Губернатори для президента

За кілька днів у Підмосков’ї відбудеться з’їзд опозиційного руху "Солідарність", створеного активістами зліквідованої партії "Союз правих сил" (СПС) та кількох дрібних радикальних організацій як альтернатива кремлівському проекту "Правоє дєло".

Однак якраз у розпалі організаційних приготувань на опозиціонерів чекав неприємний сюрприз. Російський президент Дмітрій Медвєдєв запропонував колишнього лідера партії СПС і активіста руху "Солідарність" Нікіту Бєлих на посаду нового губернатора Кіровської області. Рішення президента і згода Бєлих неприємно вразили соратників Бєлих по опозиції, вони пообіцяли виключити його з опозиційного руху й навіть припинити спілкування. Марія Гайдар, дочка колишнього російського керівника уряду і один із учасників створення "Солідарності", у кращих традиціях російських революціонерів усіх часів уже звинувачує кіровського губернатора у змові - тобто у тому, що він отримав посаду в обмін на планомірний розвал СПС. Однак до думок екзальтованої дівчини навряд чи слід прислухатися. Насправді Нікіта Бєлих до останнього часу був одним із найбільш активних опозиціонерів. Так, він залишив СПС після того, як стало відомо про самознищення партії та її приєднання до нового кремлівського проекту "Правоє дєло", взяв участь у створенні "Солідарності" і не приховував свого негативного ставлення до влади. Так що зрозуміти здивування опозиційних соратників Бєлих можна, і ніякими заколотами його мотиви не пояснити.

Але ще більш здивованим має бути російський прем’єр і лідер партії "Єдина Росія" Владімір Путін. Його наступник пропонує у губернатори людину, яка послідовно виступала із жорсткою критикою путінської політики упродовж усього терміну перебування Путіна на посаді президента Росії. Більше того, під час нещодавнього виступу із посланням Федеральним зборам Росії Медвєдєв наголошував, що обрання кандидатури губернатора відбуватиметься за участю правлячої партії - тобто тієї, що має більшість у місцевих законодавчих зборах. Ніде правди діти, більшість у місцевій владі Кіровської області має путінська "Єдина Росія". Однак президент не став цікавитись її рекомендаціями і запропонував кіровським парламентарям активіста маленького непарламентського опозиційного руху. Ще вчора кіровська міліція мала б розганяти якийсь там "Марш незгідних" за участю Бєлих, а завтра вона буде рапортувати йому як губернатору...

У російських ЗМІ вже писали про спроби нового російського президента вибудувати власну губернаторську вертикаль з політиків, які будуть зобов’язані кар’єрою особисто йому, а не Владіміру Путіну. Медвєдєв відважився на усунення одіозного президента Інгушетії генерала ФСБ Мурата Зязікова. Ситуація у кавказькій республіці погіршувалася з кожним днем, після відставки Зязікова жителі Назрані танцювали на вулицях - таким був рівень "довіри" до влади. Проте Владімір Путін, коли був президентом, не звертав уваги на всі ці "дрібниці" й стійко підтримував свого фаворита. А Медвєдєв надіслав до Інгушетії нову людину - президентом республіки став армійський генерал Юнус-Бек Євкуров. Деякі ЗМІ навіть написали, що президент Росії таким чином дає сигнал військовим - його фаворитами будуть саме вони, а не чекістські висуванці Путіна.

Проте всі нові висуванці Медвєдєва були політично нейтральними. Тому саме висунення Бєлих стало важливою демонстрацією президентських намірів - вважати колишнього лідера СПС великим прихильником Путіна було б наївно. Таке висунення демонструє також, що проти прем’єр-міністра та його оточення готовий грати і головний кремлівський політтехнолог, заступник глави президентської адміністрації Владислав Сурков - саме від нього залежить порядок рекомендації губернаторів, і без участі Суркова рішення Медвєдєва навряд чи відбулося б. Якщо згадати, що останнім часом на політичній сцені Росії з’явився і вчитель Суркова та Медвєдєва, колишній керівник адміністрації президента Олександр Волошин - він бере участь у вирішенні олігархічних конфліктів, - можна зробити висновок - "стара" єльцинська коман¬да активно наступає на позиції очолюваних Владіміром Путіним "силовиків". Для цього зараз є можливості - адже початок економічної кризи в Росії створює умови для поступового зменшення популярності Владіміра Путіна. Керівник уряду дає одну обіцянку за іншою, гарантує збереження стабільності - в ситуації, коли можливостей забезпечити її у нього бракує. І президент може запитати в урядовців, чому їхні дії не призводять до подолання кризових проблем? А своя губернаторська команда у нього на той час уже буде.