Історичне минуле багатьох держав демонструє нам різні моделі армій, які суттєво різняться поміж собою і мають кожна свої особливості. Відповідно до географічного положення, менталітету громадян, традицій, кількості населення та рівня його життя і багатьох інших чинників кожна держава формує військо відповідно до своєї специфіки. Причому, структура військ може бути настільки унікальною, що подекуди може здаватися ледь не банальною чи неадекватною до реалій і загроз сьогодення.

Аби краще зрозуміти особливості різних армій та спробувати дати відповідь на питання: «Яку військову модель наслідувати Україні (чи будувати власну)?», розглянемо кілька варіантів моделей, цілі, які ставлять держави перед власними арміями і здатність поставлені цілі виконувати.

Естонський вихід з положення

Чисельність населення Естонії складає близько 1,3 млн. чоловік. Збройні сили, які в цій країні називаються Силами оборони Естонії, відповідно до розпорядження уряду від 4 грудня 2008 року, затверджені кількістю до 8500 військовослужбовців. Вони діляться на Сухопутні війська, чисельність яких 4500 чоловік, військово-морські сили – 335 чоловік, військово-повітряні сили – 195 чоловік. Здавалося б, на перший погляд, така кількість військовиків замала для виконання завдань. Однак, естонці знайшли оптимальний варіант вирішення проблеми чисельності людей, які залучатимуться до військових дій під час війни – Союз оборони Естонії, естонською – «Кайтселіт», який формує Територіальну оборону Естонії.  

«Кайтселіт» – особливе добровільне воєнізоване формування, створене  у 1918-му році для партизанської війни проти німецьких військ. 28 квітня 1992 року уряд прийняв постанову, відповідно до якої Союз оборони включено до Оборонних сил Естонської республіки (ОСЕР). Керівництво отримало військові звання Естонії і права офіцерів регулярної армії.  Командира та начальника штабу призначає уряд відповідно до пропозиції керівника головного штабу ОСЕР. Формування фінансується з коштів, передбачених на державну оборону. Загальна чисельність Союзу оборони досягає 20 тис. чоловік. Щодо умов служби, то вони не обтяжливі, оскільки в середньому учасник сил самооборони проводить на військових зборах в лісах Естонії тільки 8 днів. Головне завдання – навчитися азів партизанської війни.

Варто зауважити, що головний спосіб оповіщення бійців сил самооборони – мобільний зв’язок. На сьогодні мобільний телефон є в кожного учасника «Кайтселіт». Після бойового сигналу вже через дві години сформуються перші міські батальйони, а за добу десять тисяч бійців займуть оборону стратегічних об’єктів або вступлять в бій.

Ще однією особливістю для Естонії є резервісти, котрих в країні понад 100 тис. чоловік. Хоча недоліком можна без перебільшення назвати те, що нормативно-правова база стосовно резервістів в Естонії ще не відпрацьована на належному рівні, тому процес підготовки фахівців у резерві значно ускладнюється. Також керівники оборонного відомства висловлюють побоювання щодо російськомовних резервістів, адже відносини між Естонією та Росією останніми роками сильно «охололи».

В Німеччині – комбінований бундесвер 

Бундесвер був створений 7 липня 1955 року. В цей день почало функціонувати міністерство оборони ФРН. Сама назва «бундесвер» з’явилась у 1956 році. Німеччина – одна з небагатьох країн-членів НАТО, яка має комбінований тип Збройних сил, а саме: більш як третину всіх військовослужбовців становлять строковики дев’ятимісячного терміну служби. Рекрути – так називають людей, які призиваються в бундесвер вперше. Молодого бійця призивають на службу після виповнення повних 19 років. Призивний вік – до 25 років, однак є випадки, передбачені законом, коли на службу призивають у 28–32 роки. Чисельність строковиків бундесверу коливається в межах 60–80 тис. військовослужбовців. Приблизно третина з них після завершення строку служби виявляють бажання залишитись на надстрокову, до 23 місяців. Такі військовики вже вважаються призовниками-добровольцями. Їхня загальна кількість – понад 100 тис. чоловік. Поряд із цим, в бундесвері також проходять службу військовослужбовці-контрактники, термін вислуги яких вже складає від 2 до 12 років, та кадрові військові, загальною чисельністю 250 тис. чоловік.

Проблемою для бундесверу є зменшення кількості призовників та збільшення таких, що вибирають альтернативну службу – яка складає 10 місяців. Керівництво країни наголошує на тому, що не буде робити законодавчу базу жорсткішою, а акцентуватиме увагу на пропаганді та розвитку бундесверу. До 2010 року бундесвер має скоротитися до 325 тис. чоловік проти 500 тис. у часи холодної війни. Незважаючи на це, сьогодні бундесвер є найбільш боєздатною армією Європи, а за фінансуванням –  входить до десятки найбільш фінансованих армій світу.

Ватикан обирає швейцарців

Вже не перше століття до охорони держави Ватикан набирають винятково швейцарців. І саме Швейцарська гвардія після реформи 1970 року залишилась єдиним видом збройних сил Ватикану. Чому? Важливу роль у прийнятті рішення відіграв історичний подвиг швейцарців – їм завдячує папа Климент VII. Захищаючи його, 6 травня 1527 року під час захоплення і розграфлення Риму, віддали життя 147 гвардійців. Споконвіку вони вважалися найкращими солдатами в Європі. До 1970 року існувало чотири види збройних сил: Дворянська, Палатинська, Папська та Швейцарська гвардії, але  Папа Павло VI з метою підтримки миротворчого характеру Римо-католицької церкви скоротив три з цих гвардій.

