Реформування системи влади в Україні: децентралізація та дерегуляція - круглий стіл міських голів
20 березня (п’ятниця) 2009 року в Борисполі (Київська область) відбувся круглий стіл на тему: „Реформування системи влади в Україні: децентралізація та дерегуляція. Проведення в Україні реформи місцевого самоврядування та реформи виборчого законодавства відповідно до вимог європейської інтеграції”. Захід провів Інститут трансформації суспільства (Київ) у рамках проекту «Розвиток громадянського управління в Україні: децентралізація та дерегуляція», що підтримується Посольством Королівства Нідерландів в Україні.
Під час круглого столу:
~ Відбулася відкрита та прозора дискусію щодо розмежування повноважень і функцій політичного та адміністративного управління на центральному й місцевому рівнях і формування нової системи організації та контролю влади в умовах поглиблення демократичних основ розвитку і впровадження євроінтеграційного курсу України.
~ Намічено план заходів, які необхідно здійснити в обласних, міських, селищних радах для успішного впровадження реформи місцевого самоврядування в Україні.
~ Вироблено пропозиції до Закону України „Про вибори народних депутатів України” щодо проведення виборів за відкритими партійними списками та до Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” щодо проведення виборів за мажоритарним принципом.
~ Ухвалено модель проведення І Всеукраїнських національних зборів міських голів, присвячених питанням адміністративно-територіальної реформи та реформи виборчої системи в Україні.
~ Ухвалено і підписано Резолюцію та Звернення міських голів і лідерів громадських організацій України до Президента Парламентської Асамблеї Ради Європи пана Луїса Марії де Пуча на підтримку Резолюції ПАРЄ щодо доцільності проведення в Україні реформи виборчої системи.
Учасники заходу: представники Посольства Королівства Нідерландів в Україні; керівники Київської керівників Київської, Житомирської, Чернігівської обласної влади; міські та селищні голови, представники міських і селищних рад Київської, Вінницької, Житомирської, Чернігівської областей; керівники Асоціації міст України та громад; представники Національної академії державного управління при Президентові України, Інституту трансформації суспільства, Національного інституту стратегічних досліджень, МГО „Україна-Польща-Німеччина”; засоби масової інформації.
|
Звернення
міських голів та лідерів громадських організацій України
до Президента Парламентської Асамблеї Ради Європи
пана Луїса Марії де Пуча
Звернутися до Вас нас змушує надзвичайна ситуація, що склалася в Україні в результаті внесення змін до виборчого законодавства щодо виборів депутатів як до Верховної Ради України, так і до місцевих рад. Вибори за пропорційною системою, яка впроваджена в Україні, призвели до руйнації парламентаризму, що в умовах парламентсько-президентської форми правління може набути незворотних рис. Про це своєчасно попереджала Парламентська Асамблея Ради Європи під час обговорення ситуації в Україні за терміновою процедурою на другій частині чергової сесії ПАРЄ, яка відбулася 16-20 квітня 2007 року в Страсбурзі.
Ми цілком згодні зі змістом Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи „Функціонування демократичних інституцій в Україні” №1549 (2007) і підтримуємо заклики та рекомендації ПАРЄ щодо внесення змін до виборчого законодавства України шляхом запровадження відкритих партійних списків не в єдиному загальнодержавному окрузі, а у визначених регіональних округах.
Ми занепокоєні тим, що сьогодні ні Президент України, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не забезпечують виконання положень зазначеної Резолюції, не ініціюють змін українського законодавства задля приведення його у відповідність до рекомендацій ПАРЄ.
Ми в дев’ятий раз звертаємося до Вас із проханням розглянути на черговій сесії ПАРЄ у 2009 році питання про виконання Україною положень Резолюції ПАРЄ №1549 (2007).
Ми також вважаємо за потрібне, щоб зазначене питання постійно знаходилося в полі зору Моніторингового комітету ПАРЄ. Дуже важливо, аби цей Комітет став більш ефективним та діяльним щодо контролю за реалізацією Україною рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи. У зв’язку з цим нас турбує пасивна позиція народного депутата України Сергія Головатого, голови Моніторингового комітету ПАРЄ, з цього питання.
