані норми навантаження на переписних працівників для міських поселень і сільської місцевості, встановлювали контрольне число лічильних, інструкторських дільниць та переписних відділів, а також терміни подання оргпланів на затвердження і доводили цю інформацію до відома начальників районних (міських) відділів статистики.
При затвердженні оргпланів по районах (містах) територіальні управління статистики ретельно перевіряли правильність їх складання відповідно до затвердженого інструментарію, повноту включення до оргплану всіх населених пунктів, лікарень, санаторіїв, готелів і т.ін., оцінку чисельності населення, закладену в оргплані району (міста), а також з'ясовували, чи немає відхилень від повідомлених ними районним (міським) відділам статистики середніх норм навантаження на переписних працівників та контрольного числа переписних дільниць.
Зведені оргплани по Автономній Республіці Крим, областях, місту Києву та Севастопольській міськраді складалися із таких розділів:
У зведеній формі 1-орг за всіма розділами показувалися дані в цілому по вказаних вище регіонах: загальне число міських поселень і адміністративних районів (без районів у містах), загальне число сільських населених пунктів, включаючи ті, що не мали населення, але які обліковець повинен був відвідати під час перепису, а також число дрібних населених пунктів і окремо розташованих будинків. У цій формі вказувалося також загальне число переписних дільниць (міських, сільських та змішаних), створених на території Автономної Республіки Крим, областей, у місті Києві та Севастопольській міськраді.
Результати переписного районування міських поселень записувалися до форми 2-орг по кожному міському поселенню окремо на підставі форми 2-орг-район районного оргплану. У алфавітному порядку вказувалися спочатку міста республіканського і обласного значення, потім міста районного значення, потім селища міського типу. Крім того, записувалося число всіх міських переписних відділів та інструкторських дільниць, включаючи змішані з переважаючою чисельністю міського населення, а також зазначалося число лічильних дільниць, організованих у кожному міському поселенні. Число сільських інструкторських та лічильних дільниць, які були включені до складу міських переписних відділів, у формі 2-орг не вказувалося. Ці дільниці повинні були бути вказані у формі 3-орг "Переписне районування сільської місцевості". Якщо до міського переписного відділу входило декілька міських поселень, то у формі 2-орг кожне міське поселення записувалося окремим рядком, а потім записувався підсумок по переписному відділу.
Результати переписного районування сільської місцевості записувалися до форми 3-орг на основі даних форми 4-орг-район районного оргплану. У алфавітному порядку перераховувалися всі адміністративні райони та міськради міст республіканського і обласного значення, які мали сільське населення. Записувалося також число сільських населених пунктів. Населені пункти без населення до цієї графи не включалися, а показувалися у виносці підсумкового показника "Крім того, ... пунктів без населення". Вказувалося число всіх сільських переписних відділів та інструкторських дільниць, включаючи змішані з переважаючою чисельністю сільського населення. Міські інструкторські та лічильні дільниці, які були включені до складу сільського переписного відділу, у форму 3-орг не записувалися. Ці дільниці повинні були бути записані у форму 2-орг "Переписне районування міських поселень".
У формі 4-орг записувалося число переписних дільниць, які були створені в лікарнях, санаторіях, готелях і т.ін. Ця форма заповнювалася на основі форми 5-орг-район районного оргплану. Повний перелік міських (селищних) рад, міст, селищ міського типу та адміністративних районів надавався, як і у формах 2-орг і 3-орг. При цьому всі дані показувалися окремо по міських поселеннях, по сільській місцевості та в цілому по Автономній Республіці Крим, областях, місту Києву та Севастопольській міськраді.
У формі 5-орг надавався розрахунок потреби в переписних кадрах (включаючи резерв). Наводився повний перелік міськрад, міст республіканського і обласного значення та адміністративних районів. При цьому дані теж показувалися окремо по міських поселеннях, сільській місцевості та в цілому по Автономній Республіці Крим, областях, місту Києву та Севастопольській міськраді.
За формою 6-орг складався календарний план підготовки керівних переписних кадрів – начальників районних (міських) відділів статистики і їх заступників, завідувачів переписними відділами та їх помічників.
План масово-роз'яснювальної роботи (форма 7-орг) містив усі необхідні заходи з роз'яснення населенню Автономної Республіки Крим, кожної області, міста Києва та Севастопольської міськради значення перепису населення та порядку його проведення.
У пояснювальній записці до оргплану по Автономній Республіці Крим, областях, місту Києву та Севастопольській міськраді надавалося обґрунтування середніх норм навантаження по тих міських поселеннях та районах, по яких мали місце суттєві відхилення від норм навантаження, встановлених для регіону в цілому, а також пояснення щодо розподілу переписних кадрів. У пояснювальній записці необхідно було також вказати по групах однорідних районів природні умови, основні заняття населення, характер розміщення населення, навести характеристику шляхів сполучення і засобів зв'язку району. Якщо у регіоні були населені пункти чи райони, де організація і проведення перепису мали особливі труднощі, потрібно було вказати, які додаткові підготовчі заходи передбачається вжити в цих пунктах для забезпечення належного проведення перепису і обґрунтувати навантаження на обліковців та інструкторів-контролерів. У записці потрібно було також зазначити категорії працівників, з яких у подальшому комплектуватимуться кадри перепису.
Зведені оргплани складалися територіальними управліннями статистики в двох примірниках, один з яких після погодження з місцевими керівними органами надсилався до Держкомстату України в установлені ним строки. На підставі оргпланів, поданих територіальними органами статистики, у подальшому розроблявся оргплан проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року по країні в цілому.