Віталію Володимировичу, як пройшов другий навчально-тренувальний збір «Волині»? Чого вдалося досягти і як ви загалом оцінюєте роботу команди у цей період?

Після дворічної перерви ми поїхали в район Бахчисараю, у селище Куйбишево, на дуже непогану спортивну базу. Організувала нам збори компанія «Гермес», варто відмітити, що ми задоволені наданими умовами для роботи.

Перш за все, для футболу головне – це поле, а їх у нашому розпорядженні було три, причому, у будь-який час. Також ми мали можливість працювати у тренажерному залі з сучасним устаткуванням, залі для аеробіки тощо. Це був суттєвий «плюс», адже не потрібно було кудись їздити, усе було на місці. Важливо й те, що ніхто з наших гравців не травмувався, що є дуже важливим моментом у тренувальному процесі. Тому можна сказати, що збори пройшли у позитивному ключі. Ми задоволені нашими стосунками з директором центру Ігорем Кашперко, який багато робить для підвищення рівня комплексу. Шкода, що таких ентузіастів не підтримує держава, але сподіваюся, що в недалекому майбутньому його старання будуть належно оцінені і база в Куйбишево ще прогресуватиме.
Що стосується роботи нашої команди, то всі хлопці відпрацювали добре. Ми задоволені їх бажанням, спробою показати себе в грі. Всі дуже професійно ставилися навіть до не специфічних тренувальних занять, яких у нас було багато. Також ми провели чотири спаринги. Результат гри не завжди був позитивним. Багато хто говорить, що результат не грає ролі, так от для нас дійсно він не грав ролі. Ми робили безліч замін, один футболіст грав двадцять хвилин, інший сорок, третій два тайми. Нам необхідно було всіх переглянути, спробувати на різних позиціях. Коли закінчився матч із «Сталлю», де було багато голів, я запитав рахунок, оскільки навіть не стежив за ним. Мені важливо було стежити за діями гравців, їх функціями. Якщо у футболіста щось не складалося, ми шукали йому позицію під час гри. Усе це, природно, впливало на результат гри, на ігрову дисципліну, виникали гольові моменти біля наших воріт. Ми самі в грі руйнували свою організацію. Але це збори, на яких потрібно спробувати різні тактики, для цього вони й існують. А взагалі цей етап підготовки піде нам на користь, потім користуватимемося їх результатами під час сезону. Ми провели дорогоцінну підготовку, яку так просто не можна назвати роботою. Це була колосальна і ефективна праця наших молодих перспективних хлопців.

Розкажіть, будь-ласка, про новачків «Волині» і потенціал нинішнього складу команди.

Почну з того, що ми переглядали двох бразильських футболістів. Так, Рамон Лопес пройшов з командою вже два збори, і ми з ним майже визначилися. Захисник Джорджі прибув до нас в середині збору і ми зараз його оцінюємо. Найголовніше, що вони обоє молоді хлопці, одному – дев'ятнадцять, іншому –двадцять років. Бразильцям потрібно кілька років на адаптацію, але ми бачимо у них той вогонь, ту іскру, яка дозволяє розраховувати на їх ріст. Тому що багато бразильців, які у нас були на переглядах раніше, приїжджали розслабленими, а у цих, можна сказати, є наш характер. Присутня спортивна агресія і велике бажання грати. Не дивлячись на те, що вони виховані в плані поступливої манери гри у боротьбі, єдиноборствах, та у них є інтелект, м'якість, техніка і присутнє багато «нашого», європейського. Вони жорстко ставлять ногу, грають досить по-спортивному різко. Треба сказати, що у них майстерність ще не є козирем, але фундамент координаційних можливостей у них закладений досить глибоко. Нині він прихований, і наше завдання якомога швидше до нього дістатися й витягнути назовні, аби не помилитися на той момент, коли справа дійде до підписання контракту. Хотілося б, аби ці хлопці представляли серйозну перспективу на розвиток, і могли разом з нашими футболістами вийти на вищий рівень. Ми думаємо, що працюємо у правильному напрямку. На сьогодні вже підписаний контракт з центральним захисником Віталієм Полянським. Ось це поки і всі новачки.

А п'ятнадцятирічний Марковець разом з Приндетою вважаються вже своїми давно. Так само, як і шістнадцятирічні Власко й Подригуля. Вік п'яти наших футболістів перебуває у межах сімнадцяти років, а «ветерану» команди, якщо так можна сказати, Лісовому – двадцять три. Олександр Пищур поки тренується з командою, але у нього є кілька пропозицій. Він багато зробив для команди і ми щиро бажаємо йому успіху. Якщо з переходом у нього не вийде, то Сашко й надалі гратиме за «Волинь».