Принагідно хочемо поінформувати Вас, що наразі вже понад 120 міських голів України підписали Звернення до Вас як Президента Парламентської Асамблеї Ради Європи з проханням розглянути питання про виконання Україною Резолюції ПАРЄ №1549 (2007).
На жаль, ми досі не отримали від Вас відповіді на жодне з наших звернень. Просимо Вас призначити відповідальну особу для обговорення цієї проблеми.
З повагою,
Учасники круглого столу „Проведення в Україні реформи місцевого самоврядування
та реформи виборчого законодавства відповідно до вимог європейської інтеграції”
(м. Бориспіль, Київська область, 20 березня 2009 року)
Герасименко Г.В., Ічнянський міський голова
Пилипенко М.Г., Талалаївський селищний голова
Сафонцева О.Г., Новгород-Сіверський міський голова
Богдан А.І., Городнянський міський голова
Кадушко М.Д., Менський міський голова
Матюха І.В., Корюківський міський голова
Гуменський В.Г., Бортнянський міський голова
Лєзнік М.Г., секретар Боярської міської ради
Жарський В.І., Ружинський селищний голова
Тертичний О.В., Ставищенський селищний голова
Сатяєва К.М., секретар Коростенської міської ради
Толочко В.І., секретар Бердичівської міської ради
Пікало О.І., Березанський міський голова
Андрєєв В.О., заступник Броварського міського голови
Чернишова Т.О., начальник загального відділу Бориспільської міської ради
Беркут Ю.В., Прилуцький міський голова
Кузьменко В.В., керуючий справами Ірпінського міськвиконкому
Передеркй Л.Л., керуюча справами Бориспільської міської ради
Журавель О.В., заступник виконавчого директора Київського регіонального відділення Асоціації міст України та громад
|
Огляд заходу
Олег Соскін,
директор Інституту трансформації суспільства
– Нинішній круглий стіл є вже дев’ятим за ліком, що були організовані Інститутом трансформації суспільства з ініціативи міських голів, які виступають за проведення адміністративно-територіальної реформи та реформи виборчої системи в Україні. У попередніх схожих заходах, проведених від початку року у восьми областях України, уже взяли участь 130 міських голів, які підписали звернення до Президента Парламентської Асамблеї Ради Європи пана Луїса Марії де Пуча, а також до керівництва країни. За словами пана Соскіна, сьогоднішній круглий стіл відрізняється від попередніх тим, що він є комплексним: для серйозної розмови та ухвалення важливих рішень зібралися міські голови одразу трьох областей України – Київської, Житомирської та Чернігівської. Таким чином ми прискорюємо процес, мета якого – вийти на скликання І Всеукраїнських національних зборів лідерів міських і селищних громад, присвячених питанням реформи місцевого самоврядування та виборчої системи в Україні.
У 2007 році ПАРЄ прийняла Резолюцію, у якій визнано, що в Україні неправильно сформована система виборів до Верховної Ради та органів місцевої влади і що вона не має нічого спільного з європейським законодавством та європейськими традиціями. Вибори до Верховної Ради мають проходити за відкритими партійними списками по окремих округах. На місцевих виборах, на думку переважної більшості українських мерів, ми маємо повернутися до мажоритарної системи. Лідери міських та селищних рад хочуть, щоб українська влада виконала зазначену резолюцію ПАРЄ, адже Україна є членом ПАРЄ і Ради Європи. До сьогодні до ПАРЄ ми відправили вісім відповідних звернень від міських та селищних міських голів восьми областей України, і вони вивчаються. Варто відмітити, що моніторинговий комітет ПАРЄ очолює український представник – депутат Верховної Ради С. Головатий, але він, на жаль, знаходиться під контролем Партії регіонів, а В.Янукович чомусь до цього часу не дав йому вказівки займатися цим питанням. І тому ми вимагатимемо, щоб С. Головатий був відсторонений від посади голови моніторингового комітету, оскільки він не сприяє виконанню Резолюції ПАРЄ від 2007 року. Прикро, що й Уповноважена з прав людини в Україні Н. Карпачова досі не висловила свою позицію з цього питання.
