// Фото vulik.livejournal.com

Версія для друку     Коментарі  [ 27 ]

17.02.2009 _  Аніта Чуприн, Polska Times

Таємне життя священників

Священик  Войтек  робить покупки в Auchan: декілька пляшок французького вина, коньяк, сири, маслини, виноград.

- То не на романтичний вечір з жінкою, - моргає, вказуючи на  пакети. - То на вечерю з єпископом. Приходський священик мене просив дещо придбати.

Ми зустрічаємося в бістро в супермаркеті. Священик знає, що я хочу писати репортаж про чоловіків в сутанах, які живуть з жінками, а водночас служать Церкві. Відразу пропонує, щоб ми зверталися між собою на "ти".

Високий, огрядний брюнет в джинсах. Долоні має широкі, кутасті, кругле лице, гострий погляд. Проживає на Помор'ї. Тридцятирічний, вживає молодіжну мову: "доганяєш", "розслабся". Часто говорить також "кузьва", а секс з жінкою називає "траханням". Але то віднедавна. Раніше було інакше.

Закохався п'ять років тому. Вона була студенткою.

-  Я абсолютно з'їхав з глузду через неї, - розповідає. Хотів відмовитися від священства. Розмовляв з приходським священиком, був в єпископа. Почув: "Тільки не це. Ти одержиш час на роздуми. Офіційно ми відрядимо тебе на навчання".

Неофіційно - і його керівництво про це знало - жив з жінкою в житлі, яке купив на її прізвище.

Говорить, що купив їй також автомобіль. Протягом трьох років вели спільне господарство в будинку. Вона закінчила навчання і одного дня сказала йому, що пориває з ним.

- Я інвестував в неї гроші, почуття, все. Повернувся до садиби священика голий як турецький святий, - розповідає.

Бог целібату не вимагає
Професор Юзеф Баняк з Відділу Теології Університету ім. Адама Міцкевича в Познані, соціолог релігії, для своїх досліджень провів з священиками понад 800 інтерв'ю про їх  приховане сексуальне життя.

З цих інтерв'ю випливає, що для начальників Костелу найважливіше є одне: щоб священик не відмовився від священства та не хотів одружуватися.

- Говорять: "Як ти хочеш, то владнай ці справи потихеньку. Не відходь, ми тобі допоможемо", - розповідає Юзеф Баняк.

Священиків, які наважуються на шлюб з жінкою, костельні ієрархи трактують як зрадників. Бо розгубилися. Посміли виступити проти символу святості інституції. Підходять до питання так, як за часів середньовіччя. З тією лише різницею, що остаточно  залишаються позаду з таким мисленням.

- Сьогодні парафіяни не роблять скандалу з того, що священик живе з жінкою, - говорить професор Баняк. - Якщо він добре виконує костельні обов'язки і чесний по відношенню до пастви, вміють бути поблажливі. Дорікають священикам головним чином за матеріалізм, дурість і хамство.

Тим часом вже 54 % священиків хотіло б засновувати сім'ї. 52 % переживає кризу, пов'язану зі священицькою тотожністю. Одна третя обдумує відхід з костелу. Головним приводом є целібат.

- Целібат - то заборона подружжя і присяга самітності, - точно визначає професор Баняк. - Але  це  не означає  відсутність сексу. Священик не може мати дружини, але це не означає, що не має жінок. Якби однак одружився - був би викинутий з Костелу.

На думку Баняка, Бог не вимагає целібату. Вимагає її інституція Костелу. Щоб його  структура була цілісна, нічим не порушена, а священики слухняні.

- Молоді семінаристи все частіше оспорюють факт обітниці покори, - продовжує професор. Отже, про таємні перелюби ієрархи часто нічого вже не говорять. Священики, з якими розмовляю, жаліють про одне: що не могли бути легальними чоловіками для своїх жінок (12 % визнало, що знаходяться  в постійних зв'язках). Погодилися з тим, що ламають заповідь: "Не чини перелюбу".