У команді зараз двадцять чотири футболісти. Ми не намагаємося брати неякісних гравців. Ми хочемо перевірити всіх в умовах відповідальних ігор і побачити прояв дорослого професійного футболу, аби можна було на них розраховувати влітку, коли й зробимо по них висновки. Поки ж ми задоволені усіма. Хоча, разом з тим, ми продовжуємо пошуки молодих гравців. Лише молодих гравців. У нас є вибір – більше ста досвідчених футболістів, але ми не хочемо брати у команду того, кого ми знаємо, оскільки у нас немає завдань. Наше завдання – правильно допомогти визначити свою футбольну дорогу молоді. Хоча з ними дуже складно працювати. Багато дивують вони у плані серйозності в грі. Якщо на тренуваннях молоді гравці проявляють ще непогані якості, то у грі відсутня психологія і втрачається упевненість в своїх силах. Цей чинник нас більш всього турбує, і ми хочемо швидше «розшифрувати» потенціал гравця – наскільки ми побачимо перспективу, наскільки нам вдасться поєднати наші бачення і їхнє бажання досягти того, що ми в них бачимо. Поки у цьому аспекті більше позитиву, ніж негативу. Хоча деякі гравці, які пройшли нашу дитячу школу, нас не влаштовують, і ми шукаємо по Україні більш кваліфікованих талантів – молодих футболістів від п'ятнадцяти до дев'ятнадцяти років. У нас ще є футболісти, які мають певну міру таланту, а ми хочемо максимально перевірити їх можливості. Для нас важливо оцінити, розшифрувати, визначити, допомогти, підказати, виправити недоліки і ліквідувати негативний фон неправильної реакції футболістів на наші вимоги. Буде непросто, буде важко, «з'їдатимемо» багато нервів, будемо багато переживати, але працюватимемо саме в такому напрямі.

Які тоді завдання стоять перед командою на останньому зборі?

Продовжуватимемо інтенсивно працювати над розвитком фізичних якостей не лише на сезон. Ми займаємося розвитком якостей особи спортсмена. Одному дати більше стрибків, іншому – плавання, третьому – більше бігових вправ під гору, а п'ятому – з гори. Будемо займатися гімнастикою, акробатикою, плаванням кожен вечір. Працюватимемо над технікою у спортивному залі і на снігу. У нас є багато методів і засобів для урізноманітнення тренувань і розвитку особи.

На початку березня плануємо десять днів попрацювати у Феодосії. Там хороший готель, непогані поля, на яких ми удосконалюватимемо техніко-тактичні дії команди. Будемо вдосконалювати тонкощі ведення гри, розіграшу стандартних положень тощо. Більше всього боїмося травм, аби вони не вплинули на склад. Два перші збори пройшли зовсім без травм, чим ми дуже задоволені. Якщо все піде по такому плану, то я думаю, що останні збори полягатимуть в багатогодинній роботі з м'ячами на техніку. Ми не дотримуватимемося догм, норм, вимог дозування тренувань, а постійно будемо працювати над проблемами. А проблеми є в швидкісній техніці, проблеми є в швидкості мислення, проблеми є в ігровій ініціативі, проблеми є в ігрових простоях. Є багато безвідповідальних пауз в грі і ми хочемо прищепити футболістам навики постійної динамічної роботу на полі.

Уболівальників більше всього турбує питання, як же команда буде виступати у календарних матчах чемпіонату? Чи не трапиться так, що награючи молодь, «Волинь» змушена буде жертвувати результатом і настроєм своїх прихильників?

Ми не формуємо команду для того, щоб просто грати, ми формуємо команду аби вигравати. Ми віримо, що молоді хлопці «покажуть зуби», перш за все, характер і будуть серйозним суперником на полі. Честь «Волині» ми так просто не віддамо, а хочемо грати на результат. На результат, який відповідає грі, але не робити результат, а завтра не бачити перспективи. Краще зіграти внічию, а завтра бачити перспективу, нехай ми програємо, але в чесній бойовій перспективній грі. Все на перспективу. Вчора і сьогодні нас мало цікавить. Хоча ми могли б робити команду сьогодні на сьогодні. Але через півроку така команда була б «сьогодні на вчора». А нам потрібно «сьогодні на завтра» і на кілька років вперед, не забуваючи, при цьому, ідею патріотизму Волинського клубу і Волинського краю.