Анатолій Федорчук,
Бориспільський міський голова
– Сердечно вітаю міських та селищних голів Київської, Житомирської, Чернігівської областей, які зібралися сьогодні у чудовому місті Борисполі, у якому, до речі, народився автор слів нашого національного гімну “Ще не вмерла Україна“ П.Чубинський, ім’я якого вписано золотими літерами в історію української держави.
Усіх присутніх на зустрічі представників місцевого самоврядування турбує та об’єднує одне актуальне питання – якнайшвидше проведення в Україні реформи місцевого самоврядування і реформи виборчого законодавства. Ця тема є гострою й актуальною сьогодні, коли наша країна знаходиться на перехідному етапі свого розвитку.
Я хотів би наголосити, що у цей відповідальний для нації час ми, міські голови, повинні бути активними в суспільно-політичному та громадському житті наших регіонів, дбати про громадян і підтримувати ті рішення, які допомагають найкращим чином вирішити наболілі економічні та соціальні проблеми сьогодення.
Спілкуючись із деякими депутатами Верховної Ради України, я дійшов висновку, що вони дуже далекі від питань, які нас хвилюють, і просто багато чого не розуміють з того, що робиться в суспільстві. Тому потрібно, щоб ми активніше доносили до депутатів і керівників держави свої проблеми. Колективні звернення на ім’я Президента, Прем’єра, Голови Верховної Ради за підписами сотень міських голів, лідерів міських громад можуть зрушити питання проведення реформи місцевого самоврядування та виборчої системи з мертвої точки. Для цього потрібно також використати Всеукраїнську газету „Місто і люди” як рушійний інструмент і трибуну для публічного наголосу на необхідності вирішення проблем територіального управління та розвитку. Потрібно активніше виходити на телебачення і радіо, які власне існують для того, щоб висвітлювати невідкладні проблеми, які накопичилися у сфері місцевого самоврядування та виборчого законодавства. Я переконався в тому, що населення наразі погано поінформовано про суспільно-політичну ситуацію в містах і регіонах України.
Якщо сьогодні не поставити перед керівництвом нашої держави питання про негайне реформування системи місцевого самоврядування України та приведення виборчого законодавства відповідно до вимог європейської інтеграції, то завтра може бути вже пізно.
Іван Розпутенко,
доктор наук з державного управління, професор Національної академії державного управління при Президентові України
– Боротьба за Українську державу, за українську владу, за її організацію, за реалізацію суверенних прав має бути складовою як теорії державного управління, так і, що особливо треба зазначити, практики державотворення та успішного його розвитку.
Де-факто змагання за Українську державу не скінчилося, оскільки з проголошенням правових актів Україна й досі немає реального:
• територіального суверенітету;
• економічного суверенітету;
• політичного суверенітету;
• інформаційного суверенітету;
• культурно-мовного суверенітету;
• духовного, церковно-релігійного суверенітету,
що загалом складає поняття національної безпеки України.
Реальний суверенітет – це наявність стабільної національної ідеї, тобто тієї етнічної домінанти, яка уможливлює самоідентифікацію жителів України.
Спостерігається системне явище: закладені політико-управлінські засади не відповідають національній ідеї, національним традиціям, науковій спадщині; існуючі
політико-управлінські засади призвели до появи таких суттєвих вад, як безсистемність та непослідовність державної політики, її декларативність, пасивність і формалізм, незадовільний рівень наукового, матеріально-фінансового, кадрового забезпечення, безвідповідальне ставлення високопосадових державних службовців... Невідповідність існуючих політико-управлінських засад сучасним вимогам породжує державницький нігілізм.