Але якби відійшли з Церкви, було б ще гірше. Важко опинитися їм в нормальному житті.  А тому майже 80 % тих, які позбулися сутани, говорить, що якби могли, повернулися б до Костелу. Роздерті на частини: там не уміють жити без жінок, бракує їм кохання, близькості другої людини. У світському світі також терплять: бракує їм відчуття безпеки, мають відчуття зради, сумують за Богом.

Єдиним діючим священиком, який погодився розмовляти відверто про своє сексуальне життя, є священик Войтек.

Важко його однак визнати представником всього середовища, бо коли більшість говорить про потребу сімейного тепла і тривалого зв'язку, він вважає інакше.

- Коли я повернувся на парафію, охопила мене сексуальна лихоманка. Одна, друга, третя жінка. Ти не маєш поняття, скільки жінок хоче спробувати сексу зі священиком. Але мене не цікавили парафіянки.

Фото padrecoraje2004.galeon.com

Професор Баняк зауважує, що усе більше священиків користується інтернетом  з цією  конкретною метою.

- Костельна влада не розуміє, що так робиться: священик входить на чати, не мусить шукати жінку в парафії, легше йому приховати романс. Має автомобіль, багато часу і гроші. Між сьогоднішніми молодими священиками та їх начальниками панує прірва.

"Klecha"("Клеха") шукає коханку

Перевіряю, як то є з священиками на чаті. Я клікаю "Klechа-41". Представляється як священик Збишек. Цифри біля імені означають вік. Вже 15 років проживає в Словаччині. Шукає коханку. Раз на два місяці їде в Польщу, проживає в Тримісті (Гданськ, Сопот, Гдиня), тоді міг би і зустрічатися. Священик Збишек має, як описує, 176 см росту, важить 100 кг, має карі очі і є брюнетом.

- Мав жінку, залишила мене, - пише. - Може тому, що в мені нема нічого особливого.

Коли я повідомляю, що є журналісткою - відключається.

Наступний в списку відвідувачів - "Податливий Священик". Проживає у Вроцлаві, має 35 років, 181 см росту, важить 80 кілограмів.

- Я красивий, як кінематографічний коханець. - пише. - Шукаю зрілу жінку, 40-50 років.

- Що ти думаєш про целібат? - я питаю. У відповідь висилає усміхнене личко: - Секс-зустрічі не протирічать целібату. Я мрію про цілування стоп.

Цього разу я відключаюся.

- "Священик спокусить заміжню жінку" - наступне оголошення.

- А потім піде відправляти месу? - задаю провокаційне питання.  Відповідає мені цитатою з Кортасара: - "А по виконанню цього всього вмивається,  посипає руки тальком і знов стає тим, ким не є насправді".

Як чоловік і не чоловік

У віртуальному світі вони відважні. У реальному навіть ті, про яких я знаю, що мають дітей і постійні зв'язки, не хочуть розмовляти, навіть анонімно.

- Мені вдалося витягнути їх на довірливу розмову тільки тому, що сам я є священиком - говорить священик Петро Дзедзей, автор книжки "Покинуті сутани". Має 40 років, проживає в Щеціні. Провів понад сотню розмов з колишніми священиками, у віці від 30 до 80 років. У книжці з'явилося 26 анонімних інтерв'ю.

- Також не хотіли розмовляти, в паніці відкладали слухавки. Але я мав адресу, їхав,  стукав у двері. Говорили, що коли б не я був священиком, ніколи в житті б не відкрилися.

Співбесідниками священика Дзедзея були ті, які для жінки наважилися на відхід зі  священства. Книжка вийшла в 2007 році. Однак сьогодні священики щораз рідше думають про те, щоб залишити сутани для жінки. По-перше надто багато мають до втрати, по-друге призвичаїлися до такого подвійного життя.

- Молоді мають ще час, щоб щось осягнути, змінити професію, навчитися жити в суспільстві. А старі куди мають іти? Хіба тільки під міст, - говорить священик Дзедзей.

