За її голосом світ впізнає Україну. Він народжується у всесвіті духовності на ім’я Ніна Матвієнко. Життя народної артистки, героя України — це пісня, яка не повториться ніколи. Слухаючи її, починаєш «зеленіти гілочкою древнього дерева-роду». Ой, недарма співачку соловейком називають. «Просто Ніна» — так сказала про неї внучка. Вустами дитини, як мовиться, глаголить істина…

Львівський театр імені Леся Курбаса (якому віднедавна присвоєно статус академічного) фахівці окреслюють як один із рідкісних зразків вітчизняного інтелектуального театру. Як з огляду укладення репертуару із складних філософських текстів(Сковороди, Платона, Лесі Українки, Достоєвського, Василя Стуса), так і з огляду режисерських ходів та гри акторів, які не стільки власне грають, скільки до чогось у собі дослухаються, щось вивільняють чи щось заторкують . У вистаках цього театру, який комфортно почувається у творчій ідеології свого патрона, ніколи й нічого не буває раз і назавжди. І водночас за будь-яких обставин тут завжди є вертикаль, чітка духовна домінанта і відчуття часу, життя загалом і єства окремої людини

Щоб уявити краєвиди Швейцарії, не обов’язково вирушати за кордон. Варто лише спрямувати свої подорожні бажання на одне з численних українських міст, що милують око кожного, хто потрапив сюди або випадково, або мандруючи Карпатами.

Я очікувала, що працівники державного архіву Івано-Франківської області розкажуть неймовірні містичні легенди про несподіване падіння книжок зі стелажів, нічні пошаркування чи стукіт в архівному сховищі. Проте директор цієї установи, архівіст з 23-річним стажем Катерина Петрівна Мицан, провівши історичний та візуальний екскурс, переконала, що реалії цього закладу набагато цікавіші за сумнівні чутки.

Не шкодуючи долонь, аплодували за майстерно виконаний гопак бухгалтерові ВАТ Любові Костишин та її партнерові. Учасниками фестивалю стали також вокалісти Уляна Семегин, Володимир Микула, Наталія Соловій, дует «Дві долі» у складі заслуженого працівника культури України Ярослава Шершня та Ольги Шершень, музичний гурт «Перевал», Юлія Крижалко, жіночий ансамбль «Квіти ромену».

Симферопольський гурт «Віртуальний джем» — Ярослав Свєтлічний (соло-гітара), Сергій Налівкін (барабани) і Михайло Кучерявий (бас-гітара) — не вписується у стереотипи, що тяжіють над рок-музикантами. І справа тут не в музиці (виконання і майстерність, безумовно, на якісному рівні), а у неординарному складі гурту. Адже його лідеру Ярославу Свєтлічному всього п’ятнадцять років! Проте видно, що з гітарою хлопець «на ти» уже давненько.

«Життя... Що це? Напевно, це — дорога, подорож, мандрівка... Кожен іде своїм шляхом. А я? Часом мені здається, що просто пливу за течією, але деколи виявляється, що — проти... І тоді у відчаї хапаюся за рятівні уламки своїх надій, мрій і сподівань.

Колись давно, за княжих часів, у Львові був замок. На згадку про нього залишилась обросла травою гора — облюбований туристами «Високий замок». Чому замок? Є ж лишень тінь від нього. Тінь-фантом, що зникає і з’являється час від часу…

Вона — сучасна метафізична жінка з апокрифічним началом. Тендітна, але вольова, хоч і живе з «хронічною невпевненістю у собі» та «синдромом Гоголя» (написати, а потім знищити). Не боїться нескромно називати себе «одержимою» (хоча водночас жахається цього, правда, зізнається, що відчула цей стан після аналізу творів Лесі Українки). Вона із зневагою ставиться до блазнів, кажучи, що це «бунтівна енергетика всього мого роду». В ній напрочуд гармонійно поєднуються різні віросповідання, що дісталися у спадок від батьків-дідів, повага до різних націй, національностей… І, нарешті, це жінка, що «розпрощалася з фемінізмом». Так, саме фемінізм Ніла називає «штучним іміджем».