Організаційно-управлінські форми тиражуються, виходячи не з мети й завдань стратегічного порядку, а з позицій самозбереження і відтворення в рамках ідейно-методологічного забезпечення, яке успадкувала так звана політична, управлінська «еліта» з радянської спадщини.
Економічна політика держави не відповідає проголошеному державному курсу на впровадження інноваційної моделі економічного розвитку, позбавлена системності та прозорості, не спрямована на ефективне використання обмежених бюджетних коштів і стимулювання інноваційної діяльності.
Структурно-інноваційних зрушень поки що не спостерігається і в економіці України. Але вони будуть, і не завдяки існуючому державному управлінню, а завдяки зрушенням у ціновій політиці на енергоносії та продовольчі товари, а також вступу України в СОТ, де існують певні правила, норми, стандарти, квоти тощо.
Визначаючи шляхи реформування системи державного управління, слід говорити не про «модернізацію» чи «удосконалення», пристосування до певних ідеологій, копіювання чужих організаційних структур, менталітету, а про докорінну зміну існуючої системи. Саме системи, а не поодиноких явищ, з якими продовжують боротися і нас до цього закликають лідери-невдахи, які паразитують на нашому мовчанні. «Якщо ти мовчиш, значить ти згоден» – так говорить древнє прислів’я.
Наступна проблема – централізація/децентралізація управління.
Україна не повинна займатися тотальною децентралізацією державного управління з подальшою передачею функцій і повноважень на «місця», тобто органам місцевого самоврядування. Сьогодні в суспільній свідомості ще не відбулося переосмислення ролі Української держави. Переважна більшість населення не ототожнює себе з державою, апарат якої завжди асоціювався з репресивними функціями щодо самих українців. Як на мій погляд, спершу слід провести українізацію державного апарату в центрі та адміністраціях різного рівня. По суті, цей процес не відбувся в Україні через копіювання зарубіжних моделей державного управління. Було віддано пріоритетність саме копіюванню, так би мовити демократичності, штучно протиставляючи їх українським традиціям урядування.
Метою адміністративно-територіальної реформи в Україні має бути створення раціональної системи управління державою, тобто системи ефективного надання послуг громадянам.
Центральні органи державного управління відповідають за процес перетворень і адміністративну діяльність. Децентралізація державного управління повинна привести до того, що центральні органи державного управління зосередять свою діяльність на: 1) конкретизації й реалізації стратегічного курсу розвитку українського суспільства та 2) захисті національних інтересів, включаючи питання внутрішньої й зовнішньої безпеки України.
Слід сказати, що цей стратегічний курс повинен випливати із передвиборчої програми Президента України, у якій він чітко мусить окреслити: Ідеал; Ідею; Ідеологію; Стратегію; Пріоритети; Механізми реалізації.
Головним завданням місцевих органів самоврядування на обласному рівні має бути вироблення та здійснення стратегії розвитку області, виходячи із наявних джерел і додатково залучених ресурсів. Аналогічні функції та завдання поширюються і на органи самоврядування районного масштабу. У рамках відведеної компетенції зазначених структур повинні вирішуватися питання соціально-економічного розвитку (охорона здоров’я, шкільництво, інфраструктура, будівництво доріг, у т.ч. їх міжрайонне фінансування, і т.д.).
Адміністративно-територіальна реформа (тобто зміна форми) може пройти безболісно, еволюційним шляхом за схемою етноісторичного розміщення. Принаймні такий підхід, як формування нових регіонів (Закарпаття, Галичина, Буковина, Поділля, Полісся, Волинь, Крим, Слобожанщина, Донбас, Січеславщина тощо) із скороченням функцій і кількості оргструктур дозволить реалізувати принципи самоврядування, децентралізації та відновлення історичної пам’яті, що є потужним мотивуючим фактором.
Кожен із зазначених етнорегіонів містить певну кількість територіальних округів, які чисельно співпадають із виборчими округами (225) по всій Україні.