Священик Войтек: "Колеги, які мають жінок і дітей, не мають намірів відмовлятися від священства. Перейшли над цим до порядку денного. Ми розмовляємо про секс між собою, бо певних речей не вдасться приховати".

Перераховує:

- Священик А. проживає в  Іркутську. Живе з росіянкою, має дитину. Священик B. набешкетував в Мексиці, повернувся, але облишив там двійко дітей. Священик C. є військовим капеланом і батьком підлітка. Священик Д. працював в курії, але після конфлікту з начальником одержав пайок до страшної глушини - ледве 300 душ. Цвіте і пахне там 15 років, проживає з жінкою, також має доньку.

А священик Вінчеслав Л., колишній приходський священик парафії в Яніках? Скільки галасу було навколо нього, коли його молода коханка, Едита Л., народила донечку. А священик, переляканий, ще просив лікарку, щоб "щось зробила, щоб дитина не жила". Швиденько курія  вислала його у відрядження з Янікова. Куди? Того керівництво не хотіло повідомляти.

Коли справа  притихла, священик знов регулярно відвідує коханку і дитину, вважає їх своїми. Однак у батьківстві не зізнається. 16 січня цього року до суду надійшов позов про встановлення, чи священик Вінчеслав є батьком дитини. Йдеться про проведення аналізу ДНК. Не визначено ще терміну слухань. Якщо батьківство буде доведене, прокуратура звернеться з приводу признання дівчинці 350 злотих аліментів місячно.

- Так, насправді, з них ані чоловіки, ані батьки, ані коханці, ані священики. Таке не-відомо-що, - підсумовує священик Войтек.

Вільна американка

Дзвоню до священика А. до Іркутська. Наводжу результати найновіших досліджень професора Баняка. Священик А. ними обурений:

- Ніхто священиків не змушує до того, щоб були священиками, - кричить.

- Я невипадково дзвоню саме до вас, щоб про це поговорити, - говорю. - Бо я дізналася, що ви також живете з жінкою і маєте з нею дитину.

Фото Polska Times

Я дзвоню до священика B., який "набешкетував" в Мексиці. Має 43 роки, є віце-директором одного з монастирських  будинків.

- Я  за целібат, - заявляє. - Але я хотів би, щоб був вільний вибір: хай ті, що хочуть вибирати неодружений стан, присягають целібат, а ті, які хочуть мати дружин і сім'ї - також могли бути священиками. Нещодавно приїхав до мене колега з сусідньої парафії. З жінкою. Вона - пані доктор. Вільні відносини. Тільки секс, алкоголь, виїзди на відпочинок, розваги. Подружжя? По що? Чоловік плюс дружина дорівнює проблеми. Така вільна американка зручніша.

Тему своїх  пригод  з жінками обминає: "Спочатку і перш за все я є чоловіком, потім священиком. Я на свою тему чув багато пліток. Моя невдача в тому що я подобаюся жінкам. Звідти ці плітки. З тією лише різницею, що є багато жінок, які попросту хочуть мати дітей з священиками. Сам я мав такі пропозиції. А я не уявляю собі торкатися жінки, якої я не кохаю".

А що з дітьми?

- Раз я був на говіннях в одній з парафії в Бартошицях. На зустрічі з молоддю я поцікавився хлопця: Ким є твій тато? "Священиком", - відповіла дитина. У цій парафії було п'ятеро дітей священиків. Багаті єпархії мають аліментний фонд. Бідніші (якщо священик "залетів" але в костелі веде себе добре) висилають його на хорошу парафію і сам платить аліменти. Але офіційно ніхто вам того не скаже. Курія виходить з передумови, що як священик любить бабів (висловлювання оригінальне), то ще є добре. Гірше, коли любить чоловіків.

