Чеченці вирішили відновити свою республіку в межах часів СРСР. Протягом останнього місяця вони провели кілька мітингів, вимагаючи об’єднання Чечні з Інгушетією. «Вайнаські народи мають жити разом. Такі процеси йдуть у Росії. Вся Європа об’єднується», — заявив один з активних прибічників цих планів член чеченського парламенту, давній поборник відновлення Чечено-Інгуської Республіки Дукуваха Абдурахманов. Ураховуючи, що в Чечні вже давно виступи населення не відбуваються без санкції Грозного, мітинги прибічників об’єднання двох республік явно пройшли з відома влади.
Заклики до об’єднання лунають із 1992 року, коли з приходом до влади в Чечні Джохара Дудаєва розпалася єдина республіка чеченців і інгушів. Наприкінці дев’яностих прибічником цього плану був глава промосковського чеченського уряду Доку Завгаєв. Пізніше за нього виступав Ахмад Кадиров. 2006 року той-таки Дукуваха Абдурахманов, будучи главою чеченських Народних зборів, пропонував об’єднати Чечню, Інгушетію і Дагестан заради «прискорення процесу стабілізації на Північному Кавказі». Очевидно, що проведені в жовтні мітинги мали перевірити готовність населення та політичних еліт двох республік до возз’єднання.
Нагадаємо, що ще в 1921—1924 роках у складі РРФСР існувала Гірська автономна республіка. До неї входило шість національних округів зі столицею у Владикавказі. У 1934 році Чеченська й Інгуська автономні області були об’єднані в Чечено-Інгуську АО. Пізніше, у 1936-му, її було перетворено на автономну республіку в складі РРФСР. 1991 року Верховна Рада РРФСР перейменувала Чечено-Інгуську АРСР у Чечено-Інгуську Республіку. Того ж року на її базі було створено Чеченську та Інгуську республіки.
Але в Інгушетії, попри братні зв’язки з Чечнею та перспективи стабілізації на Північному Кавказі, не в захваті від цих планів. Там вважають, що інгуші будуть на других ролях в об’єднаній республіці: за часів Радянського Союзу розвинена інфраструктура, інститути, великі підприємства концентрувалися в чеченській частині республіки. Тому не випадково парламент Інгушетії категорично відкидає ідею про нове об’єднання двох суб’єктів Російської Федерації. І навіть ухвалив спеціальну заяву з цього приводу.
Негативно відреагував на ці плани і глава інгуського парламенту Махмуд Сакалов, причому публічно. Втім, інгуська опозиція не вірить владі республіки і звинувачує її у зраді інгуської державності. За їхньою інформацією, Махмуд Сакалов разом із Рашидом Зязіковим, братом президента Інгушетії, виступив одним з організаторів мітингів у Чечні.
Однак малоймовірно, що інформація інгуської опозиції відповідає дійсності. Адже об’єднання республік призведе до нового витка напруженості між чеченцями та інгушами: у разі реалізації цих планів представники багатьох інгуських кланів не просто втратять владу. Вони втратять контроль над фінансовими потоками республіки, оскільки їм на зміну прийдуть люди, підконтрольні Рамзану Кадирову. З таким станом справ важко змиритися.
А от чеченське керівництво явно зацікавлене в реалізації цих планів. Амбітний Рамзан Кадиров не просто вирішує проблему спірних територій Сунженського й Малгобецького районів, на які претендують і чеченці, і інгуші, а й відновлює владу Грозного над територією Інгушетії. Що, звісно ж, додає йому не лише влади, а й авторитету в регіоні. Правда, разом із об’єднанням Інгушетії і Чечні у чеченської влади з’явиться низка нових проблем. І стосуються вони не лише економічної ситуації в республіці.
Так, в Інгушетії вкрай серйозне становище зі злочинністю. Практично щотижня там відбуваються напади на працівників правоохоронних органів, підприємців, високопоставлених чиновників інгуської адміністрації. Крім того, Магас має проблеми із Владикавказом у зв’язку із Приміським районом Північної Осетії, на який претендує Інгушетія. Крім цього, стосунки інгушів та осетинів дуже напружені через бесланську трагедію: більшість терористів, які захопили школу в Беслані, за походженням були інгушами. І чимало осетинів вважають інгушів винними в тому, що сталося. Сказане означає, що в разі об’єднання республік Рамзану Кадирову доведеться втрутитися в урегулювання осетино-інгуського конфлікту.