Адміністративно-територіальна реформа повинна відбутися у спосіб, непомітний для громадян своїми негативними наслідками. Суть адміністративної реформи – не в політичному наповненні функціями, як це спостерігалося при запровадженні поділу України на області-райони, а в соціально-гуманітарному наповненні, тобто наданні комплексу якісних послуг.
Зрозуміло, що при цьому треба мати чітку відповідь на питання: а чи достатньо фінансових ресурсів для реалізації повноважень місцевих органів влади. Не занурюючись у процес децентралізації, варто сказати, що кінцевою передумовою реалізації повноважень місцевих органів повинна бути фінансова, бюджетна автономія. І тут слід усвідомлювати, що грошей у держави на розв’язання проблем місцевого призначення не буде (хоча вся Україна складається саме з таких «місць»). Тож найкращим способом подолання інерції громадського нігілізму бачиться опора на власні сили, тобто основою бюджетів органів самоврядування мають бути власні доходи із чітко визначеними джерелами їх наповнення (акцизи, частина ПДВ, податок на нерухомість тощо), а не очікувані дотації та преференції з боку центральних органів управління.
Загалом можна запропонувати такі шляхи активізації змін у системі державного управління:
1) створення логічної системи органів місцевого управління, побудованої на принципах територіального самоврядування. У сьогоднішніх умовах ці органи (обласні, міські, районні ради) обираються на місцевому рівні з подальшим призначенням виконавчих
комітетів. До остаточного сформування Української держави і українського громадянського суспільства Президент призначає своїх представників (префектів) у зазначені територіальні об’єднання, які здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства на місцях. Законодавча база такої системи потребує незначних змін і доповнень;
2) створення ряду політичних інститутів (громад, партій, асоціацій тощо) на різних територіальних рівнях для повноцінного оформлення каркасу українського громадянського суспільства;
3) використання досвіду зарубіжних країн (насамперед Польщі), який свідчить про те, що розпочинати реформування слід на рівні сіл, селищ, а в містах – із мікрорайонів.
Зазначені форми, за філософською термінологією, потрібно наповнити реальним, практичним змістом. Особливого звучання набудуть питання власності та повноважень інститутів влади, самоврядування.
Реформа самоврядування повинна розглядатися як необхідна умова підготовки органів державного управління до проведення запланованих на державному рівні реформ окремих сфер громадського життя (просвіта та освіта, охорона здоров’я і навколишнього середовища, муніципальна поліція, будівництво доріг, транспорт, розвиток малого підприємництва, зайнятість населення, збереження духовності та культурно-історичної спадщини).
Наведений перелік можна було б продовжити, але суть проблеми залишається незмінною – це створення необхідних і достатніх передумов для формування українського громадянського суспільства – з одного боку, і утвердження української держави – з другого. Саме за таких умов, імовірно, відбудеться так звана інтеграція українця в Україну. Натомість говорити про інтеграцію України в ЄС чи Росію без попередньої інтеграції українця в Україну є не тільки помилковою, а й шкідливою для національного загалу ідеєю.
Олексій Гаврилов,
Голова Вінницького обласного відділення МГО ”Україна – Польща – Німеччина”
– Наша організація не належить до органів місцевого самоврядування, але також працює для того, щоб змінити життя пересічного малого українця, про якого багато говорять, але часто забувають. На мій погляд, сьогодні на круглий стіл зібралися декабристи, які усвідомлюють, що час змін настав.
Пріоритетним напрямом діяльності міжнародного товариства із всеукраїнським статусом “Україна – Польща – Німеччина“ є співпраця із названими країнами саме у царині місцевого самоврядування. Виходячи з того, що основним має бути практичний аспект нашої взаємодії, ми поставили собі завдання максимальну кількість міських та сільських голів, працівників органів виконавчої влади, депутатів рад різних рівнів Вінничини повезти до Польщі, щоб вони могли побачити, доторкнутися до тих змін, які відбулися за цей час у цій країні.
