Для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець був покликаний до спадкоємства і прийняв його, тобто виявив свою волю щодо набуття майнових прав та обов’язків.

Прийняття спадщини є односторонньою операцією, акт прийняття спадщини має універсальний характер. Він поширюється на все спадкове майно, хоч би яким воно було, хоч би в чому воно виражалося і хоч би де воно знаходилося. Якщо спадщина знаходиться в різних місцях, то, приймаючи спадщину за місцем її відкриття, спадкоємець таким чином приймає спадщину і в усіх інших місцях. Приймаючи спадщину, спадкоємець може навіть і не припускати, що саме входить до її складу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу України — надалі ЦК). Ця стаття встановлює строк лише для подачі заяв про прийняття спадщини, а термін дає можливість спадкоємцю реально скористатися своїм правом і таким чином гарантує здійснення суб’єктивних прав громадян на спадкоємство.

Якщо спадкоємець у вказаний термін спадщину не прийме, то право на її прийняття він втрачає.

Термін для прийняття спадщини зазвичай відносять до термінів, які збігають і закінчення яких, на відміну від закінчення термінів позовної давності, спричиняє припинення самого права, а не тільки права на захист.

Цей термін, проте, може бути продовжено судом, якщо суд визнає причини пропуску терміну для прийняття спадщини поважними (п.3 ст.1272 ЦК). Новий додатковий термін повинен бути достатнім для подання спадкоємцем, який пропустив термін, заяви про прийняття спадщини. У законі не встановлено конкретного (додаткового) строку, який суд може визначити спадкоємцю для подання ним заяви про прийняття спадщини. Представляється, що за аналогією з ч.2 ст.1270 ЦК максимальний строк може бути три місяці. Але оскільки інших спадкоємців у даній ситуації не треба шукати, вважається, що такий строк не повинен бути тривалим. Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини має узгоджуватися зі спадкоємцем і може становити навіть добу, оскільки для написання заяви багато часу не потрібно, але слід врахувати, що державні нотаріальні контори працюють не кожен день.

Справи про продовження терміну для ухвалення спадщини розглядаються в позовному порядку. У законі немає вказівок на те, які причини пропуску терміну слід вважати поважними. Судова практика такими причинами вважає хворобу спадкоємця, неповноліття спадкоємця і відсутність над ним опіки та піклування, перебування в тривалому закордонному відрядженні, обставини воєнного часу та ін.

Не вимагається звернення до суду для продовження терміну на прийняття спадщини, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, дають письмову згоду на включення до свідоцтва про право на спадщину спадкоємців, котрі пропустили термін. За наявності вказаної згоди спадкоємець, що пропустив термін для прийняття спадщини, подає в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття. Заяви повинні бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заявах має бути нотаріально завірена.

Спадкоємець, який не подав протягом 6 місяців у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщини, і його частка переходить до інших спадкоємців, які покликаються до спадкоємства.

Проте якщо спадкоємець пропустив термін для прийняття спадщини, то незалежно від того, чи продовжив цей термін суд, чи інші спадкоємці погодилися на прийняття спадщини з пропуском терміну, спадкоємець із належної йому спадкової частки одержує лише те майно, яке збереглося в натурі, а також кошти, отримані від реалізації майна, або грошову компенсацію.

Окрім спадкоємців, які покликаються до спадкоємства з часу відкриття спадщини (наприклад, спадкоємці за законом першої черги, якщо такий порядок спадкоємства не відмінений або не змінений заповітом), спадкоємці можуть бути покликані до спадкоємства й пізніше. Зокрема, це може статися, коли спадкоємець за законом першої черги відмовився від спадщини за наявності в того ж спадкодавця спадкоємців за законом другої черги, або коли основний спадкоємець відмовився від спадщини за наявності підпризначеного спадкоємця, або коли покликаний до спадкоємства спадкоємець помер, не встигнувши прийняти спадщину, а своїх спадкоємців у нього немає.

У всіх цих випадках до спадкоємства після смерті того самого спадкодавця покликається інший спадкоємець. Він може прийняти спадщину протягом тієї частини шестимісячного терміну, яка не закінчилася на момент, коли відмовився спочатку покликаний до спадкоємства спадкоємець.

Закон встановлює: якщо поява в особи права на спадкоємство залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, термін для прийняття такою особою спадщини встановлюється в межах 3 місяців із часу неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. У тому випадку, якщо термін, що залишився, становить менше, ніж 3 місяці, він продовжується до 3 місяців.