Професор Баняк  визнає, що з дослідженнями гомосексуалістів серед священиків ще важче. Це більше табу, ніж факт, що священик займається сексом з господинею в будинку священика. Особливо після того, як Папа римський сказав, щоб до семінарій не допускали гомосексуалістів.

"Передбачається, що одна третина священиків - геї. З тим, що великий відсоток молодих семінаристів набирає гомосексуальних ознак лише в семінарії", - каже професор Баняк.

Дослідження професора Баняка дратують Церкву: - Єпископ Пєронек на мої попередні дослідження з 2001 року говорив: "Є до д...". І додавав: "Для чого порушувати такі справи, то внутрішня справа костелу". Вчора я одержав мейл від якоїсь віруючої католички: "Я бажаю вам і всій  вашій сім'ї, що б ви захворіли на рак. За те, що розбиваєте католицький  костел в Польщі".

Коли професор Баняк зробив дослідження серед колишніх священиків на тему їх кризи віри і приводів  виходу з костелу, багато осіб старалося  змаргіналізувати їх значення.

- Один з єпископів махнув рукою звисока: "Для чого професор займається "колишніми?" - розповідає.

"Колишнім", тобто священиком, який вирішився легально утворити сім'ю є Юзеф  Стрежиньскі з Лісової Підкови. Чи щасливий?

- Як то в житті, - сміється. Як кожен семінарист, перед прийняттям священицьких висвячувань, склав декларацію життя в целібаті.

- Це довічне зобов'язання, що я буду цього дотримуватися до останнього дихання, - говорить з легкими насмішками. - А цього гарантувати не можна. Я не знав свого майбутнього, своїх можливостей і потреб. Коли я полюбив жінку, я не хотів бути дволичним. Я думав: чи я повинен усе життя жаліти про це, що я відмовляюся від кохання? І вішати людям лапшу на вуха з амвона? Я поставив все на одну карту. Попросив єпископа про звільнення з целібату.

Церква підмітає під килим

Принципом костелу є те, щоб про певні речі, які трапляються, загалом не говорити. Так, немовби їх  взагалі не було.

- Скажу дипломатично: після появи моєї книжки "Покинуті сутани", мої зверхники не були задоволені, - говорить священик Петро Дзедзей.

Священик Юзеф втратив право на житло в садибі священика, одержувати фінансові винагороди, єпископ відмінив йому так звану канонічну місію.

- Означає це, що в  костелі працювати вже не міг. Весь час я є священиком, але священицьких функцій виконувати мені не дозволено.

- На Заході інакше. Там є мало священиків, отже беруть також тих, які знаходяться в  шлюбах. Мене американський єпископ тягнув на західне побережжя США. Може, коли б я не мав дітей, легше було б прийняти рішення про еміграцію, - додає.

Юзеф Стрежиньскі вирішив допомагати священикам і їх сім'ям. Заклав інтернетівський портал: Об'єднання Одружених Священиків і Їх Сімей. Це єдине місце в мережі, де священики можуть знайти пораду, підтримку і допомогу в пошуку роботи після  цього, як  позбудуться  сутани.

- Однак більш беруть його в облогу жінки, які живуть з священиками, знаходяться на роздоріжжі, бо весь час важко їм вирішитися на легальне подружжя. Їм також стараємося  порадити. Ієрархи церкви замовчують тему та існування цього порталу.

- Умивають руки, - говорить колишній священик. - Життя священика з жінкою то наступна із справ, захованих під килим в надії, що перемелеться, що затихне. А я говорю: не затихне

Тільки чи костел це почує? Варто навести результати досліджень, які професор Баняк  зробив серед гімназистів. Одним із запитань було: чи ти хотів би лишитися священиком або монашкою? З 319 хлопців тільки шестеро визнало, що мало такі думки в дошкільному закладі. На 600 дівчаток жодна навіть і не думала про монаше життя.

Автор статті у виданні Polska Times Аніта Чуприн ( у співпраці з Альдоною Мінорчик-Ціхи), переклад статті з мови оригіналу - Марія Якубович