Луцьк так розспівався і розтанцювався, що його почула вся планета. З 1994 року тут проводиться традиційний міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором» під егідою Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору та Традиційних Мистецтв (CIOFF), що діє при ЮНЕСКО. Впродовж дванадцяти років до княжого міста з’їжджаються творчі колективи з кількох континентів — кожного разу інші (відбувається свого роду ротація).

Збірна України вперше бере участь у чемпіонаті світу. Це історична подія для нашої молодої країни. Наша збірна представляє Україну й український футбол, тим самим підвищуючи значимість нашої країни у світі в цілому й кожного українця зокрема. Наші хлопці в Німеччині будуть захищати ім’я України й битися за її честь і престиж.

Київський нічний клуб «Арена Ентертейнмент» був наче міжпланетний зореліт. Журналу «СITY LiFE» запропонували «енергетичне» крісло, у якому можна було «підзарядитися». Журналістів спокушали «космічним» коктейлем — своєрідним «паливом».

Щоліта на межі трьох областей — Рівненської, Волинської та Львівської — у Державному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви», що у селі Пляшева, збираються люди з найвіддаленіших куточків України, близького та далекого зарубіжжя. Приїздять, аби вклонитися звитяжцям духу і свободи, героям Берестецької битви, котрі до останнього подиху боронили свій край... Приїздять, аби відчути прохолоду підземного переходу, що веде од Свято-Михайлівської церкви до Свято-Георгіївського храму-пам’ятника, і там поставити свічечку побіля саркофага полеглим, відвідати козацькі могили в урочищі Монастирщина, ознайомитися з новими знахідками у тутешньому музеї... Коротше кажучи, вкотре доторкнутися до історії.

Канни. Місто, що заворожує, закохує, зачаровує. Воно гримить феєрверками, показує цілком клубне кіно на велетенських екранах на тлі зоряного неба, приголомшує шаленими грошима. І дивує.

В енциклопедичних довідниках слово «ключ» трактується як пристрій до відкривання замка, тобто як предмет, що має суто функціональне призначення. В історії культури відомі також ключі, які зовні не відрізнялися від своїх попередників, але не відкривали жодних замків. Це були символічні ключі у властивому розумінні цього слова. Їх зображення часто зустрічається на дворянських та міських гербах.

Скажіть, як ви уявляєте собі рай? Приємне тепло, чудові рослини, дивовижні звірі й птахи, синє безхмарне небо, надзвичайно смачні плоди на невідомих деревах… І — спокій, безтурботність, перебування в стані гармонії й любові. Любові до ближнього, до себе, до всього світу… Тоді дозвольте похвалитися: мені довелося побувати в такому раю. Потрапити до нього просто: треба сісти на літак, пролетіти вісім тисяч кілометрів в іншу частину планети, залишивши під собою всю Європу та велетень-Атлантичний океан, і здійснити посадку в аеропорту Пунта Кана, що на східному узбережжі острова, який на мапі світу називається Іспаньола (і лише на російських політичних картах — Гаїті). Але назва острова — це ще не назва держави. Бо країна, в якій розташований земний рай, називається Домініканська Республіка.

Звичайно, читачі журналу «CITY LiFE» могли передбачити, що анонсована тема розмови директора ландшафтної фірми МП «АДК» Галини Шевчук «Стіни зеленої кімнати» стосуватиметься класифікації насаджень, їхніх біологічних особливостей. Проте вона не торкатиметься науково-професійних засад закладання біологічно правильного ландшафту, а звернеться до більш тонких матерій, до емоційно-філософських аспектів творення і використання приватного краєвиду. Завжди радить власникам садиб висаджувати не просто дерева, кущі, квіти, а створювати за їх допомогою емоції, настрій, філософію саду, садиби. Це надзвичайно тонка робота, з прикладами якої і пропонує познайомитися.

У це важко повірити і донині. Тільки тепер, раз у раз переглядаючи десятки фото, мимоволі усвідомлюєш, що ЦЕ СТАЛОСЯ! Мабуть, немає на всій земній кулі жодної людини, яка хоча б колись, бодай у глибокому дитинстві, не мріяла літати. Кожен вибирає свій шлях і пріоритети. Для когось польоти стають професією, для когось — забаганкою чи хобі. Мільйони бажань переважної більшості губляться серед житейської суєти, щоденного змагання за «хліб насущний». Однак у ті моменти, коли людина відривається від буденної сірості і монотонності, їй знову і знову хочеться злетіти понад хмарами. І хто, врешті, посміє заперечити її небесне походження?..

Унікальне дійство відбулося в квітні цього року: жінки з острова Крит спільно з жінками Великобританії та Голландії з’єднали понад сто тисяч бюстгальтерів і утворили своєрідний ланцюг довжиною понад 90 кілометрів. Акція ставила за мету вкотре привернути увагу спільноти до раку грудей, який щороку вбиває майже чотириста тисяч жінок. А ще — акцентувати на необхідності регулярного обстеження молочних залоз. На важливості цієї процедури наголошує акушер-гінеколог львівського медичного центру репродуктології «Інтерсоно», спеціаліст УЗД Світлана Зінов’єва.

Пригадую, мене якось надзвичайно вразило своєю безапеляційністю судження американської письменниці Сьюзан Зонтаг: «Життя — кінематограф, смерть — фотографія». Отак жорстко. Навіть жорстоко. Можливо, вона надто любила кіно. А можливо, їй просто не пощастило натрапити на справді вартісні світлини. В усякому разі вона точно не бачила ті, що належать — так і хочеться сказати — «пензлю» Інни Федотової. Це не випадкове відчуття, адже її роботи дуже нагадують живописні полотна, передусім — характерною авторською технікою. А також і прекрасними сюжетами, схожими на сон.

Творча особистість львів’янина Ігоря Калинця сьогодні окреслена дуже високими титулами: лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат ще кількох дуже престижних премій, у тому числі й зарубіжних, поет, із появою якого в українському літературному процесі почалися дискусії про необароко, письменник, якого вже давно зарахували до класиків сучасної української літератури. Він один із небагатьох українців, який репрезентує сучасну вітчизняну літературу у світі.