Пригадаймо, що 1990 рік Україна та Польща починали свій посткомуністичний шлях в однакових стартових умовах. Можна навіть говорити про те, що стан справ у нас був кращим, бо тоді наші польські друзі вивозили з наших магазинів до Польщі майже все, що впадає в око. Сьогодні ж поляки є рівноправними членами Європейської спільноти, вони можуть собі дозволити в кожному місті, в кожному районному центрі мати басейни для дітей, а гміна чисельністю 13 тис. мешканців здатна виділити 10 мільйонів доларів на встановлення очисних споруд за найкращими європейськими стандартами, бо її бюджет перевищує 20 млн. доларів. Подібні досягнення для нас нині є нереальними.
Постає питання: чому вони за 18 років змогли модернізувати своє життя, що дозволяє їм відчувати себе дійсно людьми? Безумовно, підставою і наріжним каменем цієї відмінності є впроваджена в Польщі форма побудови місцевого самоврядування. У 1998–1999 рр. наші польські друзі прийняли три окремі закони про гміну, про повіт, про воєводство, де чітко виписали на кожному рівні функції, повноваження, джерела наповнення бюджетів. Вони не на словах, а на ділі закріпили принцип розщеплення податків, і тепер будь-який міський чи сільський голова достеменно знає, що 40% доходів усіх фізичних осіб, 7% доходів усіх юридичних осіб, 100% податку на землю автоматично залишаються на місцевому рівні, 15% доходів зосереджується на районному рівні, 40% – на обласному рівні, а решта йде в державну казну. Зрозуміло, що за таких умов органи місцевого самоврядування максимально зацікавлені в тому, щоб до них переїжджали люди жити (адже 40% їх доходів потрапляє в бюджет гміни чи міста), щоб будувалися підприємства, створювалися інвестиційні ділянки, комплекси, на яких можна звільнити на три роки повністю від оподаткування. Створення максимально сприятливих умов для людей та бізнесу – найважливіший пункт Стратегій розвитку всіх місцевих громад у Польщі.
Я маю честь брати участь у четвертому подібному круглому столі, що їх проводить Інститут трансформації суспільства. Послухавши міських, сільських, селищних голів, можна зрозуміти, наскільки це питання є болючим. Ніхто не сказав, що не потрібно здійснювати реформи місцевого самоврядування та виборчої системи в Україні, що у нас і так все нормально. Навпаки, від багатьох лідерів місцевих громад ми почули крик душі та впевненість у тому, що ще кілька років тяганини, невизначеності, утисків, дублювання повноважень, і може бути пізно щось змінювати.
Україна запізнилася вже на вісімнадцять років зі зміною місцевого самоврядування. Були дуже великі надії у 2004 році, коли пройшло пакетне голосування, і ми думали, що ось у 2006 році нарешті відбудеться реформа. Але й дотепер нічого не змінилося. Місцеве самоврядування надто залежне від розвитку національної економіки, а ще більше – від великої політики, коли можновладці в Києві вирішують за нас, як ми маємо жити на місцях, як краще заробляти кошти і на що їх витрачати.
На початку року МГО “Україна – Польща – Німеччина“ організувала візит до Польщі керівників Київщини. У складі делегації зокрема були голови Іванківської, Бородянської та Макарівської районних рад. Під час візиту вони не тільки встановили контакти, а й повністю змінили свою свідомість та розуміння того, що і як потрібно робити в управлінні територіями, які механізми можна копіювати, пристосовувати до місцевих особливостей. Але якщо не буде політичної волі у керівництва, то в такому разі наше бажання нічого не буде варте. З огляду на це у Вінницькій області ми почали діяти ще в минулому році. Наприклад у Немирівському районі та місті Немирові були проведені народні віче, у яких взяли участь керівники місцевої влади та громадськість, де обговорювалися питання реформи місцевого самоврядування. Голова Немирівської районної ради ініціював подібні обговорення в трудових колективах, на сесіях міських рад, де були прийняті ухвали до Президента України, керівника Уряду, Голови Верховної Ради України з тим, щоб зафіксувати свою позицію щодо необхідності зміни системи управління у державі. На круглому столі, який проводив у Вінниці Інститут трансформації суспільства, міські голови Вінничини також підписали звернення до керівництва держави про те, що зміни місцевого самоврядування та закону про вибори в Україні давно назріли. Вони запропонували повернутися до мажоритарної системи виборів у місцеві ради всіх рівнів, і наші керманичі мають дослуховуватися до думки громадськості.
