03.02.2009 00:08
„Порок на експорт”, Дейвід Кроненберґ
Вночі з 8 на 9 лютого 2009 року о 23:20 у програмі – найостанніша стрічка видатного канадського кінорежисера Дейвіда Кроненберґа «Порок на експорт». Російська мафія у Лондоні. Не без українського сліду…
Отже, Лондон. Напередодні Різдва у пологовому будинку помирає породілля. Її дитина виживає. Медсестра Аня випадково знаходить у дівчини щоденника, писаного російською мовою, і віддає його на переклад своєму дядечку Степану, котрий російську знає гарно. При перекладі з’ясовується, що чотирнадцятирічна дівчина родом з України, і що її привезли як живий товар у дім боса російської мафії і там зґвалтували. Незабаром мафіозі пропонують Ані віддати щоденника, аби не ускладнювати життя. Ось така зав’язка цієї несентиментальної історії, у якій головних росіян грають американець данського походження Віґґо Мортенсен, француз Венсан Кассель і німець Армін Мюллер-Шталь, а українська тема час від часу виринає – хоча пунктиром, та вочевидь не випадково, і може бути одним із ключів для розуміння фільму.
Ориґінальна назва цього фільму в перекладі звучить дещо інакше – «Східні обіцянки». І це є продовження кінодосліджень Девідом Кроненберґом природи насильства. Попередня його стрічка взагалі називалася – «Історія насильства». У нас вона також вийшла під зміненою назвою, калькованою з російського прокатного варіанту – «Виправдана жорстокість». Своєю чергою, не станемо услід за російськими критиками стверджувати, що картина Кроненберґа – це, попри серйозну кінопрацю у відповідному напрямку, – загально кажучи, оповідь про цілком абстрактно-кіношну етнічну мафію у розумінні її Голлівудом. (Хоча, звісно, кожен талановитий твір, як правило, набуває відомої універсальности). Безумовно також, що у цьому майстерному трилері про зіткнення звичайного (мирного) світу з прихованою від очей кримінальною дійсністю, глядач отримує дуже багато, сказати б, у малих дозах. Взагалі, це кіно надзвичайно концентроване, насичене, про що дещо згодом… А зараз повернемося до українського сліду. Гадаю, під час перегляду фільму треба бути надзвичайно уважним, щоб правильно потрактувати образ головного героя у виконанні Віґґо Мортенсена, який звертається до нашої згорьованої землячки, яка родом з пристоличного Ірпеня, ураїнською мовою.
До речі, поділитися враженнями від фільму ми запросили художника та кінорежисера Анатоля Степаненка, Ірпінь для якого є рідним містом…
Фільми Дейвіда Кроненберґа (аж ніяк не виняток – «Порок на експорт») жорсткі і навіть жорстокі. Настільки, що рекомендовано людям із вразливою психікою утриматися від перегляду… Навіщо ж такі міцні засоби режисерові? Та коли бути справедливим, то в більшості голлівудських фільмів жостоких сцен набагато більше, вони взагалі там стають самоціллю. А Кроненберґ не дає глядачам шансу, як у відомих бойовиках, відсторонитися від насилля, зображаючи його, сказати б, напряму. І в такому підході виявляється відповідальність і чесність митця перед реальністю, в якій жорстокість і її наслідки – аж ніяк не жарти, як у голлівудському кіні. Насильство у Кроненберґа – це справді щось жахливе. Воно не проходить безслідно – ні для жертв, ні для катів. За нього приходить розплата.
Отже, в АРҐУМЕНТІ-КІНО «Порок на експорт», створений у копродукції трьох кінематографій – британської, канадської та американської. Нагороджений низкою престижних міжнародних кінопризів.
Дивіться щось особливе – про українців та росіян у Лондоні.
Кінематографічної ночі!