Однак чеченське керівництво ці проблеми, схоже, не лякають. У Грозному, певно, вирішили активно лобіювати питання об’єднання двох північнокавказьких республік Росії. Питання в тому, наскільки ці дії чеченського керівництва погоджені з Кремлем. Але хоча той публічно ще не відреагував на перспективи возз’єднання Чечні та Інгушетії, у Москві центральна влада ніколи не відмовлялася від своїх планів щодо укрупнення суб’єктів федерації. Адже з допомогою цього досягалася більша контрольованість регіонів.
Колишній президент Інгушетії Руслан Аушев вважає, що в Кремлі є такі плани щодо об’єднання Інгушетії і Чечні. При цьому, на його думку, «зникнуть питання взаємостосунків Інгушетії з Осетією, Чечні з Дагестаном. І все — поділяй і владарюй. Усі сперечатимуться, чому міністром призначили чеченця, а не інгуша, чому інгуша, а не чеченця, і пішло-поїхало, а там розбирайтеся, стрибайте скільки можете».
Безперечно, події в Інгушетії, що їх аналітики визначають як галопуючу дестабілізацію, послабили позиції місцевого президента Мурада Зязікова. Можливо, висловлюють припущення експерти, у Кремлі вважають, що поширення влади Рамзана Кадирова на Інгушетію є ефективним і швидким способом нормалізувати ситуацію в республіці. Адже останній уже продемонстрував у Чечні, що він може досягти стабілізації в республіці за рахунок посилення особистої влади.
Очевидно, що в Інгушетії, де втомилися від економічної нестабільності, політичного хаосу та кримінального свавілля, набули великої популярності ідеї сильного й жорсткого лідера. У такому разі останні ініціативи щодо об’єднання — це результат спроб Кремля знайти адекватну модель стабілізації Інгушетії. Адже, як зауважив російський політолог Сергій Маркедонов, Москва «дуже неохоче втягується у змістовне вирішення кавказьких проблем. Значно простіше віддати республіку в оперативне управління могутньому сусідові».
Однак об’єднання Інгушетії і Чечні посилить позиції чеченського президента. Чи зацікавлений Кремль у цьому? Адже Рамзан Кадиров і так достатньо зміцнив свою владу в республіці і на Північному Кавказі. У результаті чого сьогодні Чечня має значно більше незалежності, ніж Ічкерія за часів Джохара Дудаєва. До того ж, якщо Рамзан Кадиров стане президентом об’єднаної Чечено-Інгуської Республіки, він із властивою йому жорсткістю заходиться вирішувати старий осетино-інгуський конфлікт. І тоді, замість зміцнення стабільності на Північному Кавказі, об’єднання Чечні і Інгушетії призведе до ще більшої напруженості в регіоні, котрий постійно балансує на межі війни і миру.
Від редакції. Коли статтю вже було здано в номер, стало відомо, що президент Інгушетії Мурад Зязіков оголосив учора про дострокове складення з себе президентських повноважень. Тимчасово виконуючим обов’язки призначено Юнус-бека Євкурова, заступника командувача Приволзько-Уральського військового округу.
Від редакції. Коли статтю вже було здано в номер, стало відомо, що президент Інгушетії Мурад Зязіков оголосив учора про дострокове складання з себе президентських повноважень. Тимчасовим виконувачем обов’язків призначений Юнус-Бек Євкуров, заступник командуючого Приволзько-Уральським військовим округом.
После событий в Грузии у России нет шансов обойтись без войны на кавказе. Хоть Кадыров, хоть Путина туда поставь президентом. Фетиль уже горит. Бомба была всегда, а вот фетиль зажгли по новой. Рванет конечно. Ну что ж они тупые такие не видят что-ли войны третей мировой!? Ведь уже ясно, что просто кавказом дело не остановиться! Всем же выгодна война в России гражданская, это вам не 90-е, когда все цивилизованные хотели остановить.
кроме Кадырова реально никто ситуацию там не контролирует, там что кремлю ничего не остается как довериться Кадырову, он молодой так что можно надеяться что ситуация законсервируется лет на 25. А там видно будет ...
Да,.. это Вове Путину не Украину учить. У самого нос грязный, а гляди Украину учит "Демократии". Шалун-мальчишка. Или нет НЕГОДЯЙ.