Насамкінець хочу підкреслити, що керівники таких інституцій, як Інститут трансформації суспільства чи МГО “Україна – Польща – Німеччина“, не претендують ні на лідерство, ні на якісь політичні дивіденди, просто хочуть допомогти, щоб наші діти жили в заможній, насправді демократичній державі. Тому я закликаю вас, міських і селищних голів, посилити активність, ініціативність, наполегливість, щоб спільно ми довели справу реформ до логічного завершення на благо Української держави.
Михайло Кадушко,
Менський міський голова (Чернігівська обл.)
– Ямаю 16-річний досвід роботи на посаді міського голови, але тільки в цьому році нарешті з’явилася газета “Місто і люди“, яка комплексно висвітлює проблеми місцевого самоврядування, особливо в цей нелегкий період, коли на голів територіальних громад чиниться серйозний тиск. Газета надає серйозну підтримку міським керівникам, захищає їхні інтереси і має бути використана нами як рупор для широкого оприлюднення місцевих проблем та вимог.
У мене дуже тривожне передчуття щодо подій, які можуть відбутися в нашій державі. Система виборів за закритими партійними списками, яка діє в Україні до сьогоднішнього дня, дозволяє нинішнім політичним силам і бізнесовій еліті знаходитися при владі постійно. Але ми бачимо, що постійне представництво недостатньо фахових людей у владних органах призводить до дисбалансу в системі управління, неузгодженим діям у подоланні кризи тощо. У лютому 1994 року, коли в країні склалася аналогічна ситуація, були скликані всеукраїнські збори у Верховній Раді України (я також був їх учасником) і знайшли єдиний вихід – дострокові вибори Президента України та місцевих органів влади за мажоритарною системою. Тоді були обрані депутатами ті люди, які користувалися авторитетом у населення у своїх регіонах, і вони стабільно чотири роки працювали. Сьогодні ж система влади розбалансована, відсутній її зв’язок із громадянами та відповідальність перед виборцями, що розхитує стабільність у країні.
Спілкуючись із керівниками підприємств і мешканцями нашого міста, я відчуваю, що вони насамперед хочуть політичної та економічної стабільності в державі, щоб, прокинувшись зранку, кожний громадянин був упевнений, що він і його родина захищені від соціальних потрясінь. А це можливо за умови негайного внесення змін до виборчого законодавства України, поглиблення демократичних основ розвитку і впровадження євроінтеграційного курсу української держави.
Іван Михайлевич,
депутат Київської обласної ради
– Сердечно вдячний директору Інституту трансформації суспільства, професору О. Соскіну за запрошення взяти участь у сьогоднішньому круглому столі в м. Борисполі. Ми дійсно побачили як потрібно вдосконалювати та формувати нову модель місцевого самоврядування в Україні. Я хотів би наголосити, що Інститут трансформації суспільства обрав правильний шлях – об’єднувати лідерів місцевих громад і допомагати їм формулювати та відстоювати свою позицію щодо необхідності негайного внесення змін до виборчого законодавства України і поглиблення демократичних основ розвитку країни відповідно до вимог європейської інтеграції.
