ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ІДАЛІК
(Idalіk)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: ідарубіцин;
основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина червоно-оранжевого кольору;
склад: 1 мл розчину містить ідарубіцину гідрохлориду 1мг;
допоміжні речовини: гліцерин, розчин кислоти хлористоводневої, вода дляін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати.Антрацикліни та споріднені сполуки. Код АТС: L01D B06
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препаратвиявляє протипухлиннуактивність. Ідарубіцин, вбудовуючись у молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразоюІІ і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот.
Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результатісполуку з високою ліпофільністю, що приводить до збільшення швидкостіпроникнення препарату в клітину у порівнянні з дією доксорубіцину тадаунорубіцину.
Було показано, що ідарубіцин має більш високу активність у порівнянні зактивністю даунорубіцину і є ефективним засобом при лейкемії та лімфомі у мишейяк при внутрішньовенному, так і при пероральному введенні. Дослідження in vitroна клітинах людини і миші, резистентних до антрациклінів, показали меншуперехресну резистентність ідарубіцину у порівнянні з такою доксорубіцину тадаунорубіцину.
Дослідження кардіотоксичності у тварин показали, що ідарубіцин маєвищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин. Дослідження invitro та in vivo на експериментальних моделях показали, що його основнийметаболіт ідарубіцинол виявляє протипухлинну активність. Ідарубіцинол, якийвводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав очевидно меншвиражену кардіотоксичність, ніж ідарубіцин.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення хворим з нормальноюфункцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляції з кінцевоювеличиною Т½ у плазмі в діапазоні 11-25 годин і екстенсивнометаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться з системициркуляції повільніше, з Т½ у діапазоні 41-69 годин. Препарат виводитьсяз жовчю і через нирки, головним чином у формі ідарубіцинолу. Дослідження концентраціїпрепарату в клітинах (ядровмісні клітини крові і кісткового мозку) показали, щопікові концентрації ідарубіцину в клітинах досягаються через декілька хвилинпісля ін’єкції. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровміснихклітинах крові і кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації в плазмі.Швидкість зниження рівня ідарубіцину в плазмі і клітинах майже однакова зкінцевим періодом напіврозпаду і дорівнює приблизно 15 годинам.
Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив близько72 годин.
Препарат має антимітотичну та цитотоксичну дію.
Показання для застосування. Застосовується для досягнення ремісії удорослих, хворих на гостру нелімфоцитарну лейкемію (ГНЛЛ), як при первинномузвертанні, так і у пацієнтів з рецидивом або при тяжких формах перебігухвороби.
При гостому лімфолейкозі (ГЛЛ) застосовується для допоміжної терапії удорослих і дітей.
Спосіб застосування та дози. Ідалік слід вводити тільки внутрішньовенно!Препарат повинен вводитися струминно, з 0,9% розчином натрію хлориду, протягом5-10 хвилин. Попередньо слід впевнитися, що голка вірно введена у вену. Цяметодика дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу і перивенозногокрововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких форм целюліту абонекрозу. Склероз вен може мати місце внаслідок ін’єкцій в невеликі вени абоповторних ін’єкцій в одну й ту саму вену. Доза звичайно розраховується наквадратний метр площі поверхні тіла.
Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ)
Дорослим при гострій нелімфоцитарній лейкемії препарат вводять ізрозрахунку 12 мг/м2, внутрішньовенно, щоденно, протягом 3 днів упоєднанні з цитарабіном. Інша схема застосування при ГНЛЛ: у виглядімонотерапії або у поєднанні з іншими препаратами із розрахунку 8 мг/м2,внутрішньовенно, щоденно, протягом 5 днів.
Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)
При застосуванні препарату у вигляді монотерапії при ГЛЛ дозу длядорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденнопротягом 3 днів; для дітей: з розрахунку 10 мг/м2 внутрішньовенно щоденнопротягом 3 днів.
Всі ці схеми використання препарату повинні бути застосовані зурахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичнихпрепаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.