Сьогодні гвардія Ватикану налічує 110 чоловік. Комплектується традиційно швейцарцями, до котрих, до того ж, запроваджено доволі жорсткі вимоги: всі вони повинні бути католиками, мати середню освіту і пройти обов’язкову для всіх швейцарських чоловіків чотиримісячну службу в армії. Вік новобранців – від 19 до 30 років. Мінімальний термін служби – 2 роки, максимальний – 20 років. Зріст гвардійців не повинен бути нижчим, ніж 174 см, їм заборонено носити вуса, бороду і довге волосся. Цікавий факт: до гвардії приймають тільки холостяків. Одружитися вони можуть тільки за спеціальним дозволом, що видається тим, хто відслужив більше трьох років і має звання капрала, причому і їх наречені неодмінно повинні дотримуватися католицького віросповідання. Місячне утримання невелике – близько 1000 євро.

Сьогодні швейцарська гвардія – це вже свого роду символ Ватикану. Для багатьох туристів один з пунктиків подорожі до Ватикану – побачити та сфотографуватися з охороною папи. 

У Молдові можна офіційно «відкосити»

Після розпаду Радянського союзу Молдова створила власну армію. Офіційно – 3 вересня 1991 року, саме тоді вийшов Указ президента «Про утворення Збройних сил». Сьогодні їх чисельність – близько 7 тис. військовослужбовців. Тільки от питання: «Чи виконують вони своє головне призначення, для чого вони взагалі потрібні, і з ким вони збираються воювати?» – актуальні досі. Сам президент республіки Молдова Володимир Воронін наголошував, що у своєму нинішньому вигляді армія Молдови та Придністров’я «абсолютно марні». Зокрема, Молдова за конституцією є нейтральною державою, а тому воювати ні з ким і ніколи не буде. Процедура зміни конституції, якщо до влади прийдуть опоненти комуністів, настільки складна, що практично нездійсненна, – упевнений Воронін. А раз воювати нема з ким, то навіщо потрібна армія? Це – «формальний атрибут державності, такий саме, як, наприклад, національна валюта, герб або гімн», повідомляє ІА «Новини Молдова».  Ну є, то нехай собі буде. Цікавим є факт, що від служби в армії Молдови можна офіційно відкупитися. У цьому є свої плюси – гроші-то йтимуть не в кишеню корумпованому якомусь комісару, а державі. Яким чином? Все просто: потрібно записатися в пацифісти.

Є офіційна контора, називається – «Пацифізм без кордонів». Там все розповідають і пояснюють. Вступаєш до організації – і тобі забороняється користуватися зброєю. Пістолетами, автоматами, рушницями, гранатами та ін. Не потрібно перейматися, усі необхідні папери підготують, проінструктують. Коштує така послуга – 200 лей (10 лей : 1долар). Ставши пацифістом, ви отримуєте право пройти цивільну або альтернативну службу. Проходячи альтернативну, ти повинен відраховувати 25 % від своєї законної заробітної платні кожен місяць. Ключове слово – «законної». Для людей, що дуже люблять економити, це вихід. Офіційно заробляти кількасот лей при реальній зарплаті у кілька тисяч.

 Перед проходженням альтернативки попросять: довідку з офіційною роботи, копію робочого контракту, 4 фотографії 3 * 4, копію паспорта, приписне свідоцтво. А потім кожного місяця необхідно відраховувати 25 % від зарплати (відразу заплатити не можна). Рік служби мине непомітно. 

Жінки у війську? Це – Ізраїль.

Останнім часом гендерна політика багатьох країн призвела до того, що жінки стали рівними у правах з чоловіками практично в усіх відношеннях. Справа дійшла й до армії. Коли мова заходить про сучасних амазонок, одразу ж згадується Ізраїль. Ця країна змушена призивати на службу жінок, оскільки іншого виходу просто не має. Навколо Ізраїлю – багатомільйонний мусульманський світ, із яким у народу, обраного Богом, споконвіків  неприязні стосунки.

Можна багато дискутувати про реформу армії, пошук найкращого варіанту, про перехід її тільки на контрактну основу, професіоналізацію, забезпечення кращими зразками озброєння та військової техніки і таке інше. Тільки до чого все це? Вже є Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки, яка передбачає усі ці перетворення. Мета – створення сучасної, оптимальної, високомобільної, забезпеченої, професійної армії. Але сенс? На виході маємо: недофінансування Держпрограми в розмірі близько 7 млрд. грн. У військовому бюджеті на 2009 рік вистачить коштів лише на виплату грошового забезпечення, сплати комунальних послуг та на харчування строковикам. Вже піднімається питання про вивід українських миротворчих контингентів через брак коштів на їх утримання. Тож про які реформи може йти мова? Немає коштів на бойову підготовку. Відсутність останньої призводить до зниження рівня бойової готовності та професіоналізму Збройних Сил з одного боку та зниження рівня дисципліни з іншого. Тому і виникають нюанси військової служби, коли люди не мають чим зайнятись. Одразу – десятки незрозумілих перевірок та інспекцій, сотні команд з переливання з пустого в порожнє.