І в радості, i в горі...
Українці спиваються вражаючими темпами: кожен десятий співвітчизник уже хворий на алкоголізм Ніна РОМАНЮК   

Якщо багаті й сильні світу цього думають, як би сьогодні не випити, то простий люд — навпаки: як не випити, коли життя таке собаче? Навіть така далека від правдивості пані, як статистика, яскраво це демонструє: Україна за рік випиває тільки горілки на два мільярди доларів (а це десять мільярдів гривень). А виробництво горілки за останні три роки виросло втричі. Додайте ще до цього неофіційну і ніким не обліковану самогоночку, якою впивається наше село, і контрабандні спирти–сурогати, що течуть неміліючими ріками, від яких згоряють у прямому значенні цього слова навіть молоді люди. Отож п’ємо, і значно більше, ніж колись, а значить, вимираємо. Щодо волинян, то вони не стали винятком із загальноукраїнських правил: уже в цьому році, попри подорожчання алкогольних виробів на 9—13 відсотків, мешканці області на їхнє придбання витратили коштів у три рази більше, ніж на купівлю найнеобхідніших продуктів харчування. Отож п’ємо, навіть не закушуючи. Кожен волинянин за 9 місяців 2007 року на алкоголь виклав із власного гаманця 233 гривні, а на всю решту продовольчих товарів — 560.
Чи змінилося ставлення українського суспільства, і влади зокрема, до проблем пияцтва та алкоголізму? Чи бачать у зеленому змієві державні мужі реальну загрозу національній безпеці? Відповідь на ці та інші дотичні до цієї проблеми запитання намагалася почути від людей, які бачать цю біду щодня, так би мовити, зсередини.

Чекаємо Юлю
Фракції домовилися, як ділитимуть комітети Леся ВОЛОШКА   

У вівторок зранку Верховна Рада має розпочати роботу як і належить, без жодних блокувань. Так принаймні вчора випливало з офіційних коментарів представників різних парламентських фракцій. Однак такі обіцянки раніше лунали вже не раз, тож тверезомислячі голови рекомендували не поспішати поперед батька в пекло, застерігаючи: дізнатися про те, що цього вівторка насправді відбуватиметься у сесійній залі, можна буде не раніше самого вівторка. Мовляв, насправді все вирішується не в стінах парламенту або не лише в них, тож чи стане сьогодні Юлія Тимошенко Прем’єр–міністром, відомо лише Йому нагорі. В сенсі, Богові на небесах.

Нові пейзажі на Пейзажній
На вихідних кияни знесли будівельні паркани у «граді Володимира» та посадили на їхньому місці дерева Наталія ЛЕБІДЬ   

Минулого тижня «Україна молода» писала про зупинення будівництва елітного житлового комплексу на Пейзажній алеї. За шляхетну справу порятунку історичної місцевості взявся особисто колишній глава Міністерства закордонних справ (саме це відомство пригледіло собі ділянку в охоронній зоні ЮНЕСКО під зведення чергової багатоповерхівки), а нині — спікер парламенту — Арсеній Яценюк. Ще 4 грудня Яценюк як в. о. міністра закордонних справ анулював повноваження акціонерного товариства «Українське майно», яке курувало будівельні роботи. Надалі без погодження своїх кроків з МЗС «Українське майно» не матиме змоги здійснювати будь–які кроки. На радощах кияни вийшли цими вихідними на своєрідний «суботник»: вони знесли будівельні паркани на Пейзажній (під час попередніх акцій знести вдалося хіба що кілька секцій загорож) та посадили саджанці замість спиляних будівельниками дерев. Отже, хепі–енд?

Заснув і не прокинувся
На 117–му році життя помер найстаріший чоловік планети українець Григорій Нестор Василь КОВАЛИШИН   

Його поховали 16 грудня на сільському кладовищі села Старий Яричів Кам’янка–Бузького району Львівської області. Сумними були проводи в останню дорогу цього життєлюба. Ще не вщухли емоції в рідних та друзів, коли весною цього року Григорія Нестора нагородили дипломом «Книги рекордів України». А друзів у цього веселого та дотепного дідуся було чимало. Останніми роками він навіть полюбив журналістів, які часто навідувалися на свята, для кожного завжди була тепла усмішка і гарна пісня. Пісні він особливо любив, а це — українські, російські, німецькі. Їх вивчив, переживши Першу і Другу світові війни, що пройшли через західноукраїнське село.