Побічна дія. Тяжка мієлосупресія і кардіотоксичність є основнимипобічними ефектами. Інші побічні ефекти: облисіння, оборотне у більшостіхворих; сильна нудота і блювання; запалення слизових оболонок, звичайнослизової оболонки порожнини рота, яке виникає через 3-10 днів від початку лікування;езофагіт і діарея; жар, озноб, шкірний висип; підвищення рівнів печінковихферментів і білірубіну приблизно в 20-30% випадків. Тяжкі, іноді летальніінфекції, пов’язані із застосуванням одного ідарубіцину або у поєднанні зцитарабіном. Ідарубіцин може надати червоного забарвлення сечі протягом 1-2днів після введення. Хворих слід попередити, щоб вони не хвилювалися з цьогоприводу.
Протипоказання. Ідалік не слід призначати хворим з тяжкимиураженнями нирок і печінки, а також хворим з невстановленими інфекціями, вперіоди вагітності та годування груддю.
Передозування. Можна припустити, що дуже високі дози ідарубіцинупризведуть до розвитку гострої кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкої мієлосупресіїпротягом 1-2 тижнів. У цей період слід призначити підтримуючу терапію якосновний метод лікування, використовуючи при цьому такі засоби, як переливаннякрові і догляд за хворим, що допоможе уникнути розвитку рецидиву.
Розвиток пізньої серцевої недостатності спостерігався при застосуванніантрациклінів протягом декількох місяців після передозування. Необхідновстановити пильне спостереження за хворими при появі ознак серцевоїнедостатності і розпочати лікування, використовуючи традиційні методи.
Особливості застосування. При лікуванні ідарубіцином потребується пильнеспостереження за хворими і систематичний контроль лабораторних показників.Необхідно проводити посилену підтримуючу терапію хворих старше 55 років під часапластичної фази. При вторинній гіперурикемії внаслідок швидкого лізисулейкемічних клітин треба встановити спостереження за рівнями сечової кислоти вкрові і призначити відповідну терапію при розвитку гіперурикемії. Відповіднихзаходів для боротьби з будь-якими системними інфекціями слід вживати до початкулікування.
Екстравазація у місці внутрішньовенної ін’єкції ідарубіцину можеспричинити тяжкий локальний некроз тканини. Ризик розвитку тромбофлебіту можебути зведений до мінімуму при дотриманні рекомендацій щодо введення препарату.Відчуття гострого болю або печіння у місці введення препарату свідчить проекстравазацію, що почалася. При цьому слід негайно припинити вливання іпродовжити його в іншу вену.
Ідалік слід застосовувати під безпосереднім спостереженнямспеціалістів, які мають досвід роботи у сфері застосування хіміотерапії прилейкемічних захворюваннях. Препарат не слід призначати хворим, які мають ванамнезі депресію кісткового мозку, пов’язану з раніше застосовуваноюлікарською терапією або радіотерапією, якщо ризик лікування не виправдовуєтьсяуспішними результатами. Серцева недостатність в анамнезі, а також ранішепроведене лікування антрациклінами при високих сумарних дозах, або іншимипотенційно кардіотоксичними засобами є факторами ризику кардіотоксичності, що спричиняєтьсяідарубіцином. Плануючи застосування ідарубіцину для лікування таких хворих,слід ретельно оцінити користь для них від терапії ідарубіцином.
Подібно до більшості цитотоксичних препаратів ідарубіцин виявляємутагенні та канцерогенні властивості при використанні його у щурів.
Кістковий мозок
Ідарубіцин дуже пригнічує кістковий мозок. Мієлосупресія, головнимчином лейкопенія, відмічається у всіх хворих, які отримують терапевтичну дозуданого препарату, у зв’язку з чим необхідний пильний контроль гематологічногостатусу, включаючи гранулоцити, еритроцити і тромбоцити. Необхідновикористовувати лабораторне обладнання і базові ресурси, які уможливлюютьконтроль переносимості препарату і забезпечують безпеку від токсичної діїпрепарату. Необхідно також забезпечити умови для швидкого і ефективногоусунення кровотечі і/або лікування тяжкої інфекції.
