Дивіться тут:

http://www.kremp.com.ua/photo_albums/view/12

Стаття із журналу "Puzzle"
Перший номер нового глянцевого журналу міні формату "Пазл" (1 квітня, 2008)
Презентація кліпу на пісню "Зламай мене навпіл"
4 фотографії


«КРЕМП» планують запустити новий кліп на EnterMusic

Сьогодні вже недоречно дивуватися дівчині з гітарою, чим завдячуємо піонеркам Франсуа Гарді, Шеріл Кроу, Шакірі... Потрапити на сцену стало просто, а от вижити там - трохи складніше. Прогресуючий гурт 'Кремп» з нагоди презентації свого кліпу розповідає про свій світ, де, до речі; фронтменом є дівчина з гітарою.

Яка подія вважається стартом гурту «Кремп»?
Ліля: Перший раз це було, здається, 2004 року. Ми пішли на студію порепетирувати, але то було так, десь може раз на два тижні. Думаю, з того часу й почалась історія гурту. Паша: Для мене «Кремп» стартував вже тоді, коли ми з Лілею зустрілись у нашого викладача гри на гітарі.
Вас можна назвати гуртом «прориваємось самі». Чи не було бажання віддати себе в руки продюсера?
Л.: Так, бажання було і це досить логічно. Після «Червоної Рути», першої та другої, були пропозиції. До нас підходили й давали свої візитки, тому все ще попереду. Це звичний сценарій в розвитку будь-якого гурту.
Кого ви вважаєте своїм конкурентом на рівні серед чернівецьких?
Л.: На чернівецькій сцені є багато хороших гуртів, які спроможні пробитися, в яких, дійсно, є потенціал. Ми товаришуємо, тому це скоріше велика тусовка, ніж конкуренція.
На виступах що переважає: навики чи емоції?
Вадім: Емоції - це багатство кожного, а якщо не вмієш грати, то емоції не врятують, бо думаєш тільки про те, де пальцем натиснути. Тоді екмоція тут одна - аби не «лажанути». Слід віддатися музиці, щоб слухач реагував на музику так, як це задумав музикант. Л.: Коли почуваєшся невпевнено на сцені, то ніяких емоцій не може бути, мається на увазі адреналін. Треба розчинитися повністю.
Опишіть ваші 5 хвилин перед виступом.
Л.: Це в залежності перед яким виступом. От, наприклад, на фіналі «Перлини Сезону» в Києві мене трусило й носило.
В.: Я на «Червоній Руті» трохи переживав, бо коли стояв за сценою, то думав тільки про те, щоб все в мене вийшло. Та коли цих 5 хвилин минають, то адреналін перебиває тривогу.
Для яких декорацій ви створюєте музику?
Антон: Нашу музику я бачу для сцен і живого звучання.
В.: Це музика для незалежних людей, в першу чергу.
Л.: Так, по стилю ми наближаємося до Indie музики.
П.: Музика «Кремп» має два прояви: виступи й репетиції. На репетиціях ми граєм іноді таке, чого не почуєш на сцені. Кількахвилинний експромт може бути вартий кількох пісень...
Ліля, ти, як автор текстів, чимось керуєшся, коли пишеш?
Л.: Я над цим не задумуюся ніколи, а просто римую емоції, що вириваються з мене в ту чи іншу хвилину. Я не орієнтуюся на конкретного слухача Моя творчість сама знаходить аудієнта.
Яка перед вами вершина? Популярність?
В.: Ні. Кайф, подарований нашою музикою людям - це моя вершина. П.: Я хочу сказати, що навіть якщо ми станемо відомими, то всі будуть бачити тільки оболонку. А гурт - це ціле життя, історія, мікросвіт. Головне залишитись разом.
Л.: Так, нарешті вже в гурті відчувається цілісність. Прийшов Антон, і це наче той один елемент, якого не вистачало для активації системи. Коли ми грали з Сашею, то не було рідності духу, тієї синхронності гурту.
Які відчуття під час і після зйомки вашого першого кліпу?
Л.: Перед кліпом було трохи висадно, бо я, в принципі, не відчувала, що з цього щось вийде. Ну який може бути кліп на такій апаратурі, з таким бюджетом! Та ще й зі світовим брендом трохи промахнулися, бо задум режисера Григорія Когоса вимагав жерстяні банки, а про те, що на них написано, подумали в останню чергу. Доведеться замальовувати. П.: Цікаво було. Тепер у нас в цій справі додався досвід і хочеться прогресу.
В.: Павло і я першими побачили відзняту роботу. Якесь невизначене враження було. Ми не знали чи це добре, чи погано.
Принцип вдалого кліпу - не повторювати сюжет пісні. То як гадаєте, у вас це вийшло?
В.: Та-а-ак! Двозначність привертає увагу.
Л.: Саме так і вийшло, бо всі переглядають кліп і дивуються, що ж тут спільного з піснею й знову прокручують пісню.
Який бар'єр шоубізу може стати фатальним для молодого гурту?
Л.: Фінанси, бо без засобів нічого не запишеш. Відтак і продовження не буде.
В: Необхідно знайти себе в музиці, бо навіть коли маєш якісні записи і все-все. то невідчуття себе на всій цій «кухні» стає очевидним для професіоналів - і ти в програші. А.: Відносини в гурті.
Останнє стало наріжним каменем в колективі «Ірвін».
П.: «Ірвіни» - талановиті хлопці і дуже близькі нам люди. Думаю, вони недооцінили себе своєчасно. Л.: Я знала, що так буде, бо на чужому горі щастя не збудуєш. Якщо драмер Макарчук пішов від нас до них. то неважко було передбачити їх долю В.: Група кріпиться не тільки успіхами, а й сварками. проблемами. «Пластиліном» колективу має бути вирішення конфліктів «Ірвіни» йшли тихою стежкою й сильно не переймались. Прийти й пограти на репетиції це добре, але
пересваритись і перемиритись 5 разів протягом цієї репитиції - ще краще.
Що в перспективі 2008 року?
Л.: Плануємо записати хоча б демоальбом. випустити його, зняти ще один кліп, поїхати на кілька фестів. Намагатимемось прикласти безліч зусиль, щоб знайти продюсера, і ще...запустити перший кліп на ENTER MUSIC.

Екскурс
Інді-рок (independent - незалежний) музика жанру альтернативного року, де надається повна свобода для І дослідження й експерименту зі звуком. І емоціями або лірикою. Походить із І американського андеграунду й альтер-
Інативи 80-х. Музика інді не грає за правилами мейнстріму. Інді-рок прак¬тично неможливо змусити мінятися, наближатися або поєднуватися зі смаками загалу. Тому тут значно І менше «тестостерону». У 90-х інді породив підстилі: інді-поп, дрім-поп, І построк, седкор і емо.