Мусимо констатувати, що кардинальні зміни в суспільстві (у тому числі відносини між владою та населенням), на які сподівалися люди у 2004–2005 рр., на жаль, не відбулися. Якщо б реформа місцевого самоврядування була проведена в Україні одразу після президентських виборів, то сьогодні ми б мали зовсім іншу ситуацію у країні й не були загнані у глухий кут. Тому зараз міські, сільські та селищні голови повинні згуртуватися і всупереч різноманітним труднощам бути з народом та вирішувати їхні проблеми. Слід вимагати і змусити центральну владу виконати ті пропозиції, яких ми потребуємо для реалізації місцевих проектів і задумів для покращення життя наших співгромадян. Вони сприймають нас як своїх представників у органах державної влади, де ми повинні відстоювати їхні інтереси. Якщо наші владні керманичі зрозуміють, що потрібно здійснити кардинальні зміни й повернуться обличчям до народу, то в такому випадку вони будуть національними героями в нашій державі.
Я переконаний, що ми, українці, як велика європейська нація, повинні жити і процвітати в мирі та благополуччі. Тому я без вагань підтримую сьогоднішнє звернення до Президента ПАРЄ про необхідність негайного внесення змін до виборчого законодавства України.
Юрій Федун, депутат Бориспільської міської ради,
голова фракції Партії регіонів у Бориспільській міськраді
– Я впевнений у тому, що з кабінетів міських рад потрібно цілком усунути політику, адже ми не сенатори, не конгресмени і не депутати Верховної Ради. Наша робота повинна бути сконцентрована винятково на проблемах міста. Такий підхід наразі впроваджений у Борисполі. Завдяки цьому нам вдалося досягнути багатьох успіхів у розвитку міста.
Міська рада прийняла такі важливі рішення. По-перше, ми вирішили забрати всіляке кумівство з бізнесу міста. По-друге, ми намагаємося навести елементарний порядок: не дозволили розбещувати нашу молодь через ігрові автомати та інші розважальні заклади і визнали суспільно-небезпечним вид діяльності, який пов’язаний з ігровим бізнесом на території міста. По-третє, ми вирішили також, що поки в клубах не буде охорони, їм не видаватиметься дозвіл на торгівлю. Відтак місцева громада побачила, що в місті є дієва влада, а не купка говорунів.
Кожний депутат місцевої ради повинен чітко розуміти, навіщо він іде в раду, які нові ідеї він там втілить, які нормативно-правові акти напише, як взаємодіятиме з виконавчою владою і не дозволить розвитку конфронтації між виконавчою владою, міським головою та депутатським корпусом. Лише давши собі відповідь на ці питання, людина може сказати: я піду в депутати. Часи, коли бізнес-інтереси народних обранців превалювали над інтересами держави, мають відійти в минуле. Місто Бориспіль – яскравий приклад досягнення позитивних результатів від втілення такого підходу в життя.
Заключні слова
Анатолій Федорчук, Бориспільський міський голова,на завершення круглого столу подякував директору Інституту трансформації суспільства, професору О. Соскіну, українським експертам, міським та селищним головам Київської, Житомирської, Чернігівської областей, які приїхали до міста Борисполя, щоб узяти участь у такому важливому заході та разом обговорити спільні наболілі проблеми, які сьогодні турбують лідерів місцевих громад, що прагнуть побудувати нове українське суспільство європейського зразка.
„Налагодження безпосередніх контактів між міськими головами трьох регіонів дозволить нам об’єднати зусилля і спільно подолати всі перепони, які гальмують розвиток нашої молодої Української держави на сучасному етапі”, – підсумував міський голова Анатолій Федорчук.
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства,подякував учасникамкруглого столу і висловив задоволення стосовно результатів, яких вдалося досягти під час заходу. Лідери місцевих громад трьох регіонів України одностайно висловилися за те, що реформування системи влади в Україні має відбуватися, по-перше, шляхом децентралізації та дерегуляції; по-друге, через проведення реформи місцевого самоврядування і реформи виборчого законодавства відповідно до вимог європейської інтеграції.
Професор О.Соскін наголосив, що мери сьогодні є тією рушійною силою в суспільстві, які, маючи величезний потенціал своїх громад, можуть домогтися від владної верхівки розпочати реформу місцевого самоврядування в Україні та сформувати нову систему організації та контролю влади, як того вимагають європейські підходи до розвитку держави.
Прес-служба
Інституту трансформації cуспільства
