Пиву пощастило - у нього достатньо насичена біографія. Змінювались правителі та релігії, моди та стилі, пиво пили завжди. Пили та нахвалювали, не вникаючи в подробиці біографічного плану. Хоча, напевно, і дарма. Пиво гідне того, щоб подробиці його минулого були відомі. Тому що воно, це минуле, - цікаве та повчальне.

Отже, суто за факттами і основними віхами історичної генеології його величності пива.

Вперше пиво згадувалось ще в античності. Ученими був виявлений древній манускрипт на папірусі, у якому близько 3 тисяч років тому батько дорікав своєму сину за те, що той занадто часто заглядає в заклад, де п'ють "гаг" - один із сортів пива. Про способи приготування пива писали Геродот і Гекатей, Діодор і Теофраст. Останній називав ячмінний напій "zythos", що деякі фахівці зв'язують з давньослов'янською назвою "сита", медяним напоєм (від слова "ситити", насичувати воду медом).

У древній столиці Єгипту Тель-эль-Амарне британськими археологами були знайдені залишки броварні кінця XV початку XIV ст. до нашої ери. Вона належала храму, побудованому знаменитою Нефертіті. У той час пиво було невід'ємним продуктом у раціоні єгиптян разом із цибулею та хлібом. Однією із найважливіших частин добової норми людей, що будували піраміди у Древньому Єгипті були три жбани пива.

До наших часів зберігся один із рецептів його приготування, дотримуючись якого, гарний ячмінь потрібно було кілька разів намочити до утворення "пластівців", висушити; приготувати з нього хліб, додавши закваску; потім трохи присмажити і знову настояти на воді. Крім ячменя, пиво готували ще й із пшеничного солоду. Центром єгипетського пивоварства було місто Пелузій, що знаходиться біля Нілу. Тому пиво часто називалося "пелузійським напоєм".

Свідченням бурхливого розвитку пивоварства в іншій найдавнішій цивілізації Сходу - Шумерській, розташованій в південній частині Межиріччя Тигру та Єфрата, є клиноподібні письмена на глиняних табличках III тис. до н.е. Вони розповідають про те, що тільки за два місяці на царській броварні м. Легаш було перероблено 300 тонн ячменю.

У Древній Індії пиво називалося "джовара" і "мурва" та готувалося з великого злаку - сорго. На санскрипті цей напій, що охмеляє, називався "сура".
Древні китайці робили пиво з рису, а в доколумбовій Америці індіанці смакували пивоподібним напоєм з маїсу (кукурудза), додаючи туди перець і називаючи цей продукт "чича". У деяких районах Верхньої Амазонки дотепер зберігся древній рецепт приготування чорного пива зі смажених зерен.
Самі споконвічні шанувальники пива серед арійських народів - фригійці, що заселяли Малу Азію в II тисячолітті до н.е. і фракійці, жителі Балкан і Низини Дунаю. Одне з фракійских племен вживало два основних сорти пива - з ячменя і з пшона, причому для смаку в пиво додавалися різні трави.