Дія на серце
Міокардіальна токсичність, яка виявляється у вигляді застійної серцевоїнедостатності з можливим летальним кінцем, гостра, небезпечна для життя аритміята інші кардіоміопатії можуть розвинутися під час лікування або через декількатижнів після припинення лікування. При цьому проводиться така терапія:дигіталізація, діуретики, обмеження прийому натрію і постільний режим. Під часлікування слід встановити пильне спостереження за функцією серця з метоюзведення до мінімуму ризику кардіотоксичності, характерної і для іншихантрациклінових препаратів. Ризик кардіотоксичності збільшується післяопромінення медіастинально-перикардіальної ділянки в процесі супутнього абопопереднього лікування або після лікування іншими потенційно кардіотоксичнимипрепаратами, а також у хворих в особливих клінічних ситуаціях (анемія, депресіякісткового мозку, інфекції, лейкемічний перикардит і/або міокардит).
Оскільки надійні методи прогнозування гострої застійної серцевоїнедостатності відсутні, спричинену антрацикліновими препаратами кардіопатію, якправило, діагностують за стійким зниженням вольтажу QRS, надмірним збільшеннямсистолічного інтервалу (РЕР/LVET), а також за зниженням фракції викиду лівогошлуночка (LVET) у порівнянні з вихідними значеннями (до лікування).
Електрокардіограму або ехограму, а також визначення функції викидулівого шлуночка слід проводити до початку і під час лікування ідарубіцином.Ранній клінічний діагноз ураження міокарда, зумовленого лікарськимипрепаратами, має істотне значення для успішної фармакотерапії.
Оцінка функції печінки і нирок
Оскільки порушення функції печінки і/або нирок може вплинути нарозподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційнимиклініко-лабораторними методами (з використанням показників сироватковогобілірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування. У ряді клінічнихдосліджень фази III лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубінуі/або креатиніну перевищували 2 мг %. При застосуванні інших антрациклінівзвичайно дозу знижують на 50 %, якщо рівні білірубіну і креатиніну коливаютьсяв межах 1,2-2 мг %.
Застережні заходи
Пропонуються такі рекомендації як заходи захисту, що стосуютьсявсіх цитотоксичних препаратів.
Необхідно організувати навчання персоналу кваліфікованому володіннютехнічними прийомами при роботі з препаратом;
від роботи з препаратом слід звільнити вагітних;
персонал, що працює з препаратом, повинен користуватися захисним одягом(захисні окуляри, халати, рукавички і маски для одноразового використання);
для приготування розчину слід використовувати спеціально відведенемісце (перевагу віддають вертикальній системі ламінарного потоку). Слідоберігати відкриті поверхні робочого місця, накриваючи їх поглинальним паперомна пластмасовій підкладці одноразового використання;
всі предмети, що використовуються для приготування розчинів препарату,а також санітарної обробки, включаючи рукавички, необхідно помістити в сміттєвімішки для відходів підвищеної небезпеки, які спалюють при високих температурах.
У разі розхлюпування або витоку препарату необхідно провести обробленняслабким розчином хлорнуватисто-кислого натрію (1% активного хлору). Матеріалом,який використано при обробленні, слід розпорядитися, як вказано вище.
Слід відмовитися від будь-якого невикористаного розчину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ідалік є сильним мієлосупресантом і можнаприпустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, які включають інші препаратианалогічної дії, призведуть до адитивних мієлосупресивних ефектів.
Слід уникати контакту препарату з будь-яким розчином з лужним рН,оскільки це може призвести до руйнування препарату.
Ідалік не можна змішувати з гепарином через можливе утворення осаду. Нерекомендується також змішувати його збудь-якими іншими препаратами.
Умови та термін зберігання. Збepiгaють упрохоллдному, сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці,при температурі 2 °С – 6 °С. Термін придатності – 1,5 року.
